Соціальна роль та вплив бібліотечного фонду на розвиток суспільства

Документний фонд в системі документальних комунікацій
Сучасний етап розвитку бібліотечної справи, зокрема фондознавства, тісно пов’язаний з процесами відродження української національності. Стан культури і перш за все, бібліотечних фондів, визначає рівень розвитку суспільства. Саме бібліотечні фонди відіграють основну роль в системі документальних комунікацій.
Інформатизація суспільства потребує створення повноцінної документальної бази, здатної задовольнити потреби суспільства. Бібліотечні фонди виступають також складовою частиною документальної бази людства, яка зосереджена в бібліотеках країни.
В бібліотеках України зосереджені багаті книжкові фонди, в яких найповніше відбиваються національна історія і культура. Фонди включають в себе унікальні документальні пам’ятки (рукописи, стародруки та ін.) національного і світового значення, забезпечують нагромадження історичного досвіду, спадкоємність національних цінностей, відіграють величезну роль в пробудженні духовної пам’яті українського народу.
Наше сьогодення, минуле і майбутнє не зможе бути і не могло б бути не побудоване на тих прекрасних і чистих витоках, на тих міцних і загартованих підвалинах, якими для нас і для наших нащадків є і будуть книги, бібліотеки, музеї, театри.
Питанням теорії, історії фондознавства, розвитку його окремих галузей присвячено чимало досліджень, публікацій як у 20-30 рр., так і 60-2000рр. нашого століття. Окремі та колективні монографії, тематичні збірники, наукові публікації розкривають теоретичні, практичні проблеми розвитку фондів.
Питання розвитку бібліотечних фондів та фондознавства розкривались в матеріалах наукових, науково-практичних конференцій, збірниках наукових праць. В них, поряд із загальними питаннями розвитку бібліотечної справи на Україні, висвітлюються актуальні питання, пов’язані з бібліотечними фондами.
Проблемам формування фондів присвячені праці М.О.Рубакіна „Среди книг”, Л.Б.Хавкіної „Руководство для небольших и средних библиотек”.
Над питаннями пов’язаними з проблемами бібліотечних фондів працювали і працюють такі науковці як В.І.Терьошин, І.П.Штефан, П.В.Коломієць, К.Т.Сіліверстова, В.Д.Ясьмо, А.П.Корнієнко та ін. Їх праці відіграють важливу роль у розвитку фондознавства на сучасному етапі і являють собою теоретичну базу розвитку фондознавства в майбутньому.
Об’єкт дослідження – бібліотечний фонд.
Предмет дослідження – функціонування бібліотечного фонду в суспільстві.
Мета — вивчення соціальної ролі та впливу бібліотечного фонду на розвиток суспільства.
Завдання – охарактеризувати бібліотечний фонд як документальну базу суспільства. Розкрити місце і роль бібліотечного фонду в розвитку науки, культури, освіти і техніки.

Українська держава веде розбудову власної державності, відроджує свою культуру і самобутність.
Бібліотекознавець А.А.Покровський підкреслив, що якби не було передачі культурних цінностей від одного покоління іншому, кожне покоління змушене було б починати все з початку. А ця передача досвіду проходить через посередництво книг.
Потік документів, які виробляє суспільство потребують кумуляції, упорядкованості та збереження. Дану функцію виконують документальні фонди, в тому числі і бібліотечні фонди. Кумуляція документів таким чином складає суть і основну соціальну функцію бібліотечних фондів. Як би не існували бібліотеки, — справедливо помітила Л.Б.Хавкіна, — існуюча книжкова продукція розпалась і пролетіла через глибину віків, мов комета і від неї в кращому випадку залишився хіба, що слід у вигляді бібліотечного опису.
В сукупному бібліотечному фонді сконцентровані твори друку та інші документи, що відображають науковий та культурний рівень кожної країни і всього світу. Бібліотеки представляють собою капітал, до того ж, самий цінний капітал кожної країни в яких закладено всі знання людства.
На сучасному етапі все збільшується потік та масив документів, які розсіюються в часі і просторі. Під розсіянням інформації розуміється яке б то не було визначене вузько тематичне, чи галузеве розсіяння інформації по різнопрофільних публікаціях. Сьогодні для пошуку інформації, яка зафіксована безпосередньо в самих документах можна звернутись до будь-якого інформаційного центру або до будь-якої інформаційної установи чи мережі, але найчастіше звертаються до бібліотек, де зібрано майже всі документи, що містять потрібну інформацію. Бібліотечні фонди, що виконують функцію кумуляції, збирають по можливості всі документи по профілю бібліотеки, а також бібліотеки збирають інформацію про документи з суміжних галузей, які знаходяться в інших бібліотеках мережі.
На противагу стоїть питання концентрації інформації – це означає, що вся вузькопрофільна інформація зібрана в одному або кількох одно профільних виданнях. Збирання та зберігання документів потрібне для того, щоб використовувати їх в суспільних цілях. Бібліотечні фонди забезпечують надійне зберігання книг та інших творах друку, що в них знаходяться.
Проте не всі бібліотеки можуть забезпечити надійне зберігання своїх фондів через нестабільність економіки в країні, що негативно відображається при виконання даної функції.
Сьогодні пропонується перевести всі існуючі документальні фонди на нетрадиційні носії інформації, що дозволить зекономити не тільки площу, а й забезпечить довгостроковість функціонування документів і полегшить оперативність їх пошуку.
Функції, які виконуються фондом забезпечують існування не тільки бібліотеки, а й існування суспільства в цілому. Бібліотечні фонди є основою роботи бібліотек, вони є базою забезпечення запитів споживачів.
В основі бібліотечного складу має лежати схема наук, яка розставляє всі явища життя і природи в певному порядку. Класифікацією явищ природи визначився і бібліотечний склад, вірніше ядро. Це ядро, як правило, має складати основну енциклопедію, яка складається із творів різних авторів, різних часів і народів. Бібліотека не тільки може мати книги розподілені по галузях знання, але полегшити кожному бажаючому шлях до тієї чи іншої науки, яка йому цікава в даний момент.
Для того, щоб створити повноцінний бібліотечний фонд потрібно виконати ряд операцій і здійснити певну кількість процесів.
План є фундаментом на якому базується вся діяльність фірми, підприємства чи бібліотеки. Значне місце планування бібліотечних фондів посідало у період 60-80 рр. бібліотеки розробляли стратегічні плани на 5 і більше років. На сьогодні ситуація різко змінилася. Жодна з існуючих нині бібліотек не може створити стратегічний план, вони обмежуються створенням поточних планів. Основною причиною, що викликала таку ситуацію є зменшення державних асигнувань на сферу культури, це призвело до неспроможності планування розвитку бібліотечних фондів на такі довгі терміни.
Не менш важливою проблемою нині залишається проблема комплектування бібліотечних фондів та відбору літератури до них. Парадокс полягає в тому, що масив книжкової продукції збільшується, а бібліотеки не в змозі поповнити свої фонди новою літературою. Наступна проблема пов’язана з джерелами комплектування. Зникання бібліотечних колекторів призвело до того, що бібліотеки самостійно мають шукати нові джерела комплектування, встановлюючи нові зв’язки з іншими бібліотеками, видавництвами, зв’язки міжнародного значення.
Проблема комплектування займає значне місце у працях бібліотекознавців та фондознавців Ю.В.Григор’єва, Ю.М.Столярова та ін. Найголовніша заслуга Ю.В.Григор’єва в тому, що він затвердив такий тезис Правильно укомплектований бібліотечний фонд є основа роботи кожної бібліотеки від гігантської до самої маленької”, іншими словами ним була правильно сформульована головна соціальна функція, яка виконується фондом в системі „бібліотека”. Саме дана функція була притаманна фондам бібліотек різних часів і народів саме в правильності комплектування фондів вбачалась суть даної функції.
Сьогодні майже всіх турбує проблема ринкових відносин, яі залишають свій відбиток на показниках якості і кількості комплектування книжкових фондів бібліотек. Дуже мало видається творів вітчизняних та зарубіжних класиків.
Поряд з процесом комплектування стоїть процес моделювання бібліотечних фондів, який посідає одне з перших місць при створенні бібліотечного фонду.
Щодо моделі сукупного бібліотечного фонду України слушною буде думка І.Л. Штефана. Він говорить „Модель сукупного бібліотечного фонду України має поєднувати в собі описову, бібліографічну, математичну та структурну моделі”.
Не менш важливим є питання, яке пробують вирішити бібліотеки сьогодні – це зберігання фондів. Дана проблема вивчалась теоретиками і практиками в різні періоди часу і на основі їх даних робились конкретні зміни, розроблялись пропозиції щодо вдосконалення зберігання бібліотечних фондів, міжнародні програми, що стосувались збереження фондів.
Зберігання фондів складна різноаспектна проблема, яка може розглядатись лише у взаємозв’язку і взаємозалежності основних складових частин однієї системи, спрямованих на досягнення мети. Головною метою виступає тут збереження загальнодоступності до інформації, зафіксованої в документальній формі. Основними елементами системи є науково-методична база, збереження в процесі обробки, збереження в процесі використання фондів, зберігання інформації шляхом її репродукування на мікроносіях, матеріально-технічне і фінансове забезпечення.
Дана проблема існувала і буде існувати доки існує людство, яке пробує вирішити проблему по-своєму, створюючи різні програми, застосовуючи різні методи. Україна, як молода держава, може по праву відноситись до держав, які вже зробили вагомий внесок у розв’язання цього питання. На сьогоднішній день в нашій державі функціонує цілий ряд законодавчих актів, Україна приймає участь у розробках та впровадженні різних міжнародних програм. Бібліотечні фонди України можна вважати пам’яттю української нації. Документальна спадщина бібліотек та архівів складає основну частину і відображає різноманітність мови, культури.
Для поліпшення становища зберігання бібліотечних фондів України створено так званий страховий фонд.
Страховий фонд – це частина бібліотечного фонду на мікроносіях, що створюється з метою збереження найбільш цінних творів друку. Він не призначений для широкого використання читачами і підлягає ретельному збереженню в безпечному місці. Створення такого фонду має на меті послідовне визначення оригіналів та включення їх до страхового фонду на мікроносіях.
Незважаючи на ті проблеми, які нині стоять перед бібліотечним фондом, він, все ж таки, залишається основним джерелом інформації. А.А. Покровський у свій час дуже влучно висловився з цього приводу Бібліотечний фонд забезпечує бібліотеці виконання майже всіх її функцій, але знак рівності між ними ставити не можна. Адже бібліотечний фонд тільки частина бібліотеки і її основа, без бібліотечного фонду бібліотека ліквідується”. Ці слова не втратили своєї актуальності і сьогодні.
Юридична база будь-якої розвинутої країни базується на трьох основних ланках, таких як Конституція, Закони, нормативно-правові акти. Конституція – головний нормативний акт, який володіє найбільшою юридичною силою, який захищає не тільки свободи і права громадян, а також культурні цінності країни. Об’єктами національно-культурного надбання є музейні, бібліотечні та архівні фонди. До закладів, підприємств, організацій культури відносяться театри, філармонії, професійні колективи, кіностудії, організації телебачення, редакції радіомовлення, музеї, художні галереї, бібліотеки, архіви.
Виходячи з основних положень, дане конкретне розкриття основних понять, якими оперують в галузі бібліотечної справи, тобто поняття „об’єкти культурного надбання”, „культурні цінності” розкриті. Отже до культурних цінностей належать і бібліотечні фонди.
Залишається невизначеним поняття „документ”. У Законі „Про інформацію” говориться „Документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання та поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-відео-плівках або іншому матеріальному носієві”. Джерелами інформації виступають передбачені або встановлені Законом носії інформації документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Як відомо, бібліотечні фонди, являють собою найбільший потенціал людства, який в свою чергу, складається з документів, а отже, правовий статус надається і бібліотечним фондам. Фонди бібліотек виконують дві важливі соціальні функції матеріальну і культурну, які захищені чинним законодавством України. Так у статті 14 „Основ законодавства України про культуру” чітко сформульовані основні положення щодо використання та зберігання культурних цінностей
— держава в особі органів влади і управління дбає про збереження і використання культурних цінностей, що знаходяться на території України та за її межами;
— держава сприяє розвитку мережі державних, громадських, приватних музеїв, бібліотек та формуванню їх фондів;
— держава забезпечує охорону пам’яток культури та історії, що знаходяться на території України та за її межами;
— держава гарантує вільний доступ до пам’яток історії та культури, бібліотечних, музейних, архівних фондів.
Забороняється вилучення друкованих видань, творів, експонатів з бібліотечних, музейних, архівних фондів та знищення матеріальної і духовної культури.
Україна зробила важливий крок вперед як в політичному так і в культурному житті. Уряд підготував та втілив в життя цілий ряд законодавчих актів, зокрема таких як „Концепцію розвитку бібліотечної справи в Україні”, „Закон про бібліотеки та бібліотечну справу”, „Положення про систему депозитарного зберігання” та інші.
Згідно з „Концепцією розвитку бібліотечної справи в Україні” – бібліотечні фонди це скарбниця національної духовної спадщини українського народу, невід’ємна частина світової культури.
Архівні, рукописні та окремі документи, зібрані в бібліотеці, входять до складу Національного архівного фонду України відповідно до Закону України „Про архіви та архівні установи”. Таке положення речей говорить про те, що бібліотечні фонди України мають надійний юридичний захист, який базується на вказаних вище документах, а це в свою чергу, розширює правове поле розвитку бібліотечних фондів в Україні.
Правовий статус бібліотечних фондів забезпечується також базою загально прийнятого стандарту. У стандарті ГОСТ 7.26-80 дається теж визначення поняття бібліотечного фонду „Бібліотечний фонд – це систематизоване зібрання творів друку та інших документів підібраних у відповідності із завданнями бібліотеки і потребам її читачів”.
Системою бібліотечних фондів виступає сукупність взаємопов’язаних і доповнюючи один одного бібліотечні фонди однієї або кількох бібліотек.
Універсальний бібліотечний фонд – це фонд, що складається із творів друку та інших документів з усіх галузей знань.
Галузевий бібліотечний фонд – це фонд, що складається з творів друку та інших документів з однієї галузі знання.
Депозитарний бібліотечний фонд – це фонд, що призначений для постійного зберігання в бібліотеках-дипозитаріях.
Обмінний бібліотечний фонд – це фонд, що призначений для обміну творами друку та іншими документами або для передачі їх другим бібліотекам.
Бібліотечні фонди на даному етапі становлять документальну базу розвитку суспільства, але правова база, яка забезпечувала їх розвиток бере свій початок ще з першої третини нашого століття.
Хоча на сучасному етапі в Україні функціонує ряд законодавчих актів, але без так званих „білих плям” не обійшлося. В Україні немає законодавчих документів, які б забезпечували правове поле для розвитку фонду „Україніка”.
Національно-культурне відображення і українській державі посилило увагу суспільства до проблеми вітчизняної історії, витоків національної культури, досягнень минулого.
Пізнати історію та культуру українського народу поза історією вітчизняної писемності та книжкової культури практично не можливо. Бібліотечним фондам, як важливому компонентові національної культури, належить визначна роль в духовному розвитку нації. Бібліотечний фонд – це інтелектуальний заповіт одного покоління іншому, він не фіксував еволюцію людського розуму, а й зберіг його в документальній формі.
Проблема „Бібліотека і культура” глибоко соціальна й спрямовує науковий пошук на усвідомлення ролі української книги, української бібліотеки в розвитку нації, в існуючому процесі з метою використання суспільних функцій, як книги так і бібліотеки в боротьбі за прогрес та духовне відродження. Здійсню вальні в нашій країні перетворення дають можливість по новому поглянути на проблему бібліотеки та бібліотечних фондів в контексті національної культури.
Бібліотечні фонди, а точніше їх складові книги, розглядаються на рівні культурного та філософсько-історичного підходів, де вони сприймаються, як духовно-матеріальна цінність. Саме бібліотечні фонди сприяють розвитку суспільства, формуванню особистості, а в кінцевому результаті і сам світ сприяє формуванню фондів. Тільки в процесі комунікації книги, як предмет матеріальної культури і духовне явище, впливають на розвиток культури. Бібліотечні фонди відображають духовне життя народу і самі впливають на його життя. З найдавніших часів вони зберегли в собі зразки традицій української нації, мови, історії, в них відбились ознаки духовності українського народу.
Взаємозв’язок бібліотечних фондів з культурою досить складний. Визначальним в цьому є те, що з одного боку, фонди є носієм культурних цінностей нації, а з другого, реальним відображенням рівня її культури. Бібліотечні фонди виконують важливу культурну місію в суспільстві, оскільки сприяють задоволенню загальнокультурних і професійних потреб, підвищення культурного та освітнього рівня народу.
Визначну роль та важливе місце фонди посідають у розвитку усіх галузей науки та усіх сфер людського життя. Завдяки інформації, яку можна передавати на матеріальних носіях, людина досягла нових вершин, їй вдалося створити новий світ – світ нових технологій, нових ідей, нових відносин.
На сучасному етапі існує чимало проблем, пов’язаних з бібліотекою і бібліотечним фондом. Бібліотеки країни є величезною документальною базою, яка потребує захисту та уваги, яка не може реалізувати себе, як інтелектуальний потенціал належним чином. Цьому заважає справжня криза бібліотечної справи. До поглиблення цієї кризи призвели недооцінка бібліотечних фондів, довголітнє існування галузі за залишковим принципом фінансування.
Перехід до ринкових відносин, порушення системи книгопостачання ставлять під загрозу оновлення бібліотечних фондів, задоволення читацького попиту, створення належних умов для обслуговування населення книгою. Все це гальмує процес інформатизації суспільства. Також виникає проблема реалізації функцій бібліотечних фондів, причиною цього є недостатньо розроблені засади національної бібліографії, що забезпечує потреби в бібліографічній інформації про весь документальний масив української нації.
Незважаючи на ряд проблем, які виникли у фондознавстві, бібліотечні фонди не втратили своєї актуальності.
Проблема фінансування, яка сьогодні нависла над бібліотеками, відбилась на їх фондах. Вона залишила фонди без поповнення їх новою літературою, без права бібліотек на додаткові витрати.
Духовне збагачення нації, розвиток кращих морально-етичних традицій народу України, його загальнокультурного рівня, передумовою і кінцевою метою всебічних і соціально-економічних перетворень. Духовна та історична пам’ять народу закладені в багато аспектних бібліотечних фондах, мають сприяти розвитку інтелектуального потенціалу нації, формуванню національних ідей.
В нових історичних умовах підвищується роль бібліотечних фондів, розширюються функції масових бібліотек, як культурно-освітніх установ по пропаганді культурних цінностей, традицій і звичаїв українського народу, задоволення національно-культурних потреб читачів у книзі. Бібліотечна справа має розглядатися не лише в контексті загальної культури, а й як самостійна галузь, оскільки за своїми функціями і призначенням бібліотека і бібліотечні фонди – це складова системи документальних комунікацій, освіти, самоосвіти, задоволення духовних і професійних потреб.
Демократизація суспільства дала можливість повернути народові забуті імена і твори письменників, які були втрачені часом, штучно вилучені із літературного життя.
Бібліотеки мають стати дійсним осередком оновлення соціальної пам’яті народу, вивчення його історії, культури, національних традицій.
У зв’язку з цим політика комплектування бібліотечних фондів має бути спрямована на поповнення фонду „Україніка” виданнями з діаспори, літературою, що відбиває духовні здобутки народу, сприяє його національному і культурному відродженню.
Основна мета фонду „Україніка” – зберегти всі можливі документи про Україну в бібліотеках України та за кордоном.
Структура фонду „Україніка” складна. Вона становить цілісну міжвідомчу інтегральну систему взаємодії на території нашої держави діючих бібліотек, архівів, органів НТІ. Його підсистемами є фонди української літератури різних видів, суб’єктів однієї мережі, галузі.
Політику формування фондів України необхідно спрямувати на створення в кожній бібліотеці повноцінних фондів національної літератури. Є потреба в розробці наукової моделі національного фонду, бібліографічної моделі його ядра для бібліотек всіх видів і типів.
Актуальним завданням є забезпечення повноти національного фонду. На його вирішення мають бути спрямовані наукові пошукові розвідки по виявленню української духовної спадщини, рукописів, друкованої книги, колекцій у фондах бібліотек та архівів; створити національну бібліографію, систему книгообміну, документопостачання, фінансування.
Створення у бібліотеках фондів зарубіжної екстеріоріки, як складової частини національного фонду „Україніка” забезпечить громадянам нашої країни доступ до невідомої раніше інформації, що сприятиме демократизації суспільства.
Відродження самобутності нашого народу та всіх національних меншин, що проживають на території України – це єдиний процес взаємодії і взаємозбагачення національних культур. Держава гарантує права і свободи громадян, а фонд поглиблює контакти і взаєморозуміння, забезпечує доступ інформації. Нація не може розвиватися ізольовано, їй потрібна інформація про саму націю, погляд з боку інших держав, що впливає на її розвиток.
Бібліотеки України зберегли в своїх фондах неперервність нашого буття. Для нас сьогодні важливо збудувати нову державу, але не менш важливим залишається зберегти і передати українську книгу, живу думку нації, яка є і буде унікальна завжди. У фондах найповніше відбиваються вітчизняна культура та історія, окремі етапи духовного розвитку народу. Вони включають в себе унікальні документи світового значення [17]
Реалізація державної програми „Україніка” передбачає формування баз даних історико-культурних фондів, які мають стати автоматизованою частиною інформаційних ресурсів автоматизованої системи України. Створення досконалих автоматизованих систем зберігання і пошуку інформації є важливим фактором в інформатизації суспільства, й утвердження України як культурної і демократичної держави, а відтак підвищення інтересу до історико-культурних фондів.
Попри все наша держава має ряд невирішених проблем. Актуальним на сьогодні залишається відтворення історико-культурних фондів монастирів і перших навчальних закладів. У цьому напрямку розпочато дослідження фрагментів унікальних видань стародруків і рідкісних книг, що належать Острозькій та Києво-Могилянській Академіям, монастирям Волині і Слобожанщини. Важливого значення набули завдання розшуку книжкових пам’яток, відомих лише з документальних джерел, забезпечення максимального обліку та наукового опису примірників, які знаходяться в інших країнах, а також повернення їх в Україну.
Повернення в Україну книжкових цінностей передбачає фізичне повернення архівних та бібліотечних фондів, а також інформаційно-інтелектуальне та духовне повернення пам’яток.
Сучасна епоха характеризується глибокими і серйозними протиріччями, обумовленими протікаючи ми процесами інтеграції і дезінтеграції і всіх сферах людської діяльності. Культурний розвиток країни залежить від багатьох факторів, а в першу чергу від інформатизації і інтелектуалізації суспільства. Важливе місце тут посідають бібліотечні фонди країни, які зосереджені в масових та наукових бібліотеках. Вивчити пріоритетні напрямки діяльності масових бібліотек, вивчити національно-культурні інтереси та потреби читачів, виявити ефективні форми та методи їх задоволення дозволяють дослідження, які проводяться спеціалістами культурної сфери.
До національної культурної спадщини звертається більше 80% респондентів, більшість з яких проявляє стійкий інтерес до української книги. Реальне пробудження національної та соціальної свідомості різних верств населення позначається на підвищенні читацького попиту на публіцистику, історичну літературу та видання краєзнавчої тематики. Найвищу популярність у читачів мають твори М. Аркаса, М. Грушевського, П. Загребельного, У. Крип’якевича, С Скляренка та інших.
На сьогоднішньому етапі роль бібліотек зростає. Бібліотечні фонди завжди були і будуть виконувати роль світоча в національно-культурному та духовному відродженні нації.

Висновки
Поступове входження бібліотек України в демократичне суспільство і в міжнародний інформаційний простір, розвиток національної бібліотечної справи на нових принципах і засадах вимагає переосмислення орієнтирів, щодо діяльності бібліотек визначення чітких завдань формування та розвитку бібліотечних фондів на сучасному етапі. З утвердженням української державності бібліотечним фондам відводиться важлива роль в національній культурі, в соціально-економічному розвитку суспільства, у задоволенні професійних потреб населення в документах. Все це розширює соціальний статус бібліотечних фондів, підвищує їх роль в усіх сферах соціального життя, має важливе значення для розробки питань з фондознавства.
1. Сьогодні бібліотечні фонди виступають документальною базою розвитку суспільства, оскільки вони вміщують книги та інші твори друку, що зафіксували розвиток суспільства. Вони є основою, на якій базується життя і діяльність всього людства.
2. Розвиток бібліотечних фондів не можливий без правового забезпечення з боку держави. Україна створила ґрунтовне правове поле, яке надає юридичний статус і право захисту фондам.
3. Велика увага з боку громадськості приділяється відродженню культури, духовності, історії. Важливе місце в цьому процесі займають бібліотечні фонди, що є духовною скарбницею української нації.
4. Бібліотечні фонди є національно-культурним надбанням нації. Вони відіграють величезну роль у розвитку культури, науки, освіти, а також посідають одне з перших місць у піднесенні духовності українського народу на світовий рівень.
Для подальшої оптимізації розвитку бібліотечних фондів як документальної бази потрібно
1. Розробити стратегічні плани розвитку бібліотечних фондів в Україні.
2. Вирішити питання комплектування та документопостачання бібліотек на сучасному етапі.
3. Вирішити питання зберігання документів.
Для збільшення поля дії фондів у розвитку національного відродження потрібно, щоб бібліотеки акцентували свою роботу на залученні читачів до джерел національної культури на основі своїх фондів.
Для оперативного використання фондів в галузі науки, освіти, техніки, потрібно провести автоматизацію бібліотечних процесів, що дозволить виконувати бібліотечну роботу на новому рівні.
бібліотечний фонд документальний суспільство

Список використаної літератури
1. Закон України про бібліотеки та бібліотечну справу Бібл. Вісн. – 1996. — №2. – С. 1-5.
2. Концепція розвитку бібліотечної справи на Україні. – К., 1992. – С. 2-3.
3. Бабич В. Бібліотеки нові часи, нові можливості // Вісн. Кн. Палати. – 1998. — №2. – С. 14-16.
4. Годзик І.І. Бібліотечна програма світового банку // Вісн. Кн. Палати. – 1997. — №10. – С. 19-20.
5. Грогов О. Законодавство України та регіональна політика в галузі бібліотечної справи // Бібл. Вісник. – 1998. — №3. – С. 51-53.
6. Дідковська Г.Г. „Україніка” в бібліотеці Конгресу Бібл. Вісник. – 1997. – №2. – С. 17-19.
7. Єрмолаєва Г. Проблеми управління документальним потоком публічних бібліотек стан і тенденції розвитку // Вісн. Кн. палати. – 2001. — №7. – С. 23-25.
8. Игуменова Н.П. библиотеки в культурном взаимоотношении народов // НТБ. – 1998. — №1. – С. 41-44.
9. Карандашова Г.М. Комплектування фондів і ринок // Бібл. вісн. – 1996. — №6. – С. 19.
10. Ковальчук Г. Традиційні колекції стародруків та рідкісних видань. Проблеми формування // Бібл. вісн. – 2001. — №5. – С. 20-30.
11. Кумпан А.С. Зберігання документальної пам’яті України // вісн. Кн. палати. – 1997. — №2. – С. 30-31.
12. Омельченко М. Проблема зберігання бібліотечних фондів // Вісн. Кн. палати. – 2001. — №11. – С. 30-31.
13. Прокошена Т.Р. Державна політика в галузі бібліотечної справи // Бібл. планета. – 1998. — №1. – С. 6-7.
14. Соляник А.А. Оптимізація системи місцевого обов’язкового примірника документів в Україні // Вісн. УДІК Зб. Наук. праць. – Х., 1999. – Вип.1 Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика. – С. 50-54.
15. Стахевич А.М. Положення про систему депозитарного зберігання бібліотечних фондів // Вісн. Кн. палати. – 1997. – С. 17-19.
16. Ярошик В.Т. „Украиника”. Вчера. Сегодня. Завтра Библиотека. – 1997. — №6. – С. 72-73.
17. Ясьмо В.Д. Історико-культурні фонди бібліотек України проблеми формування і використання Українська культура минуле, сучасне та шляхи розвитку Зб. наук. праць. – Рівне, 1994. – С. 277-288.