Громадянство України

ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття громадянства України, його конституційні основи.
2. Право на громадянство. Порядок набуття громадянства України.
3. Підстави прийняття громадянства України.
4. Документи, що підтверджують громадянство України.
5. Державні органи, які здійснюють законодавство Украйни про громадянство України.
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП

Важливим структурним елементом правового статусу особи є громадянство – стійкий політико-правовий зв’язок людини з державою, у відповідності до якого на неї розповсюджується суверенна державна влада як у межах держави, так і поза нею.
Громадянство створює єдині взаємні права та обов’язки для людини і держави. Саме з ним пов’язані найсуттєвіші наслідки для обох сторін – обсяг прав, обов’язків і відповідальності держави та громадянина.
Основними характеристиками громадянства є
— правовий ста, який виражається, з одного боку, у його загальному, правовому нормуванні, з іншого – в індивідуальному документальному юридичному оформленні громадянства кожної людини ( паспорті громадянина, свідоцтва про народження, іншому документі, який свідчить про громадянство). Громадянином держави особа є не в силу того, що проживає на її території, а внаслідок існування між нею й державою певних правових зв’язків;
— стійкий характер відносин громадянства, які існують постійно (звичай – від народження до смерті громадянина) і мають загальний порядок припинення, що не припускає розриву громадянства в односторонньому порядку;
— двосторонній зв’язок людини з державою, який виявляється в сукупності взаємних прав, обов’язків і відповідальності та ґрунтується на визначенні й повазі гідності, основних прав і свобод людини;
— розповсюдження на громадянина суверенної влади держави як в середині країни, так і поза її межами.
1. Поняття громадянства України, його конституційні основи.
Громадянство України – це стійкий, необмежений в просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.
Ознаками громадянства як певного зв’язку особи з державою є
1) Правовий характер;
2) Необмеженість у просторі та часі;
3) Максимальний характер взаємних прав та обов’язків
Цей зв’язок знаходить своє виявлення у поширенні на відповідну особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання – на території держави чи за її межами.
Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, становить головний конституційно-правовий інститут – інститут громадянства. Джерелами цього інституту є
1. Конституція України.
2. Закон України “Про громадянство України” в редакції Закону від 18 січня 2001 року.
3. Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.
4. Підзаконні акти.
Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини, закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, та порядок їх вирішення.
Відносини громадянства в Україні після проголошення нею незалежності регулювалися Законом України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р. З прийняттям Конституції України вони регулюються нею.
Стаття 4 Конституції України зафіксувала положення про те, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави його набуття та припинення визначається законом. Таким є Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р. Відносини громадянства регулюються й іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до Конституції України.
У преамбулі цього Закону зазначається, що право на громадянство є невід’ємним правом людини, і громадянин України не може бути позбавленим громадянства чи прав змінити його. Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом, а Українська держава гарантує й захищає конституційні права й обов’язки своїх громадян та забезпечує виконання ними обов’язків перед суспільством.
Громадянство є невід’ємною частиною всієї системи права, а отже, йому властиві загальна принципи, які характеризують цю систему. Разом з тим інститут громадянства – відносно відособлена частина правової матерії з притаманними їй структурними й функціональними характеристиками, конкретним правовим наповненням.
Принципи громадянства – це ті вихідні положення, які визначають істотні риси відносин громадянства. Конституція України (ст.. 4,25) та Закон України “Про громадянство України” (ст.. 2) закріплюють наступні принципи громадянства України
1) Єдиного громадянства – громадянства держави України, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визначається лише громадянством України. Якщо іноземець набув громадянства України, то у правових відносинах з Україною він визначається лише громадянством України. Цей принцип не означає заборону біпатризму (подвійного громадянства). В окремих випадках громадянин України може перебувати одночасно і в громадянстві іноземної держави. Це, наприклад, стосується
a) Дітей, які при народженні одночасно з громадянством України набули також громадянство іншої держави;
b) Дітей, які є громадянами України і усиновлені іноземцем та, в силу цього, набули громадянства усиновителя;
c) Громадян України, які автоматично набули громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцем;
d) Громадян України, яким згідно із законодавством іншої держави надано її громадянство автоматично без його добровільного волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави. Враховуючи важливість цього принципу Конституція України віднесла його до засад конституційного ладу (ст. 4);
2) Запобігання виникненню випадків без громадянства (апатризму);
3) Неможливість позбавлення громадянина України громадянства України (невід’ємності громадянства України). Цей принцип Конституція України закріплює відповідно до положень ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав людини “ Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство”;
4) Визначення права громадянина України на зміну громадянства;
5) Неможливості екстрадиції чи депортації громадян України – громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч.2 ст. 25 Конституції України);
6) Захисту державою громадян України за кордоном – громадянам України, які проживають або перебувають за межами України, гарантується піклування та захист (ч.3 ст. 25 Конституції України);
7) Неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства в наслідок укладання шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
8) Рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
9) Збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
2. Право на громадянство. Порядок набуття громадянства в Україні.
Право на громадянство є невід’ємним правом людини, і громадянин України не може бути позбавленим громадянства чи прав змінити його. Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом, а Українська держава гарантує й захищає конституційні права й обов’язки своїх громадян та забезпечує виконання ними обов’язків перед суспільством.
Згідно із Законом України “Про громадянство України” належність до громадянства України визначається за такими категоріями осіб
1. усіма громадянами колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2. особами, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етичного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3. особами, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис “громадянин України”, а також дітьми таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;
4. особами, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Підстави набуття громадянства України. Ст. 6 Закону “ Про громадянство України” встановлює, що громадянство України набувається за такими підставами
1. За народженням (філіація від лат. Filius – син). Філіація є основним способом набуття громадянства України. При цьому, громадянство за народженням набувається на основі принципів “права крові” або “права грунту”. В першому випадку дитина набуває громадянства батьків (одного з батьків) незалежно від місця народження, в другому – дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. У Законі України “Про громадянство України” як основний закріплено принцип крові – особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України (ст. 7).
В окремих випадках застосовуються і елементи принципу грунту
— якщо особа народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
— якщо особа народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;
— якщо особа народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;
— якщо особа народилася на території України і одному із батьків якої надано статус біженця в України чи притулок в Україні, і яка не набула за народженням громадянства України жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
— якщо особа народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
— якщо на території України знайдена новонароджена дитина, обоє з батьків якої не відомі (знайда).
2. За територіальним походженням. За цією підставою згідно зі ст. 8 Закону України “Про громадянство України” громадянами України реєструються
— особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба повно рідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до ст. 5 Закону України “Про правонаступництво України”, а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти;
— дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства, за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;
— дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, і набула за народженням громадянство іншої держави або держав, яке було припинене, за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
3. Внаслідок прийняття до громадянства
4. Внаслідок поновлення громадянства. Поновлення у громадянстві України здійснюється шляхом реєстрації громадянами України осіб, які після припинення громадянства України не набули іноземного громадянства і подали заяву про поновлення у громадянстві України, а також осіб, які після припинення громадянства України набули іноземне громадянство, повернулися в Україну на постійне проживання і подали заяву про поновлення у громадянстві України.
При цьому, у громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство України у зв’язку з тим, що вони набули громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
5. Внаслідок усиновлення.
6. Внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування.
7. Внаслідок встановлення над особою, визначеною судом недієздатною, опіки.
Передбачені пунктами 5-7 частини першої ст. 9 Закону України “Про громадянство України “ підстави набуття громадянства України (у разі усиновлення дитини громадянами України або встановлення над нею опіки чи піклування громадян України чи встановленні опіки над іноземцями або особами без громадянства, які визнані судом недієздатними та проживають в Україні на законних підставах) є прикладами натуралізації за законом.
Діти, усиновлені громадянами України, стають громадянами України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживають вони постійно в Україні чи за кордоном. При цьому не має значення обидва подружжя – усиновителі є громадянами України чи лише один з них. Подібне правило діє у випадках встановлення над дитиною опіки чи піклування та встановлення опіки над особою, яка визначена судом недієздатною.
8. У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.
9. Внаслідок встановлення батьківства.
При вирішенні питання щодо набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років слід мати на увазі, що це може відбуватися лише їхньою згодою.
10. За іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Такими підставами можуть бути, наприклад, оптація (вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в зв’язку з переходом частини території від однієї держави до іншої або проголошенням частини території колишньої держави новою незалежною державою) або трансферт (перехід частини території супроводжується зміною громадянства без права вибору).
3. Підстави прийняття громадянства України.
Внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація від фр. Naturaliser). В юридичній літературі розрізняють натуралізацію за законом (усиновлення, установлення над особою опіки) та натуралізацію за заявою.
Натуралізація за заявою передбачає необхідність подання в письмовій формі відповідної заяви на ім’я Президента України, яка скріплюється підписом заявника із зазначення дати складання.
Умовами прийняття до громадянства в Україні є
1) визначення і дотримання Конституції України та законів України;
2) зобов’язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони).
Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов’язання припинити іноземне громадянство і подати документи про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України.
Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документу, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони.
Ця умова не поширюється на іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства;
3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років (ценз осілості).
Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.
Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні;
4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні.
Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування. Ця умова поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
Прийняття до громадянства України дітей, які проживають в Україні і одним з батьків яких або опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Україні, здійснюється за спрощеною процедурою – від них не вимагається визначення і дотримання Конституції України та законів України, безперервного проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років, отримання дозволу на постійне проживання в Україні, володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування та наявності законодавчих джерел існування.
Вимоги щодо безперервного проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років, отримання дозволу на постійне проживання в Україні, володіння держаною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування та наявності законодавчих джерел існування не поширюються також і на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.
Закон також встановлює перелік осіб, які не приймаються до громадянства України. До них, зокрема, належать особи які
1) вчинили злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засудженні в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
3) вчинили на території іншої держави діяння, яке визначене законодавством України тяжким злочином.
4. Документа, що підтверджують громадянство України
Документами, що підтверджують громадянство України є
* паспорт громадянина України;
* військовий білет для військовослужбовця;
* свідоцтво про народження для осіб віком до 16 років.
5. Державні органи, які здійснюють законодавство України про громадянство України
До державних органів, які здійснюють законодавство України про громадянство України, належать
1. Президент України. У системі органів, покликаних вирішувати питання щодо громадянства, найбільші й найширші повноваження належать Президенту України, оскільки він уповноважений Конституцією України вирішувати питання, пов’язані з громадянством. Він приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і Закону України “Про громадянство України”, Закону “Про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України”; визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень; затверджує положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.
2. Комісія з питань громадянства при Президентові України. Положення про неї затверджено Указом Президента України “Про заходи щодо поліпшення організації розгляду питань громадянства” від 6 листопада 1997р. Вона розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань; повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України; контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.
3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи (Згідно з Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” функції Спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства покладені на міністерство внутрішніх справ України)
— приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїми висновками надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
— готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
— приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 ст. 6 цього Закону;
— скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;
— виконують рішення Президента України з питань громадянства;
— видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документ дитини, довідки про припинення громадянства України;
— вилучають у осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;
— ведуть облік осіб, які набули громадянства України та припинили громадянство України.
4. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України здійснюють повноваження, покладені на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи щодо осіб, які постійно проживають за кордоном.

ВИСНОВКИ

Таким чином можна зробити висновки, що характер держави і суспільства завжди визначається правовим статусом особи і окремого громадянина.
На території України проживають власні громадяни, іноземні громадяни і особи без громадянства. В правовому відношенні громадянство є важливою підставою для встановлення правового статусу особи в державі.
Громадянство в Україні регулюється Конституцією України, Законом України “ Про громадянство в Україні” від 8 жовтня 1991р. та іншими законодавчими актами. Згідно з ними ніхто не може бути позбавлений громадянства чи права змінити громадянство.
Громадянами України можуть бути
— усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності ( 24.08.1991р.) постійно проживали на її території;
— особи, які працюють в державних органах, проходять військову службу, або вчаться за межами України;
— діти, обидва батьки яких до моменту народження дитини були громадянами України незалежно від країни проживання;
— особи, що отримали в законодавчому порядку права громадянина.
Україна гарантує захист своїм громадянам, які знаходяться за її межами (ст. 25).
Документами, що підтверджують громадянство України є
* паспорт громадянина України;
* військовий білет для військовослужбовця;
* свідоцтво про народження для осіб віком до 16 років.

Список використаної літератури

1. Конституція України
2. Закон України «Про громадянство України» від 18 сячня 2001р.
3. Указ Президента України “Питання організації виконання Закониа України “Про громадянство України” від 27 березня 2001року № 215/2201.
4. Указ Президента України « Про заходи щодо поліпшення організації розгляду питань громадянства” від 6 листопада 1997р.
5. Хасынюк Л.А. Основы конституционного права Украины.- Х. «Одиссей», 2003.-256с.
6. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник.- К. Атака, 2002.-480с.
7. Основи конституційного права України підручник / Авт. кол. М.И. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков (кер.) та інші; За ред. В.В. Копєйчиковаю-К. Юрінком Інтер, 2001.- 288с.
8. Годованець В.Ф. Конституційне право України Конспект лекцій.- К. МАУП, 200.-216с.