Оцінка та аналіз проблеми розвитку торгово-економічних відносин України з промислово розвинутими країнами

Міністерство Освіти України
Український Державний Хіміко-Технологічний Університет

Курсова робота
по Організації та техниці зовнішньоекономічних операцій»
на тему Оцінка та аналіз проблеми розвитку торгово-економічних відносин України з промислово розвинутими країнами.

Каф. Менеджмента
Керівник Чернишова О.М
Ст. заочного факультета
Гр. МЕН-6
Шифр 99450
Бубнової Вікторії Вікторівни

м. Дніпропетровськ
2001р.

План роботи.

Вступ

1.Теорітична частина
1.1.Міжнародний поділ праці та формування світового господарства
1.2. Зовнішнє економічне оточення України
1.3.Проблеми та перспективи входження України в світове
співтовариство

2.Аналітично-дослідницька частина

2.1.Моніторінг економічних показників
2.2.Аналітичні записки щодо ВВП
2.3.Підсумки розвитку економіки України в 2000 році й основні напрямки проведення економічної реформи.

3.Пропозиції
3.1.Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності в Україні
Висновки
Список літератури

Вступ
Зовнішні зв’язки держави — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян.
Різні функції виконують світові зв’язки України. Вони потрібні для органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особстих потреб громадян.
Аналіз зовнішніх зв’язів потрібен всім або навіть всім. Наприклад, для того,щоб дилери та дистрибютори могли оцінювати частку «сірих» поставок у відповідному секторі ринку, а це означає правильно визначати стратегію. Банкирам зовнішньоторгова статистика дозволяє прогнозувати направлення та інтенсивність фінансових потоків. Фондовики зможуть прикинути привабливість тих або інших галузей в перспективі, бо здатність експортувати для більшості українських виробників є здатність вижити.
Зовнішньоекономічні зв’язки складаються з імпорту та експорту країни.
Експорт — продаж або передача на інших законних підставах товарів, що контролюються, іноземним суб’єктам господарської діяльності та їх вивезення за митний кордон України або без нього, включаючи реекспорт товарів з митної території України.
Імпорт — закупівля або одержання на інших законних підставах від іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів, що контролюються, та їх вивезеня на територію України, включаючи одержання їх представником будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцем чи особою без громадянства на території України.
Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів, кадрів які, могли б проводити самостійну науково обгрунтовану зовнішньо-економічну політику.
Світові економічні зв’язки необхідні Україні для того щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Наприклад, та країна яка не незаймається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскі звязки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.
Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяе створення певної правової бази, прийняття відповідних законів.
Процес утворення світового господарства ще не завершився, оскільки це тривалий період. Проте всі країни світу тією чи іншою мірою втягнуті у міжнародні економічні зв’язки (насамперед торгівельні) з іншими країнами. Тому світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях.
Я вважаю, що для Украіни сьогоді, в рамках світового господарства, важливі такі питання, як організація експортно-імпортних операцій, практика валютного регулювання, стимулювання і захист іноземних інвестицій, проблеми і перспективи розвитку вільних економічних зон, організація діяльності міжнародних товарних ринків та багато інших питань, які роблять недосконалою систему управління зовнішньоекономічною діяльністю нашої країни .
У своїй праці я намагатимусь як можна повніше розглянути зовнішньоекономічні зв’язки України. По-перше розглянути міжнародний поділ праці, які фактори та чинники мають на це вплив; по-друге дослідити сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України; по-третє розглянути які проблеми та перспективи входження України в міжнародне співтовариство. Та виходячи
з розглянутих питань я зроблю відповідні висновки.
При висвітленні поставлених питань, в своїй роботі я використала табличний та систематичний методи, які допомагають більш детельніше розібратися в даній темі.
Я намагалась повністю, детально, розкрити питання, зробити належні висновки і ширше удосконалити свої знання по даній темі.

1.Теорітична частина
1.1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства
Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на видобутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціалізація даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення,наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географічних (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура господарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.
Географічний розподіл праці буває двох видів міжрайонний (у межах держави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяльності розвивається в одній країні і зв’язує між собою окремі її регіони.
Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.
Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує принаймні шість соціально-економічних угруповань
розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада);
малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються переважно на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроніці розробці нових технологій тощо;
соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба);
країни східної Європи та СНД (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що
знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.
Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного розвитку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опинилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сировину (нафту, електроенергію та вугілля — Польща, Росія, Україна), сільськогосподарську продукцію (овочі, фрукти — Угорщина, Болгарія, Румунія), продукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні автомобілі (Росія), автокари (Болгарія);
країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша група. Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає «сировинну» нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки, Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Але головною стратегіч-
ною продукцією, яку постачає ця група країн (країни Перської затоки і Близького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) і яка забезпечує їм левову частку інвалютних надходжень, є нафта;
найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у яких найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених соціально-економічних проблем і переважає сировинна або сільськогосподарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гондурас, Бутан, країни Океанії).
У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство в залжність від коливань кон’юнктури світового ринку, а також збіднює галузву структуру господарства. Окермі держави обирають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні
значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці і слабко пов’язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промисловості, в тому числі машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими галузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві і є потужним фактором розвитку всього господарства.
Чи зуміє Україна інтегруватися в європейську і світову економіку? Це питання непросте. Економісти «Дойче-Банку зробили своє дослідження і дійшли позитивного висновку. Це деякою мірою можуть підтвердити і дані табл 1.1
Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР, балів [4,361]

Україна має значні виробничі , природні й трудові ресурси, до того ж надзвичайно вигідне економіко-географічне і геополітичне розміщення у центрі Європи з прямим виходом до головних сухопутних і морських шляхів сполучення.
1.2.Зовнішнє економічне оточення України
Однією з головних характеристик сучасного світового господарства є прогресуюча глобалізація господарського життя. Ядром і головним генератором цього процесу виступають розвинені країни світу – лідери в світовому господарстві. В рамках клубу розвинених країни, єдність господарської діяльності досягла високого ступеню, що має відображення в міцному сплетінні їх ринків на всіх рівнях. За останні десятиліття виникли потужні торгові й економічні угруповання.
Економічна взаємодія цих угруповань суттєво змінює вигляд господарського розвитку сучасного світу. Зміцнюється феномен глобалізації господарського життя, коли внаслідок зростаючих інтеграційних зв’язків життя окремих країн міцно вплітається в світову економіку і не лише здійснює на неї вплив в міру могутності конкретної країни, але й відчуває з її боку потужний вплив, примушуючи кожну країну узгоджувати свою економічну політику з загальними світовими тенденціями та інтересами партнерів.
Україна на сучасному етапі знаходиться під значним впливом цих процесів.
Серед зовнішніх факторів, що мали досить сильний вплив можна зазначити наступні.
Темпи зростання розвитку світової економіки в 1999 р. дещо уповільнилися. За попередніми даними Світового Банку у країнах Західної Європи зростання реального ВВП становить 3,6 % ( проти 4,8 у 1998 р.), у країнах Центральної і Східної Європи – 4,0 % (рівень 1998 р.), світовий рівень зростання – 2,3 % (проти 2,5 у 1998 р.), країни що розвиваються 3,1 відст. (проти 3,3 у 1998 р.), країни з перехідною економікою – 0,9% (проти –0,2 у 1998 р.)
Серед головних причин спаду економічного росту виділяються зниження темпів економічного розвитку в Росії, зростання цін на нафту, наслідки регіональної кризи в Азії.
Фінансово-економічна криза в свою чергу стала причиною кризи на товарних ринках. Значно знизилися ціни на більшість сировинних товарів, що не могло не позначитись на експортно-орієнтовану українську промисловість.
Реальною стала ситуація суттєвого погіршення кон’юнктури на світових ринках традиційної експортної продукції України. Свідченням цього є, зокрема, антидемпінгові процеси, викликані поставками українських металургійних підприємств в США, Канаду, Латинську Америку, Західну Європу і в більшості вирішені не на користь української сторони. Така ж ситуація складається і на зовнішніх ринках високотехнологічних експортних товарів, які тривалий час позбавлені належних інвестицій та стимулюючого впливу внутрішнього попиту.
Слід відмітити, що у 2000 р. в зовнішній торгівлі товарами та послугами України продовжувалась тенденція збереження позитивного сальдо. Так, в січні-лютому 2000 р. сальдо зовнішньоторговельного обороту товарами і послугами склалося позитивним в сумі 165,3 млн.дол. із поліпшенням по відношенню до січня-лютого 1999 р. на 125,7 млн.дол., або в 4,2 рази.
На початку 2000 р. спостерігається покращання кон’юнктури на основних ринках збуту вітчизняної металопродукції (Росії, Туреччини, країн Близького Сходу), підвищення попиту і, відповідно, цінового рівня стали основними факторами, що вплинули на вітчизняний експорт. Разом з тим, зменшення поставок арматури пов’язано з низьким попитом на цей товар на ринках країн Південно-Східної Азії, зокрема, Китаю – найбільшого імпортера українського довгомірного прокату.
Продовжується нарощування експорту металопродукції до країн Африки – на нетрадиційний ринок для експортерів з України. В січні 2000 р. було поставлено близько 112,4 тис. тонн металопродукції на суму 18458,6 тис. USD. Це перевищує показники минулого року відповідно на 15% і 17%.
Аналізуючи статистичні дані, можна припустити, що в 2000 р. основними ринками, як і раніше, залишаться країни Близького Сходу та країни Південно-східної Азії. Будуть збільшуватися і в подальшому поставки українського прокату до країн Східної Європи та СНД. Ринки країн Південної Америки, ЄС та США, скоріш за все, будуть закриті та жорстко обмежені для експортерів з України.
З метою досягнення повномасштабної інтеграції в європейскі ринки Україна прагне стати повноправним членом такого могутнього політичного та економічного угруповання як Європейський Союз, що надасть ряд економічних переваг, серед яких покращання інвестиційної привабливості країни, розширення ринків збуту та інше. Створено систему взаємодії та співпраці, яка знайшла своє відображення в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.
Проте, на сьогодні зазначена система спрацьовує ще не в повній мірі. Певне, але незначне збільшення квот і тільки по окремих групах товарів – підтверджує протекціоністські засади зовнішньоторговельної політики ЄС по відношенню до України.
Завданням принципової ваги у цьому відношенні є відпрацювання спільних заходів щодо синхронізації та забезпечення взаємності у відкритті ринків ЄС та України.
Лібералізація доступу на український ринок товарів ЄС, включаючи введення західних стандартів в сфері конкуренції та державної підтримки, може здійснюватись тільки паралельно із визначенням часу відміни Союзом квот на імпорт української текстильної продукції, кардинальних змін у доступі інших товарів “чутливої групи” українського походження та на основі асиметрії .
В контексті пом’якшення торговельного дисбалансу та недопущення антидемпінгових заходів необхідно вивчити можливості надання індивідуального режиму по відношенню до окремих виробників.
Одним із спільних пріоритетів є підтримка ЄС вступу України до СОТ. Конструктивний підхід до вирішення цієї проблеми міг би більшою мірою сприяти реформам в Україні і її інтеграції в світову економіку, ніж сьогодняшній підхід ЄС, який в принципі підтримує вступ України до СОТ, але обумовлює його значною кількістю законодавчих передумов.
Активізуючи зусилля на розвиток відносин з ЄС, Україна більш зважено ставиться до даного питання, розглядаючи відповідність тих чи інших кроків у напрямку ЄС національним інтересам держави та її реальним довгостроковим перспективам як основний чинник розвитку стосунків.
Разом з тим, країни Європейського Союзу є найбільшими, після Росії, торговельними партнерами України і цей факт не можна не брати до уваги.
Іншим важливим зовнішнім фактором, що має значний вплив на економіку України є відсутність значних зрушень на краще у торговельно-економічних відносинах з головним торговельним партнером – Російською Федерацією.
На початку 2000 р. політика Російської Федерації щодо України поки що суттєво не змінилася. Серед найважливіших негативних зовнішніх факторів, що впливають на економіку України, може бути зменшення поставок енергоносіїв з Російської Федерації і початок експлуатації нею нових трубопроводів, що обминають Україну. Оскільки Україна переважну частину російських енергоносіїв отримує як плату за транзит, це загрожує як втратою значної частини плати за транзит, так і суттєвим зменшенням надходження російських енергоносіїв. Одним із заходів, який дозволив би уникнути загрозливого дефіциту енергоносіїв у 2000 р., має бути забезпечення диверсифікації джерел постачання енергоносіїв (укладання відповідних договорів з Казахстаном, Туркменистаном, Азербайджаном).
Разом з тим, саме у торгівлі з Російською Федерацією, за попередніми даними, за два місяці поточного року маємо збільшення товарообігу на 30 відсотків, причому за рахунок значного підвищення обсягів експорту продукції хімічної (на 23%) та металургійної промисловості (в 1,9 рази), відбувається процес відновлення обсягів продукції традиційного українського експорту до Російської Федерації.
Позитивним також є той факт, що у першому кварталі 2000 р. зберігається тенденція, яка намітилися у минулому році у поставках нафтопродуктів з Республіки Білорусь, які протягом 1999 р. збільшилися, за даними Держмитслужби, майже у 4 рази.
В той же час, для кардинального вирішення питання диверсифікації поставок енергоносіїв, необхідно, насамперед, прискорити добудову нафтотерміналу та нафтопроводу Одеса-Броди.
Як і раніше, значний вплив на економіку України має запровадження Росією цілої низки протекціоністських заходів сезонне ввізне мито на цукор білий, патоку крохмальну, експортне мито на нафту та сирі нафтопродукти та обмеження на експорт дизпалива і мазуту.
Економіки держав-учасниць СНД на сьогодні є і в найближчій перспективі будуть взаємно доповнювати одна одну, а продукція і послуги, які виробляються ними, як правило, не тільки не конкурували між собою, а були просто необхідними для нормального функціонування економік інших держав СНД.
Разом з тим, необхідно розуміти, що існуюча до теперішнього часу взаємозалежність не є сталою назавжди.
Так протягом останніх років геополітична структура зовнішньої торгівлі товарами та послугами зазнає суттєвих змін. Відбулося збільшення частки зовнішньоторговельного обороту з іншими країнами світу.
Але високий рівень взаємозалежності країн-учасниць СНД в експортно-імпортних операціях існуватиме ще протягом досить тривалого часу, експорт товарів до країн СНД в січні-лютому 2000 р. збільшився на 28,8%, а до інших країн світу на 24,2%.
Збільшення експортних поставок до країн СНД свідчить про подолання у більшості країн Співдружності наслідків серпневої 1998 р. фінансової кризи, поліпшення показників розвитку їх економік та зусиллями виконавчої влади по відновленню традиційних торговельних зв’язків з цими країнами.
Імпорт з країн СНД збільшився лише на 1,2%.
Взаємна зацікавленість зберігати присутність на ринках партнерів по СНД є важливою передумовою розвитку економічної складової Співдружності Незалежних Держав, поступового переходу до зони вільної торгівлі в рамках СНД.

1.3. Проблеми та перспективи входження України в світове співтовариство
Формування зовнішньоекономічних зв’язків потягло за собою виникненню,
пов’язаних з цим процесом, багаточисельних проблем, преодоління яких потрібно для подальшого успішного функціонування зовнішніх зв’язків.
В даному розрізі можна виділити слідуючі ключеві проблеми розвитку українськи зовнішніх зв’язків, які потребують першочергового рішення.
Преодління негативно вліяючих зовнішніх факторів, тобто господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності.
Поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів
· наращування обсягів та перехід в категорію класифіцируючих товарів
· пресічення обігу сурогатів та незаконної діяльності
Підвищення ролі держави, для чого потрібно
· створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі
· відновлення зовнішніх зв’язків та його регулювання, фрмування согласованої системи державного регулювання, прискорене создання регулятивної інфраструктури та правової бази.
Підвищення якості продукції та надання товарного виду
· Зниження рівня інфляції в українській економіці
· Знаходження нових ринків збуту для українських товарів

В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу. В
цьому напрямку дуже важливим є підписання договору про партнерство та
мир, співдружність України з Європейським Союзом та його країнами
членами. Таким чином Україна перша зробила важливий крок в становленні
договірно-правової основи співпраці з ЄС. Україна широким фронтом вихо-
дить на західноєвропейський соціально-економічний простір.
Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляції на міжнародній арені.
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Глобальні проблеми людства — це проблеми зберігання миру, екологічна, енергії та сировини, рівноправних економічних відносин, освіти та охорони здоров’я. Всі вони між собою пов’язані. Та рішення іднієї з них приводе до успішного рішення інших.
Таким чином раніше і зараз перед Україною постають питання
Який має вигляд Україна на фоні деяких глобальних проблем, який її
вклад в їх рішення та виникнення ?

2.Аналітично-дослідницька частина
2.1.Моніторинг економічних показників
Основні показники економічного та соціального розвитку України
млн.грн.

Показники
1996
1997
1998
1999
2000

9 місяців
жовтень

1 квартал
1 піврічя

ВВП

Номінальний
81519
93 365
102 593
127 126
32 549
71 337
87441
104 005

Реальний обсяг(темп зміни,%)
90
97
98,1
99,6
105,5
105
105
105,1

Промислова продукція

Номінальний обсяг виробництва
73 321
73 481
82 862
107 080
32 022
65 547
102 865,30
117 128,80

Реальний обсяг(темп зміни,%)
94,1
98,2
98,5
104,3
109,7
110,8
111,6
111,9

Товари народного споживання

Номінальний обсяг виробництва
22 939
22 669
17 538
21 057
5 250
11 719
19 086,80
22 632,90

Реальний обсяг(темп зміни,%)
82,2
88,1
100
107,2
127,3
128
124,8
123,4

Валова продукція сільского господарства (по всіх категоріях господарств)

Номінальний обсяг виробництва
26,7
30
32,7
37,2
3,4
10
36
40

Реальний обсяг(темп зміни,%)
90,5
98,1
90,2
93,1
95,1
95,4
101,3
102,1

Будівництво

Фактична вартість будівельно-монтажних робіт(темп зміни,%)
7,5
6,9
7,1
8,1
1,6
4,2
7,4
8,4

Обсяг інвестицій в основний капітал(капітальних вкладень) у фактичних цінах
12 557
12 401
13 958
17 552
2 659
6 678
11 749,60
—

Реальний обсяг кап.вкладень (темп зміни,%)
78
91,2
106,1
100,4
126,2
121,2
114,1
—

Транспорт

Вантажооборот(млрд.ткм.)
450
402
392
388
89
180
274,4
306,7

Реальний обсяг вантажообороту (темп зміни,%)
82,8
89,4
97,3
96,2
107
103
102,4
101,3

Пасажирооборот (млрд.пас.-км.)
116,1
111,3
78,2
73,5
16,16
35,41
57,95
64

Реальній обсяг пасажирообороту (темп зміни,%)
96,6
95,9
92,8
93,7
98,8
100,4
102,6
102,7

Торгівля і послуги

Обсяг роздрібного товарообороту в фактичних цінах
17 344
18 933
19 317
22 151
5 929
12 631
20 196
22 957

Реальний обсяг роздрібного товарообороту(темп зміни,%)
94,9
100,2
93,4
92,9
110,9
108,3
108,3
107,7

Оплачено платних послуг у фактичних цінах**
7 635
9 279
9 845
12 585
3 234
6 781
11 285
12 911

Обсяг оплати послуг (темп зміни,%)
85,8
94,9
96,2
93,8
97,3
100,5
105,3
106,1

Торгівельний баланс товарів та послуг (млн.доларів США)

Експорт
19 147
18 970
16 457
15 195
3 892
8 025,50
12 899,70
—

Імпорт
18 808
18 546
16 107
12 959
4 013
7 345,60
10 882,60
—

Сальдо(+,-)
339
424
350
2 236
-121
679,9
2 017,10
—

Приватизація,кількість обєктів)

Державна власність,одиниць
4 526
1 895
1 697
1 514
381
785
1228***
1374***

Комунальна власність,одиниць
14 950
6 640
3 699
3 718
776
1 560
2426***
2954***

Ціни

Індекс споживчих цін,%

До грудня попереднього року
139,7
110,1
120
119,2
110,2
118,7
121,6
123,3

Середньомісячний за період
102,8
100,8
101,6
101,5
103,3
102,9
102,2
102,1

Індекс цін виробників промислової продукції,%

До грудня попереднього року
117,3
105
135,3
115,7
107,9
111,8
115,6
117,1

Середньомісячний за період
101,3
100,4
102,6
101,2
102,6
101,9
101,6
101,6

Бюджет ,млн.грн,за данними Держказначейства

Доходи
30 218,70
28 112,00
28 915,00
32 876,50
9 027,00
20 307,60
33 146,70
38 356,20

% до ВВП
37
30,1
28,2
25,9
27,7
28,3
27,2
27,9

Видатки
34 182,80
34 313,00
31 196,00
34 820,90
8 027,10
19 637,20
31 458,50
36 150,80

% до ВВП
41,9
36,8
30,4
27,4
24,7
27,3
25,8
26,3

Дефіцит (-),профіцит(+)
-3 964,10
-6 201,00
-2 280,20
-1 944,50
999,8
670,4
1 688,10
2 205,30

% до ВВП
-4,9
-6,6
-2,2
-1,5
3,1
0,9
1,4
1,6

За методологією МВФ

Доходи
29942
27020
27970
32054,6
8536
19 174,40
31 755,20
36 854,00

Видатки
32427
32076
31196
34 820,90
8 027,10
19 637,20
31 458,50
36 150,80

Фінансування дефіциту
2 607
5 189
2 766
3 101
-742
426
-653,3
-733,7

Неплатежі,млн.грн

Заборгованність,на кінець періоду

З виплати заробітної плати
4 908,00
6 518,00
6 462,00
6 516,70
6 325,20
5 964,50
5 826,50

З виплати пенсії

1 280,00
1 974,00
1 263,00
1 310,20
858
0
0

Дебіторська заборгованність між підприємствами України
48 018,10
74 085,70
102 976,10
163 450,60
177 240,50
189165,4
184 115,10
186 206,20

Кредиторська заборгованність між підприємствами України
73168,1
102506,6
137613,6
196364,1
219069,1
230279,2
230 277,40
232 555,00

*- 1995 — 1999 рр. з урахуванням автоперевезень підприємствами всіх галузей економіки; з 2000 року з урахуванням автоперевезень підприємствами автомобільного транспорту
** — з урахуванням фізичних осіб

*** — оперативні дані фонду Державного майна

Основні індикатори соціального розвитку України у 1998 — 2000 рр.

Показники
1998
1999

липень
серпень
вересень
жовтень

Населення (на кінець періоду)

Чисельність наявного населення, млн.чол.
49,4
49,4
…

Споживчий ринок (кумулятивно з початку року)

Роздрібний товарооборот, млн. грн.
17571
20196,2
22957

Приріст, зниження (-) до відповідного періоду попереднього року, порівняні ціни, %
8,9
8,3
7,7

Виробництво товарів народного споживання

Приріст, зниження (-) до відповідного періоду попереднього року, порівняні ціни, %
29,6
24,8
23,4

Грошові доходи населення, на кінець періоду (згідно з даними балансу грошових доходів та витрат населення України)

номінальні, в середньому на душу населення, грн.
170,3
148,8
155,9

Питома вага доходів у ВВП
51,8
50,2
50,2

Індекс реальних грошових доходів населення
109,4
107,1
105,7

(кумулятивно,

до відповідного періоду минулого року)*

Середньомісячна заробітна плата в державному секторі (на кінець періоду)

номінальна, грн
247,44
249,04
254,11

реальна (кінець періоду до грудня, %)**
93,8
91,6
92,1

Пенсії, на кінець періоду

Середній розмір, грн***
71,2
72,5
73,3

Безробіття (на кінець періоду)

офіційно зареєстроване, (у % до працездатного населення працездатного віку)
4,2
4,2
4,2

коефіцієнт навантаження на 1 вакантну посаду
15
15
15

* Реальні доходи обчислені за виключенням податків та витрат від знецінення грошей внаслідок інфляції.
**За методологією Держкомстату (без прибуткового податку і відрахувань у Пенсійний фонд та витрат від знецінення грошей внаслідок інфляції).
***Пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту
Джерело Держкомстат України.
Основні макpопоказники економічного і соціального розвитку України на 2000 pік

Показники
1998
1999
2000

Валовий внутрішній продукт номінальний, млрд. гривень
103,9
127,1
150,8

Темп зниження (зростання) валового внутрішнього продукту (реального) у відсотках
98,1
99,6
101

Індекс споживчих цін, відсотків

В середньому до попереднього року
110,6
122,7
119

Грудень до грудня попереднього року
120
119,2
115,9

Індекс цін виробників, відсотків

В середньому до попереднього року
113
131,1
114,4

Грудень до грудня попереднього року
135,3
115,7
112,1

Обсяг продукції промисловості у діючих оптових цінах,млрд. гривень
82,9
107,1
122,9

У відсотках до попереднього року
98,5
104,3
103,2

Валова продукція сільського господар., у відсотках до попереднього року
90,2
94,3
101,6

Балансовий прибуток, млрд.гривень
3,4
7,3
8,6

Амортизаційні відрахування, млрд.гривень
13,5
17,6
22,4

Загальний обсяг інвестицій на капітальні видатки, всього (млрд.гривень)
13,96*
18,2
22,6

З них

Обсяг капітальних вкладень за рахунок усіх джерел фінансування (млрд. гривень)
13,96
16,9
19,6

Прямі іноземні інвестиції, млн. дол.США
718,1
400
780

Офіційний обмінний курс гривні до Долара США на кінець року
3,427
5,216
6,02

Офіційний обмінний курс гривні до Долара США в середньому за рік
2,45
4,13
5,78

Монетарна база на кінець року, млн. грн.
8604
11978
13780

Темпи росту монетарної бази до попереднього року,відсотків
122,2
139,2
115

Грошова маса на кінець року, млн. грн.
15714
22079
26045

Темпи росту грошової маси до попереднього року, відсотків
125,2
140,5
118

Фонд оплати праці робітників, службовців, членів кооперативів, малих підприємств, військових, млн.гривень
28193,5
30840
33600

Показники
1998 звіт
1999 очікуване виконання
2000

у тому числі

Виробнича сфера
18375,5
20488
21191

Невиробнича сфера
9818
10352
12409

Фонд оплати праці працівників колективних сільськогосподарських підприємств, млн.гривень
2537,5
2808
3029

Середня заробітна плата робітників і службовців у грудні, гривень
188
199
225,2

Середньорічна чисельність наявного населення, тис.чоловік
50302,8
49906,3
49606

Чисельність працівників зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, тис. чол.
22348,7
22150
21950

Чисельність працівників зайнятих в галузях економіки, тис.чоловік
19415
19020
18600

Чисельність зареєстрованих безро –бітних на кінець року, тис. чол.
1003,2
1174,5
1793,1

Рівень зареєстрованого безробіття на кінець року, відсотків
3,69
4,3
6,57

Зовнішньоторговельний оборот, млн.доларів США**
32563,7
27480
27940

у тому числі

Експорт товарів і послуг**
16457,2
14680
14820

Імпорт товарів і послуг**
16106,5
12800
13120

Сальдо**
350,7
1880
1700

* -Без урахування зовнішніх державних кредитів.
** — За методологією Держкомстату.

2.2. Аналітичні записки щодо ВВП
Станом на 15.06.2000 Попередні підсумки січня-травня 2000 р. та прогноз на червень Валовий внутрішній продукт. У травні продовжилась тенденція зростання валового внутрішнього продукту порівняно з попереднім роком, як за період з початку року наростаючим підсумком, так і помісячно. За попередньою оцінкою Держкомстату, зростання реального ВВП за січень-травень становить 5,4 відсотка.
1. Реальний ВВП зріс на 5,4 відс. порівняно з січнем-травнем минулого року. Динаміка реального ВВП (кумулятивно до відповідного періоду попереднього року, відс.)
Номінальний обсяг ВВП становить за січень-травень 57,9 млрд. гривень, у травні — 12,7 млрд. гривень. Приріст реального ВВП у травні порівняно з травнем 1999 року становив 5 відсотків.
2. Реальний валовий внутрішній продукт до відповідного місяця попереднього року, відс. Приріст у травні становив 5 відс.
При цьому рівень реального ВВП травня поточного року на 3,5 відс. вищий за рівень травня 1998 року (докризового періоду).
3. Iндекс реального ВВП (грудень 1996 = 100). Рівень реального ВВП травня поточного року на 3,5 відс. вищий за рівень травня докризового періоду 1998 р.
Головним фактором реального зростання ВВП стало пожвавлення сукупного попиту. Аналіз даних показує, що зростання реального ВВП у січні-травні є продовженням тенденції зростання, започаткованої у другому півріччі минулого року.
Ця тенденція зростання зумовлена пожвавленням як внутрішнього, так і зовнішнього сукупного попиту, процесів імпортозаміщення і зростання експорту. Про зростання внутрішнього споживчого попиту свідчить реальне зростання грошових доходів населення за чотири місяці на 12,4 відс., а роздрібного товарообороту за січень-травень — на 9,8 відс. порівняно з відповідним періодом минулого року. Зросли заощадження населення залишки вкладів населення в національній та іноземній валюті у комерційних банках України протягом квітня збільшились на 3,8 відс., збільшившись порівняно з початком року в системі Ощадбанку на 8,1 відс., а в інших комерційних банках — на 26,6 відсотка. Зростання залишків заборгованості за кредитами, наданими комерційними банками суб’єктам господарювання, свідчить про збільшення попиту на інвестиції. Комерційні банки України станом на 1 травня мали на своїх рахунках залишок заборгованості за кредитами в національній та іноземній валютах на суму 14,2 млрд. грн., що на 19,5 відс. більше, ніж на початок року. Оборот зовнішньої торгівлі України товарами за січень-квітень збільшився проти відповідного періоду попереднього року на 22,2 відсотка. При цьому обсяги експорту зросли на 20,1 відсотка. Зростання сукупного попиту зумовило зростання валової доданої вартості по галузях, які виробляють товари, на 7,9 відс., а по галузях, які надають послуги — на 2,3 відс. порівняно з відповідним періодом попереднього року.
4. Темпи зростання валової доданої вартості по місяцях (кумулятивно, у відс.). Зростання має місце передусім у галузях, які виробляють товари.
Важливу роль у зростанні реального ВВП відіграє зростання на 10,8 відс. валової доданої вартості промисловості.
На 10,8 відс. зросла валова додана вартість промисловості, питома вага якої складає понад третину у структурі загального обсягу валової доданої вартості по галузях. Валова додана вартість будівництва зросла порівняно з попереднім роком на 5,1 відс. відповідно до тенденції пожвавлення інвестиційної активності. Валова додана вартість сільського господарства у січні-травні знизилась на 3,6 відс., що зумовлено зниженням поголів’я основних видів худоби та птиці в сільськогосподарських підприємствах та зменшенням обсягів бензину та дизельного палива для проведення весняно-польових робіт.
5. Темпи зростання валової доданої вартості по місяцях по галузях, які виробляють товари (кумулятивно, у відс.). Промисловість першою вийшла на траекторію зростання, за нею — будівництво; у сільському господарстві продовжився спад.
У січні-травні продовжилось помітне зростання у галузях транспорту і зв’язку (на 1,7 відс.) та торгівлі і громадського харчування (на 6,5 відс.), яке почалось у четвертому кварталі минулого року. Деяке зменшення темпів зростання порівняно з січнем-квітнем пояснюється поступовим покращенням ситуації, починаючи з квітня 1999 року.
6. Темпи зростання валової доданої вартості по місяцях по галузях, які виробляють послуги (кумулятивно, у відс.). Зростання у транспорті і зв’язку, торгівлі є наслідком зростання у промисловості..
Інші галузі, які виробляють послуги (крім охорони здоров’я, фізичної культури та соціального забезпечення) продовжують поступово зростати (освіта — на 1,1 відс., інші галузі — на 1,6 відсотка).
Прогноз на червень
Прогноз на червень виходить з припущення про продовження тенденції реального зростання ВВП порівняно з відповідними періодами попереднього року (а також докризових 1997 і 1998 років) та сезонного зростання червня до травня на рівні 8 відсотків.
Виходячи з цієї тенденції, темпи зростання червня до червня минулого року очікуються на рівні 4 відс. (тобто нижчими, ніж травень до травня), виходячи з суттєвого покращення минулорічних показників. З цієї ж причини кумулятивні темпи зростання також будуть дещо нижчими, ніж за п’ять місяців (прогноз на січень-червень — 5,1 відсотка).
. Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім
засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.
Зовнішньоекономічна діяльність діє змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому перобладнанню
сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.
Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики створюють Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (квітень1991 р.), «Про вільні економічні зони» (жовтень 1992 р.), «Про іноземні інвестиції» (березень 1993 р.). Концепція Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утведжується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збереженням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України.
Кабінет Міністрів України здійснює зовнішньоекономічну політику відповідно до законів України, укладає та забезпечує виконання міжурядових угод, здійснює заходи щодо раціонального використання державного валютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.
Міжнародні зв’язки України здійснюютьсяяк у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжнародному туризмі та інших формах.
У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових відносин скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством встановлюється межа частки одного власника в 50 % загального експорту або імпорту країни, причому порушення ціого положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об’єднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки)не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зовнішньоекономічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни, транснаціональної корпорації тощо. Забороняються різного роду угоди, союзи та погоджені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції.
Такі заходи сприятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими стандартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, формуванню гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.
У нинішніх умовах господарство України перживає тривалу економічну кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям наших товаровиробників і не забезпечує потреб держави у валютних надходженнях, необхідних для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат.
За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки постійно скорочується. Крім того, дуже неефективно є структура експорту, майже 90 % його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за демпінговими цінами.
Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від’ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у торгівлі з цими країнами зберігається для енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо. У світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20 %, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50 %.
Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови -йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту.

2.3. Підсумки розвитку економіки України в 2000 році й основні напрямки проведення економічної реформи.
2000 рік став знаменною віхою в розвитку української економіки. Відновлення економічної активності наприкінці 1999 року привело до економічного росту в поточному році. Цьому сприяла не тільки сприятлива зовнішньоекономічна ситуація, але й успіхи макроекономічної політики, у першу чергу в бюджетній сфері, упорядкування державних фінансів, поліпшення платіжної дисципліни в енергетичному секторі, прискорення ринкових реформ в аграрному секторі.
Приріст ВВП за січень-жовтень поточного року в порівнянні з відповідним періодом 1999 року склав 5,1%, а промислового виробництва – 11,9%.
По прогнозних розрахунках Міністерства економіки реальний ріст ВВП у 2000 році досягне 4,2%, у промисловості – понад 9%, продукції сільського господарства – 2%.
Тенденції росту значною мірою забезпечені консолідацією зусиль трьох галузей влади. Задачі, ініційовані Президентом України в його Посланні Верховній Раді України, і конкретизовані в урядовій Програмі “Реформи заради добробуту”, знайшли підтримку у Верховній Раді України..
Підсумки січня-жовтня 2000 року свідчать про позитивний вплив цієї Програми на економічному розвитку країни. Пожвавлення економічної активності, що спостерігається з початку поточного року, не є эпизодичным. Воно обумовлено збільшенням попиту на внутрішньому ринку завдяки росту реальних грошових доходів населення і сприятливій зовнішньоекономічній кон’юнктурі.
Це дозволило сконцентрувати зусилля на проведенні стимулюючої макроекономічної політики й активізувати структурні реформи. Уведено змінний обмінний курс, його стабільність підтримувалася протягом року економічними методами, продовжувалася політика здешевлення кредитних ресурсів банків шляхом послідовного зменшення дисконтної ставки НБУ (у серпні в четвертий раз за рік вона була знижена до 27% з 45% на початок року).
Проводиться якісно нова бюджетна і фіскальна політика.
Відмовлення від політики проведення взаємозаліків по погашенню заборгованості перед бюджетом, суворе дотримання бюджетної платіжної дисципліни, а також пожвавлення економічної діяльності в галузях економіки сприяло поліпшенню стану державних фінансів.
Консолідуються ресурси бюджету на рахунках Казначейства, скорочена кількість розпорядників бюджетних засобів. Удосконалюються межбюджетные відносини. Це сприяло досягненню профицита Державного бюджету, перевиконанню плану надходжень у бюджет.
Скасовано понад 250 актів Кабінету Міністрів України, дія яких давало пільги суб’єктам господарської діяльності, зокрема по податку на додану вартість, на деякі товари критичного імпорту.
Значну роль у забезпеченні фінансової стабілізації зіграло зниження податкового тиску на суб’єкти господарювання і перехід до рішення бюджетних проблем шляхом пошуку неподаткових джерел надходження засобів. Частка податкових надходжень у консолідований бюджет у ВВП зменшилася з 19,1% до 18,1%. Спостерігається позитивна тенденція зменшення бартерних операцій в економічних відносинах і збільшення частки грошових розрахунків у господарському обороті України.
Прискорено прийняття деяких важливих законів, украй необхідних для створення правового поля ринкової економіки. Конструктивне співробітництво при розробці Державного бюджету 2000 року і бюджету 2001 року, сприяє прискоренню ринкових реформ. Такого збігу поглядів і підходів до створення єдиної політики в Україні в минулі роки не спостерігалося.
Проводиться глибока системна адміністративна реформа. Вона сприяє змінам у світогляді державних службовців, підвищенні їхнього прагнення до вибору оптимальних стратегічних напрямків політики, сприяла удосконаленню системи прийняття рішень і підвищенню відповідальності за них.
Ефективно діє нова організаційна форма роботи Кабінету Міністрів України — урядові комітети, в умовах відкритої дискусії забезпечують розгляд і попереднє міжвідомче узгодження позицій по конкретних питаннях державної політики. Розроблено механізми інформування громадськості про роботу урядових комітетів.
Продовжуються реформи в ключових секторах української економіки.
В аграрному секторі проводяться глибокі ринкові перетворення. Здійснений найбільш важливий етап аграрної реформи – реформування колективних сільськогосподарських підприємств на принципах приватної власності на землю і майно із широким застосуванням оренди. Забезпечується моніторинг аграрної реформи і своєчасне реагування на запити і побажання селян у процесі її здійснення.
На базі реформованих сільськогосподарських підприємств створено більш 14 тисяч нових агроформирований ринкового типу. Формується інфраструктура аграрного ринку. Розширюються обсяги біржової торгівлі. На зміну прямої дотації сільськогосподарських виробників приходить їхнє кредитування банківською системою. Цього року виконаний ряд заходів, спрямованих на створення сприятливого економічного середовища функціонування і розвитку реформованих сільськогосподарських підприємств, зокрема їхнього фінансового оздоровлення, а також формування цивілізованого аграрного ринку.
Підсумки жнив демонструють позитивні результати роботи новостворених господарств і дієвість нових механізмів регулювання складених аграрного ринку. Цього року вперше за період незалежності отриманий приріст сільськогосподарського виробництва. На селі, у цьому самому консервативному, найважчому для реформування секторі економіки, почалися помітні позитивні зрушення.
У паливно-енергетичному комплексі зусилля Кабінету Міністрів України спрямовані на створення прозорого, конкурентного й ефективного ринку енергоносіїв, удосконалення системи розрахунків за них, припинення безкоштовного споживання електроенергії і газу, перехід на винятково грошові розрахунки. Завдяки цьому переборений ряд негативних явищ у роботі комплексу й отримані перші позитивні результати, а головне – удалося значно поліпшити ситуацію по оплаті з грішми за споживання електричної і теплової енергії. Почали працювати ринкові механізми формування цін на електроенергію.
З метою стимулювання розвитку малого підприємництва протягом останніх двох років прийнятий ряд указів Президента України і постанов Кабінету Міністрів України, що дозволили зменшити адміністративний тиск на підприємців, спрощена система оподатковування підприємців, удосконалені процедури розробки і прийняття регуляторних актів.
Поліпшується інвестиційний клімат. Обсяг інвестицій в основний капітал збільшився за 9 місяців року на 14,1%. Активізовано процес продажу великих пакетів акцій промисловим інвесторам.
На виконання ініціатив Президента України Уряд зосередив свою увагу на рішенні соціальних проблем. Були знайдені можливості підвищення мінімальної заробітної плати й істотного скорочення заборгованості по заробітній платі в бюджетній сфері. Уперше за останні роки удалося ліквідувати заборгованість по виплаті пенсій і приступити до погашення боргів по заробітній платі й інших соціальних виплатах.
Розвиток економічної ситуації в поточному році підтверджує, що тенденція росту в економіці є стабільної, що дає підстави прогнозувати на наступний рік продовження цієї позитивної тенденції.
По прогнозних розрахунках у 2001 році ВВП збільшиться на 4%, обсяг продукції промисловості – на 4%, а сільського господарства – на 2,5%. Головним фактором росту в 2001 році буде підвищення продуктивності економіки, тобто перехід на інтенсивний шлях її розвитку.
Реальне збільшення обсягів інвестицій в економіку (валового нагромадження) складе 12,6%. Цьому, зокрема, буде сприяти збільшення надходжень іноземних інвестицій до 900 млн. діл. США завдяки проведенню приватизації инвестиционно привабливих об’єктів, причому винятково за грошові кошти.
Викладені фактори одночасно з підвищенням продуктивності праці і подальшим пожвавленням економічної активності забезпечать у наступному 2001 році зростання реальних доходів населення на 4,4%.
Активізація економічної діяльності в країні стимулює розвиток зовнішньої торгівлі. Варто помітити, що сьогодні у валовому внутрішньому продукті України майже 40% складають експортні постачання.
В даний час після подолання фінансової кризи 1998 року, у зовнішній торгівлі простежується тенденція до стабілізації. У поточному році, на відміну від попередній двох років, у зовнішній торгівлі відбувається нарощування основних показників галузі.
Так, за січень-вересень 2000 року зовнішньоторговельний оборот (товари і послуги) України склав 23 млрд. 742 млн.дол. зі збільшенням на 17,9%, у тому числі обсяги експорту збільшилися на 18,2%, а імпорт збільшився на 17,6%. Сальдо торговельного балансу за цей період було позитивним і перевищило 2млрд.дол.
Поліпшення торгівлі має місце по всіх географічних напрямках. Так, зовнішньоторговельний оборот із країнами СНД збільшився на 26,8%, Європи — на 25,3%, Азії — на 8,4%, Америки — у 1,7 рази, Африки — на 5,0%, Австралії й Океанії — на 2,9%.
До кінця року обсяги торгівлі України товарами і послугами складуть 33,3 млрд.діл., зі збільшенням на 18,3%, зокрема експорт зі збільшенням на 18,2%, а імпорт – на 18,5%.
У наступному році Україна продовжить кроки по вступі у Всесвітню торговельну організацію. До вимог цієї міжнародної організації буде адаптуватися вітчизняна нормативно-правова база.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності буде здійснюватися з метою удосконалення механізмів торговельних відносин України у відповідність з вимогами багатобічної системи ГАТТ/ВТО. Продовжиться переговорний процес щодо гарантованого доступу до ринків товарів і послуг, очікується підписання двосторонніх протоколів з питань тарифних знижок і зобов’язань у сфері послуг із країнами-членами ВТО, визначення перехідних періодів гармонізації законодавства відповідно до угод ГАТТ/ВТО у визначених областях зовнішньоекономічного регулювання.
Важливим етапом у цьому процесі є утворення зони вільної торгівлі з ЭС. Цей напрямок створить можливість поліпшити процес переходу економіки до ринкової моделі і переорієнтувати торговельні потоки на більш перспективні ринки країн, що входять у ЭС, за рахунок усунення країнами ЭС внутрішніх тарифів щодо українського експорту.
Важливої складового експорту в країни Європейського Союзу є вітчизняна текстильна і швейна продукція. Передбачається, що наступний рік ознаменується лібералізацією торгівлі цими товарами, тобто будуть зняті кількісні обмеження на ввіз товарів легкої промисловості в країни ЄС.
Для забезпечення розширеного і гарантованого вільного доступу на світові ринки, Україна буде домагатися створення зони вільної торгівлі з країнами-членами Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (CEFTA).
Важливим напрямком зовнішньоекономічної політики України в наступному році залишиться співробітництво з країнами-учасницями Співдружності Незалежних Держав
Пріоритетне значення в реалізації цього напрямку буде додано роботі з розширення двостороннього торгово-економічного співробітництва з основним торговельним партнером України — Російською Федерацією.
Питома вага обсягів торгівлі з Російською Федерацією в загальному зовнішньоторговельному обороті України традиційно складає найбільшу частину. Так, за дев’ять місяців поточного року частка Росії в загальному товарообігу України склала 34,8%. Російська Федерація є найбільшим ринком для товарів традиційного українського експорту продукції агропромислового комплексу, машинобудування, металургійної і хімічної промисловості. У свою чергу, Україна імпортує з Російської Федерації газ, нафта, нафтопродукти, ядерне паливо, продукцію машинобудування.
Поряд з розвитком торгово-економічних зв’язків з Росією важливе значення приділяється розвитку двосторонніх торгово-економічних зв’язків із країнами Центральноазіатського і Закавказького регіонів.
Основою розвитку зв’язків України з цими регіонами є довгострокові (десятилітні) двосторонні програми торгово-економічного розвитку, що охоплюють співробітництво по різних напрямках від космічних програм, програм науково-технічного співробітництва до співробітництва в області сільського господарства і промисловості. Такі програми підписані з Республікою Казахстан, Республікою Узбекистан, Азербайджанською Республікою і Грузією. Готуються до підписання відповідні програми з Вірменією і Туркменістаном.
Вступили в завершальну фазу тристоронні (Росія, Україна, Казахстан) переговори по створенню спільного підприємства на території України по виробництву ядерного палива для атомних електростанцій України.
Міністерство економіки України брало участь у рішенні проблеми по відновленню постачань туркменського газу в Україну, а також забезпеченню його транзиту територіями Узбекистану, Казахстану і Росії.
Необхідно відзначити, що основним напрямком співробітництва з країнами Закавказького регіону є створення транспортної системи між Сходом і Заходом через територію цих стан і України. Так, у даний час вже успішно функціонує поромна переправа між Грузією й Україною.
Продовження транспортної системи до Каспійськ моря і далі через Центральноазіатські країни дасть можливість зміцнити роль України, як транзитної держави, і підвищити її значення у світових інтеграційних процесах.
У наступному році одним із пріоритетів України буде розвиток торгово-економічного співробітництва зі США і Канадою. Це обумовлено, насамперед, необхідністю ведення постійного діалогу з американськими і канадськими партнерами по різноманітних аспектах дво- і багатобічного торгово-економічного співробітництва, що сприяє процесу інтеграції України у світове торговельне співтовариство, а також необхідністю пожвавлення співробітництва з окремими торговельними угрупованнями, блоками і режимами.
На дійсний час Сполучені Штати — основний торговельний партнер на американському континенті. Зовнішньоторговельний оборот торік склав близько 840 млн.діл., а позитивне сальдо в торгівлі склало більш 34 млн.діл. Слід зазначити, що цього року зовнішньоторговельний оборот збільшився в 1,7 рази, у тому числі експорт — у 2,1 рази.

Країни Латинської Америки, Азії й Африки залишаться привабливими для експорту продукції українського машинобудування, і завдяки ціновому фактору вона буде конкурентноздатної в порівнянні з західними аналогами.

Слід зазначити, що сьогодні питома вага країн Латинської Америки в загальному обсязі торгівлі України складає 2,3%, Азії — 15,1% і Африки — 3,0%, у тому числі в експорті країни Латинської Америки займають — 2,8%, Азії — 23,8% і Африки — 4,9%. Зважаючи на те, що в часи колишнього СРСР значна частина промислових об’єктів у країнах регіону будувалася за участю фахівців України, належна увага буде приділено виходу і відновленню втрачених позицій на ринку послуг, зокрема виконання проектування, будівництва, ремонту і модернізації нафтогазових, енергетичних і інших промислових об’єктів, проведення розвідувальних робіт і т.п.

3.Пропозиції
Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР, їй бракує достатньої кількості органів, кадрів, які могли б проводіти самостійну науково обгрунтовану зовнішньоекономічну політику.
Світові економічні зв’язки необхідні Україні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Як я вже зазначала, та країна, яка не займається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскі зв’язки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.
Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення певної правової бази, прийняття відповідних законів. Такими законами є Закон України ,, Про зовнішньоекономічну діяльність” (квітень 1991р.),Закон ,,Про створення експортно-імпортного банку “ (січень 1992р.), Закон ,, Про іноземні інвестиції ” (березень 1992р.) та інші, декрети Кабінету Міністрів тощо.
В минулому Україна мала економічні зв’язки з 123 країнами світу, але основні рішення щодо їх розвитку приймалися в Москві. Те саме стосувалося зовнішньоекономічної діяльності близько 1400 підприємсв України.
Об’єктивно причиною, що заважає нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність її продукції насвітових ринках. Із промислових товарів на ринках дальнього зарубіжжя може конкурувати не більше 1% товарів. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам. Так, майже весь чавун не має світових сертифікатів, з низьким обсягом номенклатури відливок, що призводить до великої металомісткості продукції, відходів металу майже 25%. Крім того, брак кадрів та їх недостатній професійний рівень робить недосконалою систему управління зовнішньоекономічною діяльністю. В останні роки ситуація у цій сфері значно погіршується.
Які ж причини призводять до цього?
По-перше, розрив господарських зв’язків з країнами колишнього СРСР. Внаслідок цього Укрвїна втратила чимало своїх ринків збуту, зупинилося багато підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні приладів, машин, а також до виплавненого металу тощо через значне зростання енергомісткості, а отже, і вартості та ціни продукції. Тому навіть ті вироби, в яких зацікавлена Росія, не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30-50%.
По-друге, переваження в експорті України паливносировинноїї групи. Її частка у 1994р. перевищувала 72%, а разом з товарами народного споживання становила понад 90%.[
По-третє, в експорті низька частка машин, обладнання, об’єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ,,ноу-хау”). Згідно з даними міністерства статистики України, у 1993р. тільки 0,5% від загальної кількості вироблених нових видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними.
По-четверте, незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно з договорами про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.
По-п’яте, значно зростає частка бартерних операцій. Якщо у 1992р.вона становила близько 13%, то наприкінці 1994р.-понад 80%. Високий рівень бартеризації зовнішньої торгівлі зумовлений зняттям обмежень щодо квотування і ліцензування. Характерно й те, що бартерна торгівля поширюється навіть на ті товари, які є високоліквідними і раніше реалізовувалися переважно за валюту, мають вирішальне значення для отримання валютних доходів держави. Частка такої продукції у бартерній торгівлі в 1995р. становила близько 75%.
Значна частина тих кошків, які заробляють підприємства-експортери, осідає у банках зарубіжних країн. Так, у 1992р. при експорті продукції за кордон на 3,2млрд. дол. до державної скарбниці надійшло лише 165 млн. У 1993р. в Україну повернулося лише 20% валютної виручки. За 9 місяців 1994р. за кордоном, передусім у країнах колишнього Союзу, осіло 1,4 млрд.дол., а в Україну надійшло лише 0,4млрд. дол.
Сюди також можна включити і відсутність системного регулювання зовнішньоекономічних відносин, концептуально хибні підходи до принципів валютного контролю, суб’єктивні підходи до принципів валютного контролю, суб’єктивні підходи до визначення державних піорітетів у галузі немитного регулювання та загальноекономічна криза України призвели до значного зменьшення обсягу зовнішньоекономічного обороту, катастрофічного зниження ефективності експорту, руйнації державного валютного фонду, виникнення массових зловживань і корупції.
Але казати, що на Україні нічого не робиться в зовнішньоекономічній сфері не можна, і прикладом цьому може стати міжнародна науково-практична конференція на тему “Реформування зовнішньоекономічної сфери України”, яка була організована Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, комісією Верховної Ради України з питань економічної політики і управління народним господарством, Міністерством економіки Украіни, Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України, рядом інших організацій. У роботі конференції взяли участь вчені та спеціалісти з України, США, Росії, Німеччини, Китаю та інших країн. На конференції відзначалося, що у зовнішньоекономічній сфері перед Україною стоять принципово нові цілі з реалізації сучасної концепції включення економіки в систему світових господарських зв’язків використання зовнішньоекономічних звязків для припинення економічного спаду й початку стабілізації соціально-економічного становища країни; розвитку експорту як структуроутворюючого фактора; акумуляції додаткових фінансових ресурсів з метою структурної перебудови; проведення політики перехідного протекціонізму.
На думку учасників конференції, можливості імпортозаміняючої політики для України в умовах різкого спаду суспільного виробництва і скорочення внутрішнього попиту дуже обмежені, тому гострою є необхідність розробки спеціальної програми розвитку експорту. Основою практичного застосування конкретних заходів стимулювання експорту, запропонованих учасниками конференції, може бути розмежування всіх видів виробництв на неконкурентноспроможні, слабоконкурентні та конкурентні.
При обговоренні проблем міжнародного руху капіталів було зазначено, що українським виробникам необхідно ширше переходити до створення своїх філіалів і змішаних товариств за кордоном як до ефективнішої й розвинутішої форми міжнародного економічного спілкування. Це дозволяє обійти багато обмежень і бар’єрів на шляху експорту української продукції до країн – членів СНД, до Європейського Союзу, східно-європейських держав. Поширення національного режиму на іноземні інвестиції в Україні разом з тим необхідно підкріпити стимулюванням припливу ресурсів з-за кордону в окремі регіони країни, ширшим залученням іноземних інвесторів у проес приватизації і стабілізаці правового поля діяльності інвесторів. Водночас це дозволить легалізувати експорт тіньової економіки, що досягає, за деякими оцінками, 30 — 40 % від обсягу експорту, що офіційно реєструється.
Взагалі проблему залучення іноземних інвестицій в Україну я вважаю дуже актуальною сьогодні, її треба розглянути ближче тому, що намою думку всі вже давно зрозуміли їх необхідність, але відповідну правову базу ще не було створено. Тому конкретніше це питання ми розглянемо у наступному пункті.

3.1. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
Перехід до ринкової системи господарювання об’єктивно вимагає піднести ефективність використання основоного капіталу, посилити інноваційний процес в усіх галузях національної економіки.
З метою усунення зазначених вище негативних явищ в сфері зовнішньекономічних відносин Україні необхідно розвязати такі завдання по-перше, обмежувати ввіз продукції чорної металургії, покращувати якість металу, зменьшувати масу готових виробів, домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо.
По-друге, визначити пріоритетні напрямки розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки, створення нових видів металів. Я вважаю, що ці напрямки повинні стати сферою всебічної підтримки держави.
По-третє, відмінити податок на добавлену вартість на продукцію, що вивозиться з України, (оскільки це призводить до необгрунтованного зростання цін і штучно знижує її конкурентоспроможність); відмінити імпортне (ввізне мито) на такі стратегічні для України товари, як нафтопродукти, ліс, кольорові метали, целюлоза. У той же час доцільно обмежити імпорт алкогольних напоїв, цигарок тощо.
По-четверте, виготовляти в Україні імпортозамінну продукцію зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливноенергетичної групи, слід значно поліпшити обробку сировини (титану, граніту, урану, сільськогосподарської продукції). Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише близько 50 % від рівня розвинутих країн.
По-п’яте, враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні, не слід поспішати з подальшою лібералізаціею експортно-імпортних відносин, на яку нашу державу активно підштовхує Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йти таким шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35 % товарів захищені нетарифними бар’єрами.
По-шосте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільньсть чинного законодавства у зонішньоекономічній діяльності. На жаль, в Україні у 1991 – 1994 рр. так часто переглядалися закони, що стабільною можна вважати лише постійну зміну законів. Тому наша держава, згідно з оцінкою міжнародних експертів, щодо створення надійного інвестиційного клімату посідає 139 місце у світі.
По-сьоме, важливо налагодити надійний митний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процесс супроводжується контролем податкових і банківських установ. В Україні недосконалий сам Митний кодекс у ньому налічується лише 164 статті, тоді, як у Митному кодексі Росії – понад 400 статей.
Це, звичайно, не всі проблеми входження україни в світове господарство, на мій погляд треба також звернути увагу, по-перше, на успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли стати певним зірцем для нашої країни. По-друге, на запозичення досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформацію соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану.
По-третє, на вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських зв’язків, поглиблення міжнародного поділу праці та ін.
Для досягнення цих цілей уряд планує здійснити ряд термінових заходів. З початку 1993 р. встановлено митний контроль на всьому державному кордоні України, запроваджено єдиний порядок декларування товарів (робіт, послуг) та режим транспортного і нетарифного регулювання товарообороту з усіма сусідніми державами.
Впроваджуються єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види торгових та неторгових операцій з іноземними державами. Забезпечується максимальне зменшення переліку товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню. Квотуванню підлягають товари, що мають пріоритетне значення для потреб національного споживання, або ті, що підпадають під режим квотування, а також товари, зовнішня торгівля якими є винятковим правом держави.
З метою усунення диспропорцій між внутрішніми цінами і цінами світового ринку, формування раціональної структури експорту та імпорту, збільшення бюджетних надходжень введена в дію система експортного (підвищеного за обмеженим колом товарів) та імпортного мита. Експортний митний тариф вилучає з експортних продуктів дотації та частину (до 50 %) надприбутків (різницю між світовою та внутрішньою ціною в національній валюті).
Уряд України заохочує залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Водночас для пільгового режиму оподаткування встановлено мінімальний розмір вкладу іноземного інвестора в статутний капітал підприємств з іноземними інвестиціями (50 тис. дол., а для банків, страхових, фінансових та інвестиційних компаній – 100 тис. дол.), але не менбше 20 % статутного капіталу.
Як вже було зазначено, важливу роль у подальшому розвитку зовнішньої торгівлі України відіграватиме структура перебудова її економіки. У цьому плані одним із першочергових стуктурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку. Для роз’вязання цієї проблеми передбачено розробити урядову програму щодо переведення теплових електростанцій на тверде паливо з одночасною модернізацєю вугільної промисловості; розширення експорту електроенергії, що виробляється на давальному палеві; проведення комплексу економічних та організаційних заходів для стимулювання скорочення споживання енергоресурсів; розширення наукових досліджень і розробок з проблеми видобутку власної нафти з виходом на конкретні науково-технічні і наукові проекти; збільшення обсягу переробки нафти на давальних умовах заводами України з розрахунками за неї частиною готової продукції; розвиток атомної енергетики з дотриманням необходного рівня безпеки; розробка системи плати за транзитне транспортування паливно-енергетичних ресурсів через територію України; подолання залежності економіки України від поставок продукції з країн СНД.

ВИСНОВКИ
Завданням моєї курсової роботи є виявлення проблем розвитку торгово-економічних відносин України із прмислово розвинутими країнами. Насамперед, у першій главі, я виявила його ознаки і сказала, що Україна, як молода держава робить перші кроки на цьому не легкому шляху. Тут я також вказала сутність економічних законів, і зазначила, що сьогодні основними законами розвитку світового господарства, які не діють у межах національних економічних систем, є закон інтернаціоналізації виробництва, закон інтернаціоналізації обігу, а також закономірність поглиблення одиночного міжнародного поділу праці.
Найважливішими економічними законами, які діють в кожній країні, але відіграють вирішальну роль у світовому господарстві, є закон вартості (інтернаціональні форми його дії), закон нерівномірності економічного розвитку (інтернаціональні форми його дії), закон концентрації виробництва і капіталу (ті ж форми) та ін.
У другій частині роботи я розглянула й аналізувала основні економічні показники та вказала на причини відсталості України у світогосподарських зв’язках, конкретно вказуючи на них я зробила висновок, що входженню в світове господарство Україні сьогодні заважають такі проблеми як
· Низький технічний і технологічний рівень виробництва у більшості галузей, особливо в машинобудуванні та переробних галузях, що веде за собою низьку продуктивність праці та якість продукції, її неконкурентоспроможність на світовому ринку.
· Відсталість в структурі обміну з перевагою експорта сировинних товарів.
· Нерозривність ринкових відносин всередині національного хозяйства.
· Всепоглинаюча монополія.
· Відсутність у підприємств зацікавленності у розширенні експорту.
Ці, та багато інших прблем є дуже важливими для України, на мою думку найважливішою проблемою все таки є проблема розширення правової бази.
У третій частині роботи я вказала на те, що з метою усунення зазначених негативних явищ уряд України вважає за необхідне розбудовувати спрощену систему зовнішньої торгівлі; стимулювати експортні операції з урахуванням потреб національного споживання; підвищувати ефективність іноземних інвестицій; ввести загальноприйняту систему валютного регулювання, спрямовану на підтримку національної валюти.
Україна через відсталість технологічного способу виробництва, має низьку конкурентоспроможність її продукції, слабке втягування в міжнародний поділ праці є периферією світового господарства і за такого розвитку подій може цілком перетворитися на сирвинний придаток розвинутих країн світу, в ринок дешевої робочої сили тощо.
Заходи щодо запобігання цих процесів я вказала у третій частині курсової роботи. Тут я зазначила, що треба звернути увагу на досвід економічних перетворень в інших країнах, а саме на
· Успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли стати певним взірцем для нашої країни.
· Запозичення досвіюу впровадження радикальних економічних реформ, трансформації соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану.
· Вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських зв’язків, поглиблення міжнародного поділу праці, регіональної економічної інтеграції.
Я розглянула також проблему платіжного балансу, яка свідчить про неефективність структури її експорту. Майже 90 % експорту припадає на сировину, матеріали, товари народного споживання, більшість з яких не вистачає на внутрішньому ринку.

Як видно проблем в Україні достатньо і завдання нового покоління економістів дуже складні. Хочу ще раз зазначити, що для їх вирішення нам вкрай необхідна надійна правова база, бо вона сьогодні є найнеобхіднішою умовою економічного піднесення нашої країни. На данноу етапі на Україні вона (правова база) тільки почала формуватись тому, що соціалістичний лад наклав свій відбиток на цей процес.

Список літератури
1.Інформація Держкомстату України,
фонда Держмайна та Мінестерства Економіки України(за 1998-2000 роки)
2.Географія України. Ф.Д. Заставний — Львів Світ, 1994

3.Библиотека бухгалтера. Пособие/ Баланс-Клуб .1999
4.Орієнтир, інформаційний додаток. Урядовий кур»єр. 10.2000р.
5.Розміщення продуктивних сил — К. Вища школа, 1997
6.Спецвыпуск.Внешняя торговля. Бизнес №15 20 апреля 1999 года
7.Соціально-економічна географія України .Львов. «Світ». 1995
8.Економіка України у 2000 році. Документи.
9.Все про зовнішньоекономічну діяльність . Діло 1-2.1998

«