Виконання покарання у виді арешту

Виконання покарання у виді арешту

1. Загальний порядок виконання покарання у виді арешту
Арешт, відповідно до ст. 51 КК України, є одним з видів кримінальних покарань. Це нове для кримінального права покарання.
Частина 1 ст. 60 КК України встановлює, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
Арешт є основним покаранням, відповідно до якого засуджений на строк, встановлений вироком суду, поміщається в спеціальну установу — арештний дім (ст. 50 КВК України). Засуджені до арешту військовослужбовці відбувають покарання на військових гауптвахтах.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КВК України засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному домі.
Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому знаходженню засудженого в даному арештному домі (ч. З ст. 50 КВК України, п.19 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).
Згідно з п. 19 Правил особи, засуджені до арешту, тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізоляторах за місцем засудження.
Порядок і умови виконання арешту регулюється главою 12 КВК України і розділом 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, встановленими ст. 115 КВК України, і тримаються в окремих камерах по 3-10 осіб в одній камері.
У разі необхідності та з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованою постановою начальника установи їх можуть тримати в одиночних камерах.
Відповідно до ст. 51 КВК України і п. 19 Правил засуджених розміщують у камерах з дотриманням таких умов
— чоловіки окремо від жінок;
— неповнолітні — окремо від усіх інших категорій засуджених;
— засуджених, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягались до кримінальної відповідальності;
— засуджених, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, — окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання у виді позбавлення волі;
— засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури,юстиції та правоохоронних органах, — окремо від інших засуджених;
— іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, — окремо від інших засуджених.
При розміщенні засуджених у камерах обов’язково враховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи.
Засуджені до арешту мають обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені КВК України для відбування покарання цього виду.
Засуджені до арешту мають право
— на щоденну прогулянку тривалістю 1 година;
— на восьмигодинний сон у нічний час;
— мати при собі і зберігати в камері особисті предмети і речі, перелік яких встановлено Правилами;
— одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;
— витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до 70% мінімального розміру за робітної плати;
—в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;
— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб. Пропозиції, заяви і скарги надсилаються відповідно до вимог Правил за належністю і вирішуються в установленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокурору, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини, переглядові не підлягають і не пізніше доби надсилаються за належністю, а якщо вони подані у неробочі або святкові дні, то не пізніше доби з їх завершення. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг оголошується засудженим під розпис;
— користуватися настільними іграми;
— мати побачення з адвокатом в установленому порядку;
— користуватися книгами, журналами, газетами з бібліотеки установи.
За виняткових обставин засудженому до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.
Засуджені до арешту зобов’язані
— дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних відносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;
— дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;
— дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;
— виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених для прогулянки правил поведінки;
— при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, працівниками кримінально-виконавчої системи і іншими посадовими особами вставати і вітатися.
Засудженим до арешту забороняється
— установлювати зв’язки з особами, які тримаються в інших камерах;
— придбавати, виготовляти, вживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;
— продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;
— грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або
іншої користі;
— наносити собі або іншим засудженим татуювання;
— завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, затуляти оглядове вічко;
— створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими або персоналом установи;
— мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів;
— одержувати посилки (передачі) і бандеролі, за винятком посилок(передач), що містять предмети одягу за сезоном.
Відповідно до ст. 52 КВК України та п.21 Правил засуджені до арешту можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день.
Засуджені виводяться на роботу, де встановлюються додаткові засоби нагляду та забезпечується надійна ізоляція, щоб зазначені особи в період роботи не могли вступати в контакти з іншими засудженими.
Особливості комунально-побутового та медичного обслуговування засуджених до арешту визначаються ст. 53 КВК України і п. 22 Правил, Де зазначається, що матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюється відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
Засудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі, заміна постільних речей здійснюється в дні миття в бані — не менше одного разу на тиждень.
Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають весь строк покарання у цивільному одязі.
Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.
Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки.
Особливості соціально-виховної роботи із засудженими до арешту розглядаються п.20 Правил. Соціально-виховна робота із засудженими до арешту спрямована на формування та збереження соціальне корисних навичок, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені злочини та розвиток прагнення до відшкодування заподіяної шкоди.
Основними формами соціально-виховної роботи із засудженими до арешту є
— індивідуальна робота;
— просвітницька та культурно-масова робота;
— правове виховання.
Самодіяльні організації серед засуджених до арешту не створюються.
Організація соціально-виховної роботи із засудженими до арешту безпосередньо покладається на інспектора з соціально-виховної роботи.
Стаття 54 КВК України встановлює заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту.
За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватись такі заходи заохочення
— подяка;
— дострокове зняття раніше накладеного стягнення.
За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватись заходи стягнення
— догана;
— поміщення в карцер строком до десяти діб.
Рішення про застосування заходів стягнення і заохочення приймає начальник арештного дому або його заступник. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.
2. Особливості виконання покарання у виді арешту відносно військовослужбовців
Відповідно до ст. 55 КВК України військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті.
Стаття 55 КВК України регулює також і інші загальні питання порядку та умов відбування арешту військовослужбовцями, але більш детально ці питання розглядаються у спеціальному відомчому нормативно-правовому акті Міністерства оборони України — Інструкції про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями, затвердженій наказом Міністра оборони України №81 від 26.02. 2002 р. (далі — Інструкція).
Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Інструкції вона стосується не тільки питань відбування арешту військовослужбовцями Збройних Сил України, але й іншими військовослужбовцями, які належать до будь-яких, утворених відповідно до законів України, військових формувань (Державної прикордонної служби України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, внутрішніх військ МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших).
На військовослужбовців, засуджених до арешту, поширюється дія відповідних вимог КВК України та вимоги додатку 12 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.
Частина 2 ст. 55 КВК України містить правила роздільного тримання на гауптвахті засуджених до арешту військовослужбовців, зокрема визначає, що на гауптвахті тримаються
— засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;
— засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;
— засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом,окремо від засуджених військовослужбовців за контрактом.
Крім того, наказ Міністра оборони України №81 від 26.02.2002 р. визначає, що засуджені до арешту військовослужбовці жіночої статі відбувають покарання на окремій гауптвахті — гарнізонній гауптвахті міста Кіровограда.
Засуджені до арешту військовослужбовці направляються на гауптвахту для відбування покарання в десятиденний строк після отримання розпорядження суду про виконання вироку.
Про відправлення засуджених до арешту військовослужбовців до місця відбування покарання командування військової частини зобов’язано у десятиденний термін повідомити його сім’ю або близьких родичів про те, куди і коли він відряджений. З цією метою засудженому, який відбуває, видається поштовий конверт, де засуджений заповнює адресу, прізвище, ім’я та по батькові, кому він надсилається. За дорученням командира військової частини у листі вміщується текст повідомлення про те, хто, коли саме і куди (адреса гарнізонної гауптвахти) вибув засуджений для відбування покарання.
Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гарнізонну гауптвахту за вироком суду під вартою, яка озброюється штатною зброєю. При цьому для супроводу засуджених військовослужбовців із числа офіцерського складу, прапорщиків, мічманів призначаються офіцерські варти або з числа прапорщиків, мічманів відповідно. Для супроводу до місця відбування покарання військовослужбовців-жінок призначається варта з числа військовослужбовців-жінок від підрозділів територіального управління військової Служби правопорядку міста Кіровограда.
Усі військовослужбовці, засуджені до арешту, які прибули на гауптвахту, підлягають обов’язковому медичному огляду. Організація медичного огляду та надання медичної допомоги покладається на начальника медичної служби гарнізону.
Командиром військової частини через начальника варти надсилаються до гауптвахти такі документи
— супровідний лист;
— копія вироку суду, а у разі зміни вироку — копія постанови судді чи ухвали відповідного суду;
— особова справа (обліково-послужна картка);
— медична книжка;
— посвідчення офіцера (прапорщика або мічмана), військовий квиток;
— особисті речі та опис особистих речей засудженого. До опису заносяться предмети першої потреби, які дозволяється мати засудженому протягом усього строку покарання у спеціальній кімнаті для зберігання особистих речей повсякденного користування.
Предметами першої необхідності за Інструкцією є
— бритва електрична (механічна) або безпечна з касетними головками разового користування;
— запальнички (для тих, хто курить) — дві штуки;
— сигарети — не більше одного блоку;
— предмети туалету ( мило, зубні паста та щітка, гребінець, креми для гоління і дезінфекції, шампунь) та пластмасові футляри для їх зберігання — один комплект;
— туалетний папір — чотири рулони;
— рушник вафельний — два;
— письмовий папір, ручка , конверти, марки.
Крім того, для жінок халат, хустка,шпильки, вата, губна помада, пудра.
Пункт 3.2 Інструкції містить перелік загальних прав засуджених військовослужбовців, які їм надаються під час відбування арешту. Зокрема, засуджені військовослужбовці мають право
— на щоденну прогулянку тривалістю одна година;
— на восьмигодинний сон у нічний час;
— мати при собі і зберігати в камері особисті речі і предмети, перелік яких було наведено вище;
— одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;
— в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;
— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до органів державної влади, громадських організацій,
— користуватися настільними іграми;
— прослуховувати радіо;
— користуватися книгами, журналами і газетами гарнізонної гауптвахти;
— мати побачення з захисником для одержання правової допомоги в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку.
Уразі виникнення надзвичайних обставин (при наявності технічних можливостей та за погодженням начальника територіального управління Служби правопорядку ) засудженим військовослужбовцям може бути надано право платної телефонної розмови з близькими родичами.
Пункт 3.3 Інструкції визначає обов’язки засуджених військовослужбовців, які відбувають арешт, а саме
— додержуватись розпорядку, встановленого на гарнізонній гауптвахті, і виконувати законні вимоги начальника гарнізону,
— дотримуватись санітарно-гігієнічних правил,
— дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;
— виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених на час прогулянки правил поведінки;
Відповідно до п.3.4 Інструкції засудженим військовослужбовців забороняється
— встановлювати зв’язки з особами, які тримають в інших камерах;
— зберігати та користуватися засобами мобільного зв’язку;
— грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;
— наносити собі або іншим засудженим татуювання;
— мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком захисників;
— одержувати грошові перекази, а також посилки (передачі) і бандеролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети форми одягу за сезоном, туалету, письмове приладдя та необхідні для лікування медичні препарати.
Засуджені військовослужбовці тримаються на гарнізонних гауптвахтах в окремих камерах по 2-5 осіб у кожній за відповідними категоріями, при цьому норма житлової площі на одного засудженого відводиться з розрахунку не менше 2,5 квадратних метрів.
У разі потреби та з метою захисту засудженого військовослужбовця від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованим рішенням начальника гауптвахти їх можуть тримати в одиночних камерах.
Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями є
— індивідуальна робота;
— гуманітарна та культурно-виховна робота;
— правове виховання.
Засуджені до арешту військовослужбовці забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за нормами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України №426 від 29 березня 2002 р. «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань».
Засуджені приймають їжу у камерах або в їдальні при гарнізонній гауптвахті. В їдальні їжа видається у різний час окремо для солдат (матросів), окремо для сержантів (старшин) й окремо для прапорщиків (мічманів) та офіцерів. Засуджені, які утримуються в одиночній камері, їжу отримують у камері.
Відповідно до ч. 6 ст. 55 КВК України під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров’я.
Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту виплачується оклад за військове звання. Фінансовим органом, який забезпечує діяльність гарнізонної гауптвахти, ці кошти зараховуються на особистий рахунок засудженого. На його прохання ці кошти можуть бути переведені поштовим переказом його рідним.
Час відбування арешту в загальний строк військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не зараховується, крім випадків, коли зарахування строку арешту може відбуватися як захід заохочення за сумлінну поведінку і ставлення до військової служби.
За порушення порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватись заходи стягнення у вигляді Догани або переводу в одиночну камеру на строк до десяти діб.