Генетично модифіковані організми – міфи та реалії

Генетично модифіковані організми – міфи та реалії

Генетично модифіковані організми – міфи та реалії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВЕЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ХІМІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НЕОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни „Основи екології та інженерної екології”
На тему „Генетично модифіковані організми – міфи та реалії ”
Черкаси 2009

ЗМІСТ
Вступ
1. Генетично модифіковані організми – міфи та реалії
1.1 Суть генетично змінених організмів
1.2 Історія виникнення генетично-модифікованих організмів
1.3 Негативні аспекти генетично модифікованих організмів
1.4 Позитивні аспекти генетично модифікрваних організмів
1.5 Біобезпека в Україні громадська думка
1.6 Маркування генетично модифікованої продукції в Україні
1.7 Результати досліджень вмісту ГМО у харчових продуктах, що були придбані в торговельній мережі м. Києва
1.8 Напрямки розвитку та поширення ГМО в Україні та світі
1.9 Шляхи вирішення проблеми
1.10 Особистий погляд на проблему
Висновки
Перелік посилань

РЕФЕРАТ
Курсова робота 66 стор., 4 рис., 2 табл., 9 джерел посилань.
МЕТА РОБОТИ висвітлення властивостей генетично модифікованих компонентів та наслідки їх застосування.
ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ генетично модифіковані організми (ГМО)
В курсовій роботі розкрито суть та історію винекнення генетично модифікованих живих організмів.
Надано негативні та позитивні аспекти, напрямки розвитку та поширення ГМО в Україні та світі.
Окреслено важливість маркування продуктів харчування, що містять ГМО.
Представлено результати досліджень вмісту ГМО у продуктах харчування.
Запропоновано шляхи вирішення проблеми та громадська думка.
В своїй курсовій роботі я також висловлюю свій особистий погляд на окреслену проблему.
ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ОРГАНІЗМИ, ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ, РИЗИКИ, БІОБЕЗПЕКА, МАРКУВАННЯ.

ВСТУП
Населення нашої планети, що стрімко збільшується, спонукало учених і виробників не тільки інтенсифікувати вирощування сільськогосподарських культур і худоби, але і почати пошук принципово нових підходів до розвитку сировинної бази сторіччя, що почалося.
Новим підходом до вирішення проблеми зменшення сировинної бази на початку 70-х рр. стала поява такої її галузі науки як генна інженерія. Першим генно-інженерним продуктом став людський інсулін ( продукований бактеріями Е.соli)а також виготовлення ліків, вітамінів, ферментів, вакцин. В той же час енергійно розвивається клітинна інженерія. Особливо великих успіхів вдалося досягти в області мікроклонувального розмноження рослин і одержання рослин з новими властивостями.
Першим, в результаті штучних маніпуляцій з генами, вийшов тютюн, невразливий для шкідників, потім генно-модифікований помідор (в 1994г. фірма Monsanto), кукурудза, соя ,рапс, огірок ,картопля, буряк, яблуко та інші.
ГМО все частіше почали входити до продуктів харчування.В наш час вміст ГМО в продуктах є звичним та прийнятним. Але проблема трансгенних продуктів й досі викликає гострі дискусії , оскільки переваги їх використання очевидні, а віддалені наслідки їх дії, як на екологію, так і на здоров’я людини менш ясні. Але чи варто байдуже ставитися до цієї проблеми?
Оскільки ГМО розмножуються, розповсюджуються і еволюціонують, вони викликають проблеми, значно відмінні від проблем, пов’язаних з безпекою використовування продуктів традиційних технологій. На відміну від більшості фізичних і хімічних з’єднань, ГМО, вивільнюючись в навколишнє середовище починають розмножуватися, розповсюджуватися і, можливо, схрещуватися з місцевими організмами, що робить практично неможливим їх виявлення і знищення, а також утрудняє зміну або усунення їх дії.
Справді генну інженерію можна назвати завершальним етапом адаптації до світу машин. Водночас однієї думки про генну інженерію, генетично модифіковані продукти в науковому світі немає.
Більшість науковців вважає, що випуск генетично модифіковані продукти у навколишньому середовищі можуть спричинити незворотну шкоду біологічному різноманіттю екосистем, а також здоров’ю людей та тварин. Ця група науковців, беручи до уваги обмеженість наших знань про природу ризику від ГМО, закликає уряди ввести 5-річний мораторій на комерційне застосування ГМО, щоб забезпечити необхідний час для більш інтенсивного моніторингу.Окрім цього зростає розрив між країнами Західної та Східної Європи у рівнях поінформованості про потенційний ризик випуску ГМО. Цим користуються для експорту на Схід цієї продукції.
Проблема поглиблюється й тим, що люди мають мало достовірної інформації про генетично модифіковані продукти.
Поняття генетично модифіковані продукти» знайоме не кожному, а якщо і знайоме, то ставлення пересічного громадянина до генної інженерії не можна назвати надто добрим.
Насправді, генна інженерія – це розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема, таких, що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління можна буде перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам.
Однак, не просто зрозуміти позитив чи то негатив, що в наш час ми не можемо обійтися без генної інженерії та, зокрема, від ГМО.
Генно модифіковані продукти — це трансгенні організми, спадковий матеріал яких змінений методом генної інженерії з метою додання їм бажаних властивостей. Всі продукти, які використовуються в сільському господарстві, вони всі отримані за рахунок технологій, які змінюють генетичний апарат. Це є традиційна селекція, а зараз це є методи генетичної інженерії, які цю селекцію значно пришвидшують. Традиційно селекція дає, наприклад, сорт рослин за 10 – 15 років, а генна інженерія за рік за два. потреба у генно модифікованих продуктах виникла не так і давно, а проблема перенаселення людства спонукала до цього. Не потрібно забувати про те, що нас вже 6 млрд., а прогнози передбачають на 2020р. – 7 млрд.. Ще однією проблемою е те, що за останні тільки 20р. людство втратило більше 15% ґрунтового шару. При цьому світові не вистачає білка, його світовий дефіцит складає 35-40 млн. тон/год. та зростає щоденно на 2-3%. Тому виросла потреба у в збільшенні сільськогосподарських продуктів для того, щоб вирішити продовольчу проблему так, як традиційними способами вже це важко зробити.[1]

1. ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ОРГАНІЗМИ – МІФИ ТА РЕАЛІЇ

1.1 СУТЬ ГЕНЕТИЧНО ЗМІНЕНЕНИХ ОРГАНІЗМІВ
1.1.1 Що таке модифікація?
Це зміна, покращення. Якщо, приміром, на упаковці вашого улюбленого кетчупу стоїть напис „модифікований крохмаль”, не поспішайте з висновками.
Як правило, крохмалі, що входять до продуктів харчування, модифікуються за допомогою хімічних методів. На прикладі наслідки модифікації можна побачити, якщо заварити такий крохмаль, як заварюється кисіль. Одна модифікація крохмалю дає звичайний кисіль, інша – желеподібний. Компанії — виробники таких модифікованих крохмалів мають власні ноу-хау щодо розробки нових і нових, безпечніших модифікацій.
Генетична модифікація – це зміни у генетичному коді рослини – геномі. Ще у минулому столітті видатні селекціонери за допомогою схрещування намагалися поліпшити властивості рослин, їхню стійкість до хвороб та шкідників. Легендою стала столітня пшениця, яку можна було б косити кілька разів на рік і сіяти лише раз на сторіччя.
Гени несуть інформацію про всі риси, що їх успадковує будь-який організм — жива істота. Вони складаються з ДНК. Генетична модифікація є результатом зміни ДНК або введення генетичного матеріалу з одного організму до іншого, який може бути різновидом або того самого, або іншого виду. Наприклад, гени можуть бути перенесені з однієї рослини до іншої, з рослини до тварини чи з тварини до рослини. Перенесення генів між рослинами та тваринами є предметом окремої дискусії.
Нині генетики можуть усе. Ну, майже все. Їм вдалося вивести сорти пшениці, яка не приваблює колорадських жуків, або винограду, що не боїться заморозків. Така модифікація – це зміна одного чи кількох генів у геномі, тобто – виведення нових рослин з новими функціями.
Надалі абревіатура „ГМ” вживатиметься для позначення терміна „генетично модифікований”.
1.1.2 Для чого використовується генетична модифікація
Генетична модифікація дозволяє отримувати рослини, тварин та мікроорганізми, зокрема бактерії, зі специфічними властивостями, що дуже важко досягти традиційними методами. Крім того, вона дає змогу переносити гени з одного виду до іншого, для отримання певних ознак, чого взагалі неможливо добитися шляхом традиційної селекції.
Століттями люди розводили тварин та нові види рослин, прагнучи розвивати певні ознаки або ж уникати їх. Серед найяскравіших прикладів — скакові коні, що їх розводили, добиваючись щоразу більшої швидкості та сили, — а також троянди, селекція яких покликана розширити розмаїття їхньої кольорової гами, а також зробити стійкішими до хвороб. Протягом багатьох поколінь, іноді тисяч років, найголовніші у світі сільськогосподарські культури селекціонували, схрещували, намагаючись домогтися від них якнайкращого пристосування до умов вирощування і водночас вдосконалюючи їхні смакові якості.
Так, свійську худобу розводять, виходячи з того, чи це м’ясні чи молочні стада. На сьогодні, більшість особин молочної худоби суттєво відрізняється від тих тварин, яких людина приручила вперше. Роками в селекції молочної свійської худоби основний акцент ставився на збільшенні надоїв молока та поліпшенні його якості.
Однак, якщо традиційні методи включають змішування тисяч генів, то генетична модифікація дозволяє додавати один, окремий ген або невелику кількість генів до генетичної структури рослини чи тварини, і це тягне за собою ті чи інші зміни. За допомогою генетичної модифікації, гени можна „ввімкнути” чи „вимкнути”, міняючи у такий спосіб процес розвитку рослини чи тварини.
Наприклад, гербіциди використовуються для знищення бур’яну на полях, де вирощують сільськогосподарські культури, однак вони можуть зашкодити росту культур, які мають захищати. Використовуючи генетичну модифікацію, ген із окремою властивістю, такою як стійкість до конкретного гербіциду, можна ввести до культурної рослини.
В такому разі гербіцид, яким обприскують поля з метою знищення бур’яну, не перешкоджатиме росту культурних рослин.
В свою чергу, генетичну модифікацію можна використовувати для зменшення кількості внесення пестицидів — відповідні зміни ДНК рослини збільшать її опір шкідникам, певним сільськогосподарським культурам.
З іншого боку, генетична модифікація використовується для того, аби зміцнити імунітет рослини до вірусів або поліпшити її поживну цінність. Це стосується передусім, тварин, яких вирощують задля м’яса, генетична модифікація може потенційно підвищити такі показники, як швидкість росту та кінцевий розмір тварини.
1.1.3 Що таке ДНК ?
Дезоксирибонуклеї́нова кислота́ (ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку і функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків.
У клітинах еукаріотів (наприклад, тварин, рослин або грибів) ДНК знаходиться в ядрі клітини в складі хромосом, а також в деяких клітинних органелах (мітохондріях і пластидах). У клітинах прокаріотів (бактерій і архей) кільцева або лінійна молекула ДНК, так званий нуклеоїд, знаходиться в цитоплазмі і прикріплена зсередини до клітинної мембрани. У них і у нижчих еукаріот (наприклад дріжджів) зустрічаються також невеликі автономні кільцеві молекули ДНК, так звані плазміди. Крім того, одно- або дволанцюжкові молекули ДНК можуть утворювати геном ДНК-вірусів.
З хімічної точки зору, ДНК — це довга полімерна молекула, що складається з послідовності блоків — нуклеотидів. Кожний нуклеотид складається з азотистої основи, цукру (дезоксирибози) і фосфатної групи. Зв’язки між нуклеотидами в ланцюжку утворюються за рахунок дезоксирибози і фосфатної групи. У переважній більшості випадків (окрім деяких вірусів, що містять одноланцюжкові ДНК) макромолекула ДНК складається з двох ланцюжків, орієнтованих азотистими основами один проти одного. Ця дволанцюжкова молекула утворює спіраль. В цілому структура молекули ДНК отримала назву «подвійної спіралі».
Історична довідка. Кінець 17 ст. Перший детальний опис клітини та структури і функції рослин. У Нідерландах починають систематично розводити квіти. Описана статева основа розмноження рослин, що пояснює, як можуть схрещуватись різні роди культур у процесі створення нових типів.
1719 р. Томасу Фейерчайлдові (Thomas Fairchild) вдалося вперше отримати штучний гібрид рослини, схрестивши звичайну гвоздику з турецькою.
1.1.4 Як відбувається генетична модифікація ?
Генетична модифікація передбачає вбудову або зміну генів організму, наслідком чого стає поява потрібної ознаки.
1.1.5 Вбудовування генів
Коли одна рослина, наприклад, модифікується шляхом вбудовування в неї гена з іншої, то процес має такий вигляд
1 Визначається рослина, що має бажану властивість.
2 В ДНК цієї рослини відшукується, а відтак вирізається специфічний ген, який відповідає за виникнення цієї властивості.
3 Щоб вставити ген у клітини рослини, яка модифікується, його слід приєднати до носія. Частинка бактеріальної ДНК, яка називається плазмідою, з’єднується з геном і надалі виступатиме у ролі носія.
4 До гена і плазміди приєднується ще одна послідовність нуклеотидів, своєрідний перемикач, який зветься „промотором” (активатором). З його допомогою можна впевнитись у тому, що вже вбудований у рослину ген працює належним чином. Лише невелика кількість клітин у рослині, що модифікується, насправді прийме новий ген. Крім цього, генний комплект містить ген-маркер, що визначає клітини, втручання до генного складу яких мало позитивні наслідки.
5 Після цього генний комплект вводять у бактерію, яка може репродукуватись (розмножуватись), створюючи багато копій генного комплекту.
6 Потім генетичний комплект переносять (трансформують) до рослини, що модифікується. Зазвичай це робиться в один із двох способів
а) генетичні комплекти приєднуються до крихітних частинок золота або вольфраму, а потім їх вистрілюють з великою швидкістю в шматочок тканини рослини. Золото або вольфрам використовують тому, що вони хімічно інертні, іншими словами, вони не вступатимуть у реакцію із середовищем;
б) ґрунтова бактерія під назвою Agrobacterium tumefaciens використовується для того, аби генний комплект потрапив до рослини, коли ця бактерія проникає в рослинну тканину. Генні комплекти вводять до Agrobacterium tumefaciens, змінюючи їх так, аби дані бактерії не активізувалися, потрапивши до нової рослини.
7 Рослинна тканина, до якої були введені генні комплекти, вирощується у повнорозмірну ГМ рослину.
8 Ретельна перевірка ГМ рослин допомагає виявити, чи належним чином працюють нові гени. Це робиться наступним шляхом вирощують цілі рослини, отримують з них насіння, потім посіявши його і знову виростивши рослини, перевіряють, чи є в них вбудований ген. Ця процедура повторюється кілька разів.

1.1.6 Історичний розвиток змінювання генів
1727 р. Компанія „Вілморін” („Vilmorin”), розташована у Франції, розробляє генеалогічний метод розведення цукрових буряків і починає дослідження в галузі селекції рослин і вдосконалення культурних видів.
1750 — 1850 pp. Європейські фермери розширюють культивування бобових (аби закріпити азот у ґрунті) та висівають культури по черзі (сівозміна) з метою збільшити врожай.
1761-66 pp. Йозеф Кьольройтер (Joseph Kolreuter) використовує рослини тютюну для проведення перших систематичних експериментів зі схрещування видів. Він зазначає, що отримані в результаті цього гібриди рослин часто ростуть швидше за своїх батьків.
1819 р. Патрік Ширеф (Patrick Shirreff) починає виводити пшеницю й овес з метою створення нових сортів рослин і вивчення відмінностіей між ними.
1823 р. Томас Найт (Thomas Knight (1759-1838 pp.)) підтверджує існування домінантних та рецесивних ознак в горосі. Він продовжує працювати над створенням нових гібридів фруктових та овочевих культур, вирощуванню яких англійці надають перевагу.
Початок 40-х pp. XIX ст. Компанія „Саттон і син” (зараз „Саттонз сідз”/ „Suttons Seeds”) розводить сорти буряків, гороху та картоплі, придатні для вирощування у Великобританії.
50-і pp. XIX ст. З’являються промислово створені тваринний корм та неорганічні добрива.
1865 р. Грегор Мендель (Gregor Mendel) презентує лекцію на тему своєї роботи — дослідивши розвиток рослин гороху, він вивів схему успадкованих ознак. Лекція Менделя була опублікована наступного року.
1884-88 pp. Оскар Хертвіг (Oscar Hertwig), Едуард Страсбергер (Eduard Strasberger), Альбрект фон Коллікер (Albrect von Kolliker) та Август Вайсманн (August Weismann) незалежно один від одного висунули припущення, що клітинне ядро несе інформацію, необхідну для успадкування ознак.
1.1.7 Методи для виведення сортів рослин із певними властивостями
Селекціонери рослин користуються багатьма методами для виведення сортів рослин із певними властивостями. Серед них — традиційна селекція культур, а також застосування хімікатів та опромінення, яке набуло популярності останнім часом.
Традиційний метод схрещування для отримання гібридів рослин використовувався багатьма поколіннями. Він передбачає цілу низку схрещувань для виведення різних комбінацій рослин, з метою закріплення і розвитку бажаних ознак та викорінення небажаних. Однак, цей метод має свої вади, оскільки в процесі селекції губиться велика кількість генетичного матеріалу, не потрапляючи до сортів рослин. Через це важче отримати специфічні ознаки і, разом з тим, не занести до рослин небажані ознаки, такі як вразливість до хвороб.
Доки не були розроблені методи точної генетичної модифікації, селекціонери рослин використовували різноманітні методи, намагаючись викликати корисні генетичні зміни, які не могли з’явитися природним шляхом.
Так, одним із методів, які набули поширення у період після Другої світової війни (він отримав назву „ядерне століття”), було використання опромінення з метою змінення генів с/г культур та садових рослин. Сорт рису „Калроуз 76” був виведений із використанням гамма-опромінення, внаслідок чого до бажаних розмірів зменшилась висота стеблини, а сорт „Аламо-Ікс” завдячує свою появу рентгенівському опроміненню, і його представники мають більшу стійкість до хвороб, аніж попередники.
Шляхом використання гамма-опроміненню був виведений і різновид ячменю під назвою „Золота обіцянка” („Golden Promise”). Гамма-опромінення спричинило генетичні зміни у структурі певного різновиду ячменю, який виростав коротшим, давав високі врожаї та мав гарні властивості, значення яких могли гідно оцінити броварі. Вперше проданий у 1966 році, сорт „Золота обіцянка” став основним сортом ячменю, який вирощували в Шотландії у 70-і і 80-і pp. минулого століття.
Для внесення змін у гени рослин використовувались і хімікати, такі як оксид натрію та етил-метилсульфат. У 70-і pp. минулого століття цей метод виведення рослин був особливо популярним у Сполучених Штатах Америки. Проте і зараз деякі нові сорти створюють за допомогою хімікатів або опромінення, передусім, в країнах, які розвиваються. Проте ці методи вимагають багато часу для отримання бажаних результатів, оскільки генетичні зміни, до яких вони спричиняють, мають випадковий характер. Фактично, більшість генетичних змін, отриманих цими методами, не становлять користі для селекціонерів рослин. Натомість, технологія генетичної модифікації дає конкретні зміни. 90-i pp. XIX ст. Вільям Фаррер (William Farrer) керує масштабною програмою з селекції пшениці в Австралії, відбираючи рослини за ознакою стійкості до хвороб і роблячи акцент на шкідливих наслідках.
1900-01 pp. Доведено, що бактерію можна використовувати для виготовлення деяких важливих промислових хімікатів[2].
1.2 ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ГЕНЕТИЧНО-МОДИФІКОВАНИХ ОРГАНІЗМІВ
Звідки взялись генетично модифіковані організми? Під час «холодної війни» військові кола обох супердержав — США і СРСР покладали неабиякі надії на біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути набагато ефективнішою, ніж термоядерна. Вона не знищувала би території та індустрію, а впливала би тільки на населення. До цієї зброї відносились і штучні, генетично модифіковані організми. Тобто, такі організми, що містили гени штучно створені, або запозичені в інших організмів. Це відкривало грандіозні перспективи, а саме створення вірусів і рослин, котрі би знижували імунітет людей, несли нові хвороби, від яких не було би ні природного захисту, ні ліків.
Після закінчення «холодної війни», звичайно, виникла серйозна проблема з фінансуванням цих програм. І незалежно один від одного групи радянських і американських спеціалістів у цій галузі звернулися до урядів із пропозиціями використати ці технології у мирних цілях. З відомих причин у Радянському Союзі ці програми не набули відповідної фінансової підтримки, а у Сполучених Штатах цю ідею підхопили корпорації, котрі спеціалізувались на агро-технологіях. І незабаром на світовому ринку з’явилися генетично модифіковані сільськогосподарські культури, а фактично — нові, штучні види рослин, що не пройшли природну або звичайну сільськогосподарську селекцію, а були синтезовані шляхом біотехнологічних операцій.
Генетично змінені рослини викликають мутацію живих організмів. Сенсаційні висновки , що генетично змінені рослини викликають мутацію живих організмів, та харчуються ними, зробив відомий німецький зоолог Ханс-Хайнрих Каац. Проведені ним дослідження, та звіти, які оприлюднені сьогодні в Лондоні, свідчать про наявність величезної потенційної загрози генної інженерії для всього живого на планеті. Вчений встановив, що змінений ген оліїстого турнепсу проникає в бактерії, які живуть у шлунку бджоли, і призводить до їхньої мутації. Тим самим знайдено перший науковий доказ впливу генетично змінених рослин на живі організми. Експерт не виключає, що бактерії в організмі людини також можуть змінюватися під впливом продуктів, що містять модифіковані гени. Як часто ви замислюєтеся над тим, що Ви їсте? Лабораторні тести, проведені незалежними дослідниками наприкінці 1999р., показали, що близько 60-75% всіх імпортованих Росією продуктів харчування містять генетично модифіковані компоненти.
У РФ уже існують близько 20 експериментальних с/г полів, на яких вирощуються трансгенні рослини; усього лише 5 з них офіційно зареєстровані й мають дозвіл від Міністерства сільського господарства. Що значить «генетично модифікований «, або «трансгенний»? Генетично модифіковані організми (ГМО) можна визначити як організми, у яких генетичний матеріал (ДНК) змінений таким чином, яким це не відбувається в природних умовах. Цю технологію часто називають «сучасною біотехнологією» або «генною технологією». Вона дозволяє переносити відібрані індивідуальні гени з одного організму в інший, а також між не пов’язаними між собою різновидами. Такі методи використовуються для створення генетично модифікованих рослин, які потім використовуються для вирощування генетично модифікованих харчових культур. Виробляти цю процедуру в широкому масштабі можливо тільки в лабораторіях великих корпорацій.
У результаті такі трансгенні організми здобувають нові «корисні » властивості — наприклад, стають токсичними для комах, однак найчастіше метою генетичної модифікації є одержання суперстійкості сільськогосподарських рослин до величезних кількостей пестицидів виробництва тих самих корпорацій. Які ще властивості, на додачу до «корисних», здобувають ці дітки франкенштейнів, корпорації воліють не розповідати. Численні дослідження цієї проблеми свідчать, що генетично модифікована їжа може становити серйозну небезпеку для здоров’я людини й для навколишнього середовища. У квітні 1998 року вчений Арпад Пуштаі з науково-дослідного інституту Роуэтт у місті Абирден (Великобританія), необачно заявив по телебаченню, що експерименти виявили незворотні зміни в організмі пацюків, які харчувалися генетично модифікованою картоплею. Він стверджував, що ніколи не буде їсти подібну їжу й, що дуже несправедливо використовувати громадян як піддослідних кроликів. На Пуштаі почалися гоніння. Він був звільнений з роботи.
Однак через якийсь час Британська Медична Асоціація призвала до міжнародної заборони на використання методів генної інженерії в харчовій промисловості й сільському господарстві. Вчені вважають, що ефект впливу компонентів, які, містяться в генетично модифікованих продуктах, неможливо пророчити й перевірити. Російські медики також наполягають на ретельних дослідженнях і забороні використання таких компонентів хоча б у виробництві дитячого харчування. Небезпека для навколишнього середовища, що містить у собі генетично модифіковані організми, обговорюється біологами багатьох країн. Аргументами проти збільшення використання в сільському господарстві токсичних пестицидів, загроза родючості ґрунту, генетичне забруднення поряд лежачих земель, зменшення чисельності не тільки комах-шкідників, але й корисних комах, створення «суперпестицидів «, виникнення нових штамів вірусів рослин, проти яких уже ніякі генні інженери не допоможуть. Не варто нехтувати своїм здоров’ям. Будьте уважні в питаннях того, що їсте Ви й Ваші близькі, дивіться на етикетки, у сумнівних випадках просіть продавця показати Вам сертификат. Не купуйте продукти з „маркою «містить генетично модифіковані компоненти». Звертайтеся в місцеві органи санепіднагляду із проханням проконтролювати надходження на ринок галузі тільки маркірованих продуктів, що містять генетично модифіковані компоненти. Намагайтеся вибирати продукти місцевих виробників замість корпоративних товарів[3].
1.3 НЕГАТИВНІ АСПЕКТИ ГМО
1.3.1 Вторгнення в днк
Вторгнення в ДНК для науковців є інструментом, що дозволяє змінювати життя, робити його гнучким до вимог технічного середовища. Генетична інженерія дозволяє поводитися із життям як із технікою.
Справді генну інженерію можна назвати завершальним етапом адаптації до світу машин. Водночас однієї думки про генну інженерію, генетично модифіковані продукти в науковому світі немає.
Більшість науковців вважає, що випуск генетично модифіковані продукти у навколишньому середовищі можуть спричинити незворотну шкоду біологічному різноманіттю екосистем, а також здоров’ю людей та тварин. Ця група науковців, беручи до уваги обмеженість наших знань про природу ризику від ГМО, закликає уряди ввести 5-річний мораторій на комерційне застосування ГМО, щоб забезпечити необхідний час для більш інтенсивного моніторингу.
Окрім цього зростає розрив між країнами Західної та Східної Європи у рівнях поінформованості про потенційний ризик випуску ГМО. Цим користуються для експорту на Схід цієї небезпечної технології та небажаної продукції.
Проблема поглиблюється й тим, що люди мають мало достовірної інформації про генетично модифіковані продукти.
Поняття «генетично модифіковані продукти» знайоме не кожному, а якщо і знайоме, то ставлення пересічного громадянина до генної інженерії не можна назвати надто добрим.
Насправді, — генетика (genetikos – той, що народжує, плодючий) – наука про спадковість та мінливість живих організмів. Вона вивчає принципи зберігання та реалізації генетичної інформації, розкриває закони індивідуального розвитку організмів та вірусів, виникнення в них нових ознак.
А от генна інженерія – це розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема, таких, що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління можна буде перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам.
Окрім, цього вже зараз створено та запатентовано вид курей, в яких відсутній материнський ген, що змушує курей висиджувати яйця, що невигідно для птахофабрик. Отак, вид за видом, змінюючи, життя все більше пристосовується до техносередовища.
Якщо захоплюватися генною інженерією, то не виключено, що скоро навколо будуть лише одні маленькі дива.
Все-таки, не просто зрозуміти добре чи то зле, що ми дійшли до генної інженерії.
Генно модифіковані продукти — це продукти, які отримані за рахунок змін генетичного апарату живих організмів. Всі продукти, які використовуються в сільському господарстві, вони всі отримані за рахунок технологій, які змінюють генетичний апарат. Це є традиційна селекція, а зараз це є методи генетичної інженерії, які цю селекцію значно пришвидшують. Традиційно селекція дає, наприклад, сорт рослин за 10 – 15 років, а генна інженерія за рік за два. Скажіть будь ласка, чому виникла потреба у генно модифікованих продуктах? Є потреба у в збільшенні сільськогосподарських продуктів для того, щоб вирішити продовольчу проблему, яка є досить гострою в світі. Такими традиційними способами вже це важко зробити. Чому стільки непорозумінь та застережень до генно модифікованої продукції у громадськості?
Перша причина – це слабка обізнаність з природою цих продуктів. А по-друге є це результат конкурентної боротьби отих фірм, які отримують продукти сільського господарства традиційними підходами.
Чи є майбутнє за цими продуктами?
Вони є важливі для вирішення продовольчих програм. Вони повинні бути відповідно позначені і люди повинні мати право вибору цих продуктів купувати їх чи не купувати, вживати чи не вживати.
Відсутність інформації про розповсюдження генетично модифікованих організмів призводить до низького рівня усвідомлення проблеми населенням і навіть урядовими особами.
Можна сказати, що законодавча база в Україні щодо ГМО є не розробленою і серйозно відстає від стандартів ЄС.
На даний час в Україні немає чинного закону, щодо діяльності пов’язаної з генетично модифікованими організмами. Багато законопроектів так і не стали законами. Прорецензувавши останній з них «Про біобезпеку генетично-змінених організміві продуктів», кандидат юридичних наук Ірина Тустановська і його вважає недосконалим. Основним з недоліків є недостатня участь громадськості. Негативним є і те, що сфера діяльності не розповсюджується на генетично інженерну діяльність в замкнутих системах (наприклад, в лабораторіях щодо високих класів). Недоліком є і те, що інформація про генномодифіковані продукти може бути визнана конфіденційною. Деякі з цих законопроектів враховували стандарти ЄС, але за основу брали Картагенський протокол, прийнятий 30 січня 2000 року у м. Монреаль (Канада). Основним принципом протоколу є принцип застереження держава може відмовитись від ввезення на її територію ГМО, якщо вважає, що такі організми спричинять небезпеку, не порушуючи при цьому ВТО.
Щодо чинного законодавства України, то у законі «Про захист прав споживачів» є положення про те, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги). І ця інформація повинна містити крім назви твору, ціни, дати виготовлення та ін., щей позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів.
Пропагуючи генетично модифіковані продукти, нам говорять, що все це – здобутки цивілізації. генна інженерія дозволяє переносити в рослини (кукурудзу, ріпак, сою, картоплю тощо) гени з бактерій, вірусів, тварин чи інших рослин. Це робиться для наділення їх новими характеристиками швидким дозріванням, вищою врожайністю, стійкістю до шкідників чи хвороб. Деякі ГМО, на думку спеціалістів, можуть викликати алергії в певних груп людей. Ситуація ускладнюється відсутністю маркування на ГМ-продуктах у більшості країн світу.
Вже зараз чимало людей з острахом дивляться на генетично модифіковане майбутнє, на глобалізаційні процеси. Здається, що наш екологічний годинник вже натякає на фініш.
До списку відомих в СНД фірм, продукція яких може містити генетично модифіковані продукти можна віднести продукцію Сoca Cola, Danone, Heinz, Hipp, VacDonalds, Nestle, Stimorol, Wrigleys.
А також маленька інормація про гарячу пятірку світових корпорацій або генетичних гігантів, серед яких ASTRA ZENECA (масштабна компанія посівних культур), DuPont (фармацептична та агрохімічна компанія), та уже достатньо відома MONSANTO, на долю якої припадає 88% всіх ГМ-культур, вирощених в США в 1998 році. Між іншим в 2000 році остання компанія змінила назву на Фармація.
Відомо, що в продуктах харчової промисловості часто використовуються ферменти, які виробляють геннно модифіковані організми. Нещодавно швейцарський Федеральний інститут технології довів, що саме ці ферменти є головними винуватцями алергій і астми. А також в Йоркській лабораторії харчування було зроблено відкриття про те, ГМ-соя може мати явний негативний вплив на людину, а саме викликати хвороби шкіри, шлунку та алергію. Ще одна проблема таких продуктів — це токсичність, яка полягає в сповільненій дії. Відомо, що термін вияву дії токсичного білка може займати близько 30 років. Його перетворення з корисного на хвороботворний може бути спричинене навіть найменшими змінами амінокислотного складу[4,5].
1.3.2 Основні ризики використання ГМО на сьогодні
Агротехнічні ризики
Практичне використання методів генної інженерії (ГІ) є найпоширенішим у сільськогосподарському рослинництві. Серед ГМ-рослин, які вирощуються широко вирощують у світі — соя, кукурудза, бавовник і ріпак. У деяких країнах дозволено вирощувати трансгенні помідори, картоплю, рис, кабачок.
Експерименти проводять на соняшнику, цукровому буряку, тютюні, винограді, плодових деревах тощо.
Сьогодні дуже поширеними є трансгени, стійкі до гербіцидів, шкідників і вірусів.
«Нечутливість» до гербіцидів (пестицид, який знищує бур’яни) дає можливість певній рослині бути невразливою до доз хімікатів смертельних по стосовно інших рослин. Внаслідок цього поле звільняється від усіх зайвих рослин, тобто бур’янів, а культури, стійкі до гербіциду, виживають. Стійкість рослини проявляється до конкретного типу гербіциду. Наприклад, відома транснаціональна біотехнологічна корпорація (ТБК) «Монсанто» випускає гербіцид «Roundup» та стійкі до нього генетично модифіковані сою та кукурудзу під назвою «Roundup Ready». Прикладом ГМ-рослини, стійкої до шкідників, зокрема колорадського жука, є картопля. Так, перенесення у картоплю гена ґрунтової бактерії Васіllus thuringiensis (Вt) — найціннішого природного пестициду — робить рослину здатною продукувати у листях пептид, який є токсичним для жука.
Примітка якщо шкідники будуть постійно потрапляти під вплив Bt з рослин, то можуть до нього адаптуватись. І тоді Bt стане недієвим.
Крім того, вирощування культур, стійких до гербіцидів, призведе до збільшення використання гербіцидів на полях. Відповідно, більше їх потрапить в їжу і навколишнє середовище, що збільшує ризик захворювання на рак та інші хвороби. Наприклад, «система захисту» гербіциду компанії Сінгента «Ураган форте», який є набагато сильнішим за «Roundup» (Монсанто), розрахована на більше ніж 6 (!) регулярних обробок відповідного трансгенного сорту картоплі. Можна уявити, які дози токсиканту одержують споживачі таких «захищених» сортів!
Стійкість до вірусів рослина набуває завдяки вбудованому гену, взятому з того ж самого вірусу.
Примітка вчені припускають, що вбудовані гени можуть комбінуватись з генами інших вірусів, що природним шляхом заражають рослини. Не виключено, що такі генетичні комбінації зумовлюватимуть появу нових і навіть небезпечніших вірусів.
1.3.3 Екологічні ризики
Найважливіший екологічний аспект застосування ГМО та їх вплив на біорізноманіття.
Генна інженерія вміє програмувати нездатність трансгенного організму до репродукції — така технологія називається «термінатор». Проте контролювати поширення ГМ-рослин досить важко. Потрапивши в навколишнє середовище, вони можуть стати джерелом так званого генетичного забруднення, витісняючи ендемічні та автохтонні для певної місцевості види. Рослини, які були модифіковані як стійкі до гербіцидів і пестицидів, можуть передавати свої нові властивості диким родичам. Це може призвести до появи «супер бур’янів». Пилок рослин за допомогою вітру, птахів і комах може переноситися на великі відстані, запліднюючи рослини близьких видів і передаючи їм свій генетичний матеріал (горизонтальне перенесення генів). ГМ-матеріал (часто це токсин, небезпечний для багатьох живих організмів)
потрапляє у ґрунт і споживається тваринами і рослинами. Відомо, що деякі ГМ-культури отруйні не лише для «своїх» шкідників, а й для інших комах. Згідно з даними незалежних експертів, ГМ-культури виділяють у 1020 разів більше токсинів, ніж звичайні організми. До того ж, комахи-шкідники, швидше за все, почнуть адаптуватися перед загрозою вимирання. Не виключено, що ГМ-рослини будуть поступово впливати на видовий склад і чисельність ґрунтових бактерій і вірусів, а також тварин, що водяться в регіоні. Математична модель поведінки ГМО-популяції в природних умовах передбачає два етапи витіснення вихідної форми, а потім вимирання і самого трансгенного угруповання під тиском стабілізуючого добору. Отже, будь-які сценарії поширення ГМО в біосфері, певно, не є позитивними. Таким чином, ряд авторів, що дотепер стверджують про необґрунтованість ризиків генетичного забруднення, можна обґрунтовано звинуватити у тенденційності та некомпетентності.
1.3.4 Медичні ризики
Дуже важливе питання — як вживання ГМО впливатиме на здоров’я людей.
У ході досліджень було встановлено, що у пацюків, які живилися трансгенною картоплею, почав знижуватись імунітет. А після споживання ГМ-томатів у тварин були знайдені порушення тканин шлунку. У них також зменшився об’єм мозку, почались патології печінки, селезінки, кишкового тракту тощо. Споживання цієї їжі може спричинювати у людей зміни обміну речовин, складу крові, десенсибілізацію до певних препаратів.
Перенесення деяких генетичних ділянок коду в нові культури може також стати джерелом алергійних реакцій у людей, які раніше на цей продукт такої реакції не мали. Загальновідомий приклад перенесення генів бразильського горіха в сою (для збільшення вмісту білку), що зробило її небезпечною для людей, які мали раніше алергію на горіхи.
Можливими є негативні наслідки через виникнення стійкості до антибіотиків — єдиної дієвої зброї, яку застосовує людина для боротьби з інфекціями. Річ у тім, що в процесі перенесення ГМ-матеріалу біологам необхідно виділити клітини, в які цей матеріал потрапив. Для цього разом з геном, який переносять, часто спеціально вводять так званий «ген-маркер», який легко ідентифікувати. У більшості випадків ним є ген стійкості до антибіотика. Примітка по-перше, використання ГМ-продуктів з такими «маркерами» може знизити ефективність антибіотиків у боротьбі з хворобою, якщо їх приймають разом з їжею. По-друге, використання генів, стійких до антибіотиків, може призвести до того, що хвороботворні бактерії самі набудуть стійкість до антибіотиків. Маніпуляції з генами здатні збільшувати вміст природних рослинних токсинів в їжі або створити зовсім нові токсини. У 1989 році генно-інженерна модифікація амінокислоти L-триптофану, звичайного компонента раціону, спричинила смерть 37 американців і зробила ще 5000 осіб інвалідами.
За останніми даними британських вчених, експериментально доведено, що ДНК трансгенів запозичуються бактеріями мікрофлори кишечника людини (вертикальне перенесення генів). Практично всі тестування та дослідження ГМО і ГМ-продукції були короткостроковими — негативний вплив їх може проявитись через тривалий час або позначитись на нащадках [4,6].
1.4 ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ ГМО
1.4.1 ГМО на службі у медицини
В Англії навчилися розводити трансгенних курей, яйця яких мають важливе медичне значення. Річ у тому, що протеїни яєць таких птахів йдуть на виготовлення препарату, здатного вилікувати злоякісні пухлини. Показово, що ця найважливіша подія відбулася саме в тому дослідницькому закладі, де колись була створена легендарна овечка Долі. З тих пір пройшло тільки десять років. І Долі відкрила цілу епоху в розвитку генетики. На жаль, п’ять років тому Долі не стало, причиною її смерті була пневмонія. Учені з наукового центру, що знаходиться поряд з Едінбургом, оголосили, що в їх центрі живе вже 5 поколінь курей, яйця яких включають велику кількість протеїнів, необхідних для лікування раку. Таке відкриття коштує на порозі розробки принципово нових препаратів. Вони стануть менш дорогими, і виготовлення їх буде простіше, ніж ті препарати, які вже створені. Це відзначив в своїй промові директор даного закладу. Він зупинився на тому, що саме простота і дешевизна виготовлення є основними перевагами такого препарату. Для його виготовлення всього треба мати курник, а з витратних матеріалів тільки комбікорм. На сьогоднішній день в цьому центрі знаходяться близько п’яти сотень клонованих курей. Створення такої кількості піддослідних птахів зайняло півтора десятка років. З яких протягом перших десяти було винайдено засіб для боротьби з пухлинами, який вже пройшов випробування. Ця робота без сумніву стане новою віхою на шляху позбавлення людства від цього страшного захворювання.
1.4.2 ГМ-водорості та автомобільне паливо
htmlМайкл Сайберт, співробітник американської лабораторії NREL і його колеги з University Illinois розробляють модифікацію морських водоростей на молекулярному рівні, з метою виробництва ними водню у великих кількостях. До цього учені вже продемонстрували метод виробництва водню за допомогою приручених бактерій. Крім цього, пропонувалася забавна ідея по виробництву водню з масла соняшнику.ферменты гидрогеназа, а також реакції получения кислорода. Для розшифровки цих ланцюжків зв’язків учені застосовують могутні комп’ютери і вже намічають, яким чином необхідно модифікувати водорості. Після потрібної модифікації, вони проводитимуть водень в 10 разів швидше, ніж природні водорості — говорить Сайберт. Як розрахували учені-розробники, на спеціалізованій фермі (або декількох фермах), площею приблизно 20 тис. км2, можна б було проводити водень для всіх легкових автомобілів Сполучених Штатів, навіть якщо б вони всі були обладнано паливними елементами, а не двигунами внутрішнього згоряє.
1.4.3 Гм-дерева врятують екологію
Учені вашингтонського Університету вивели сорт ГМО-тополі, яка може деструктуризувати певні промислові отрути, отруйливі природу, переробляючи їх в нешкідливі речовини.
Вживання рослинного миру для боротьби з отруєнням природи, зване фиторемедиацією або фитоочисткою, служить новим і вельми перспективним методом рішення проблеми промислових забруднювачів. До сьогоднішнього дня фиторемедиация виглядала досить сумнівною ідеєю, оскільки отруєні ділянки землі, в основному, покриті не одним, а досить різними отруйливими речовинами. Але розроблений сорт тополь вирішує проблему боротьби з чималою кількістю органохімічних отрут, у тому числі хлороформ, бензол, трихлоретилен, переробляючи їх за допомогою органічних перетворень у воду, CO2 і певні солі, що не завдають шкоди.
Лабораторні випробування визначили, що генетично модифіковані тополі в 100 разів ефективно абсорбують з грунту трихлоретилен, ніж природні тополі. ГМО-дерева також можуть витягати токсини з повітря і переробляти їх в безпечні метаболіти усередині листя. Подальшою стадією випробувань будуть польові дослідження. Перші досліди повинні показати, що генетично модифіковані тополі як такі не можуть принести ніякої шкідливої дії на природу і людей. Учені також збираються продумати певні заходи для уникнення витоку ГМО-рослин в неконтрольоване середовище
1.4.4 ГМ-бактерії знищують злоякісні пухлини
Більшість ракових пухлин має центральну зону, де істотно знижений зміст кисню (область гіпоксії). Ракові клітки в такій області не здатні до до безконтрольного розподілу і розростання, але вони і не піддаються дії хіміопрепаратів, «мішенню» яких є клітки, що швидко ростуть. Як альтернатива лікування ракових захворювань генетики запропонували грунтову бактерію Clostridium novyi-NT — мікроорганізм, що мешкає в грунті, не виносячий кисню, тобто строго анаеробний мікроорганізм. З пори бактерій вводяться внутрішньовенно і розповсюджуються з потоком крові до органів і тканин організму, локалізуючись згодом саме в зоні гіпоксії пухлини. Опинившися в сприятливих умовах, суперечки проростають, бактерії починають конкурувати з клітками пухлини за харчові ресурси, тим самим поступово вбиваючи ракові клітини.
1.4.5 Фотокамера із бактерій
Учені каліфорнійського університету в Окленде одержали специфічну фотоплівку з ГМО -бактерій.
New Scientist пише, що в ході досліджень група учених Кріса Войта, використовувала кишечную палочку (Escherichia coli), якій для виживання не потрібне сонячне світло. Для додання Escherichia coli необхідних властивостей, дослідники упровадили в мембрану клітки кишкової палички генетичний матеріал синьо-зеленої водорості. У результаті Escherichia coli стала реагувати на червоне світло.
Послі цього колонію бактерій з генетично модифікованим геномом помістили в середу із специфічними молекулами-індикаторами. При дії на дану «біофотоплівку» червоним світлом дезактивувався один з генів Escherichia coli, що провокує зміну кольору молекул-індикаторів. У результаті, змінюючи стан мікроорганізмів на конкретних місцях фотоплівки, можна одержати монохромне зображення. При цьому зважаючи на мікроскопічні розміри мікроорганізмів, малюнок володіє неймовірним дозволом — близько 100 000 000 пікселів на дюйм в квадраті. Проте на отримання квадратного дюйма малюнка затрачується близько 4 годин. Вчені вважають, що їх досягнення швидше за все не застосовуватиметься в області звичайної фотографії. Проте дані досліди можуть спровокувати появу нанофактур, здатних створювати які-небудь речовини конкретно на тих ділянках, куди падає світло.
1.5 БІОБЕЗПЕКА В УКРАЇНІ ПОГЛЯД ГРОМАДСЬКОСТІ

У пресі вже не один рік з’являються висловлювання про те, що ГМ-рослини — це «їжа Франкенштейна», атомна бомба сповільненої дії, що вибухає і таке інше. Тому, оцінюючи ризики, пов’язані з генетично модифікованими організмами (ГМО), слід наголосити, що для людства і взагалі для екологічного стану довкілля вони надто істотні.
Про «за» і «проти» ГМО, про можливі віддалені наслідки поширення трансгенів і чому українська влада вже багато років ігнорує цю проблему — в інтерв’ю першого заступника голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко.
— Пані Тетяно, чому в світі постійно ведуться, а останнім часом загострюються дискусії щодо генетично модифікованих продуктів?
— ГМО з’явились наприкінці 80-х років минулого століття, і відтоді перед вченими постають непрості питання, пов’язані з прогнозуванням можливих, нині недостатньо досліджених, наслідків їх поширення та безконтрольного вживання ГМ-продуктів. Генетично модифікований організм містить нову, неприродну комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генетичній інженерії.
Так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біорізноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності. За останнє десятиріччя площа, засіяна трансгенами, збільшилася на планеті у майже у 40 разів. Якщо в 1996 році вона становила приблизно 2,8 млн га, то нині, за оцінкою фахівців, вже перевищує 85 млн га.
В Україні офіційно жоден сорт ГМ-рослин в комерційних цілях не вирощують. ГМ-сорти, створені компанією «Монсанто», досліджували у 1997 та 1998 роках, зокрема картоплю, стійку до колорадського жука, цукровий буряк, стійкий до певних гербіцидів, та кукурудзу, стійку до шкідливих комах. У 1999 році ці випробування було припинено через загрозу негативного впливу трансгенних сортів на здоров’я людини і довкілля.
Однак, як свідчать деякі джерела інформації, у 2006 році в Україні посівні площі сої та рапсу значно перевищували мільйон гектарів. Це найбільші посіви зазначених культур в Європі і, за різними даними, значна їх частина — ГМ-сорти.
Представники міжнародних організацій, які протидіють неконтрольованому поширенню ГМО, заявляють, що українські ринки вже насичені ГМ-продукцією, проте, на відміну від країн ЄС, вона тут не маркована.
— Чи є об’єктивна потреба у розвитку досліджень, пов ‘язаних з ГМО?
— Розвиток науки — процес об’єктивний. Людина постійно прагне пізнати світ, в якому живе. Нині вчені намагаються зазирнути у глибини космосу і проникнути у мікросвіт. Однак, на мою думку, пізнання навколишнього середовища дедалі більше випереджає процес самовдосконалення людини. За останні століття ми значно просунулися в технологічній сфері, однак мало змінилися в питаннях моралі. Саме тому, рухаючись шляхом революційного наукового прогресу, ми можемо зайти на манівці, якщо людство не усвідомить відповідальності за свої вчинки, якщо цивілізація не перетвориться з чисто технократичної на гуманістичну.
На створення ГМО-продуктів вчені вийшли через розробки у військовій галузі, пов’язані зі створенням біологічної зброї. Згодом виявилося, що нові відкриття можуть бути корисними з погляду бізнесу, подолання продовольчої кризи у другій половині XX століття. Використання ГМО давало можливість розв’язати ряд найгостріших проблем у сільському господарстві значно підвищити врожайність культурних рослин та уникнути його втрат при зберіганні. Отже, почали створювати генетично модифіковані сорти найпоширеніших сільськогосподарських культур — сої, кукурудзи, бавовни, рапсу, цукрового буряку, картоплі, стійких до гербіцидів, комах та вірусів.
Приблизно у середині сімдесятих років стало зрозумілим, що хімічні препарати в медицині вичерпують свої можливості, тому потрібно шукати інші технології боротьби проти хвороб і збереження здоров’я людини. Спочатку в науковому світі, а потім і в широкому вжитку з’явилося таке поняття, як клонування. Багатьох пройняв страх — а чи готові ми до цього?
Я ще раз наголошую, що розвиток новітніх біотехнологій має спрямовуватися на дійсно виважені потреби всього людства, а не на догоду сьогочасним економічним чи політичним інтересам. Слід виробити юридичні й моральні засади і правила, які б спрямовували цей розвиток.
— Чи готовий світ до гри за правилами?
— Почну з того, що біологічна й генетична безпека є складовою національної безпеки цивілізованої держави. І тому переважна більшість країн, які досягли певного рівня розвитку, встановили правила поводження з генетично модифікованими організмами і приділяють цьому процесу серйозну увагу.
У січні 2000 року було ухвалено Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття, який є першим міжнародним документом, що регулює відносини між країнами у сфері поводження з генетично модифікованими організмами. Його основна мета — встановити міжнародні правила щодо безпечного перевезення, обробки та використання організмів, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біорізноманіття, з урахуванням ризиків для здоров’я людини. 11 вересня 2003 року Протокол офіційно набув чинності після того, як його ратифікували понад 50 країн світу.
У світі по-різному ставляться до проблем ГМО. Є країни, де нині активно культивують і використовують ГМ-культури, зокрема в Китаї, Індії, Японії, країнах Латинської Америки і особливо у США. Є такі, що максимально обмежують поширення трансгенів. Більшість країн Євросоюзу категорично обмежує ввезення та використання ГМО. Від генетично модифікованої продукції зараз відмовилося понад 130 країн світу. В 2005 році було прийнято «Берлінський маніфест», що передбачає більше ніж 100 регіонів, вільних від ГМО.
Передові країни світу мають як розвинену систему наукових досліджень у галузі біобезпеки і аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і досить відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО. Відповідні закони та нормативні акти діють у країнах ЄС, США, Канаді, Росії, ПАР та багатьох інших. Євросоюз, наприклад, витратив на створення системи таких правил понад чотири роки.
— Що особисто Вам здається найтривожнішим стосовно біобезпеки в Україні?
— Дуже повільне усвідомлення нашим суспільством надзвичайної важливості цієї проблеми.
— У такому разі чому українська влада не поспішає розв’язувати проблеми, пов’язані з ГМО?
— Ви правильно сказали — не поспішає. У вересні 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Картахенського протоколу. При цьому Україна заявила про застосування принципу обережності під час ухвалення рішень стосовно поширення ГМО, але далі справа не просунулася. Картахенський протокол встановив лише рамки, від яких можна відштовхуватися при створенні національних підходів до регулювання питань, пов’язаних із ГМО.
До 31 травня 2007 року в нашій державі поводження з ГМО регулювалось лише Постановою КМУ «Про затвердження Тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні», прийнятою ще в 1998 році.
Через відсутність власного закону не було створено і стрункої системи біобезпеки. В Україні окремі питання, пов’язані з ГМО, розглядаються певними структурами Міносвіти, МОЗ, Мінагрополітики, Мінприроди, але їх діяльність не узгоджена, немає чіткої взаємодії. «Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні» фактично не діяв, тому що не передбачав логічного розподілу відповідальності ключових міністерств у рамках державного контролю за ГМО в Україні.
Кілька спроб прийняти відповідний закон були провалені трьома скликаннями Верховної Ради України. 5 років у парламенті пролежав проект, внесений ще в 2002 році. Він був прийнятий у першому читанні кілька років тому, і зрозуміло, що значною мірою не відповідав сучасним вимогам, однак його ігнорували, бо ухвалення закону — це початок створення системи, а саме вона не потрібна тим, хто має зиск від нинішньої невизначеності.
Приймати закон було вкрай необхідно, оскільки він має встановити правила регулювання правових відносин у галузі генетично-інженерної діяльності, визначити засади використання генетично модифікованих організмів в Україні, повноваження суб’єктів — центральних органів виконавчої влади. Слід встановити правила маркування ГМО, вирішити питання їх використання, транспортування та зберігання, регулювання експорту-імпорту, визначення рівнів ризику.
І головне — в законі має бути передбачена відповідальність за порушення встановлених правил та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень законодавства в галузі генетично-інженерної діяльності.
— Які першочергові кроки пропонувала Всеукраїнська екологічна ліга?
— Для забезпечення інформування громадськості про наявність у продукції рослинного і тваринного походження генетично модифікованих організмів та мікроорганізмів відповідно до ст. 116 Конституції України, статей 16, 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також на виконання ст. 50 Конституції України, ст. 18 Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» Всеукраїнська екологічна ліга запропонувала Кабінету Міністрів України ухвалити Постанову для того, щоб
1. Запровадити контроль за наявністю генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження, яку виробляють, ввозять, використовують та споживають на території України.
2. Обов’язково зазначати у супровідних документах на продукцію рослинного і тваринного походження та на етикетках для такої продукції інформації про наявність генетично модифікованих організмів в ній та їх якісний склад.
3. Визначати наявність генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження спеціальними акредитованими лабораторіями, які мають бути створені у системі Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства аграрної політики України, інших органів, на які чинним законодавством України покладено обов’язок контролювати якість відповідної продукції.
5. Розробити та затвердити стандарти щодо методів визначення генетично модифікованих організмів, доручивши виконання цього завдання Міністерству охорони здоров’я України, Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
6. Категорично заборонити використання ГМО в продуктах дитячого харчування.
— Як Ви оцінюєте Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих органимів» № 1103-Увід 31 травня 2007?
— Експерти ВЕЛ проаналізували Закон, ухвалений ВР України і оцінили його негативно.
По-перше, цей закон був поспіхом, неякісно підготовлений без залучення широкого кола науковців і спеціалістів і, як наслідок, має поверхневий характер. Містить суперечності з правовими актами України, ухваленими раніше.
По-друге, закон реально не захищає українців від несанкціонованої навали ГМО в нашій країні.
По-третє, процедура ухвалення закону повністю ігнорує Оргуську конвенцію «Про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища» багато інших нормативних документів, які
передбачають обов’язкові консультації з громадськістю з питань державної політики.
— Як Ви оцінюєте Постанову КМ України «Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та(або) мікроорганізми» від 1 серпня 2007року?
— Прийняття Постанови є важливим кроком у забезпеченні екологічних прав громадськості. Нам потрібні державні рішення, які дійсно захищають життя і здоров’я мільйонів українців і відповідають національним інтересам України. Крім того, я дуже високо оцінюю внесок Всеукраїнської екологічної ліги у формуванні державної політики. Наша кампанія громадського лобіювання державних рішень з питань біобезпеки нагадала суспільству і урядовцям — громадськість має потужний інтелект, творчий, патріотичний потенціал, який урядовці навчилися залучати до ухвалення ефективних управлінських рішень. Це важливий прецедент у становленні громадянського суспільства в Україні
Також булла прийнята постанова Кабінету Міністрів від 18 лютого 2009 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням .»
Кабінет Міністрів України постановляє
1. Затвердити Порядок державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням (додається).
2. Ця постанова набирає чинності з 1 червня 2009 року.
Тому маємо надію на те, що ми будем знати, що їмо. [4]
1.6 МАРКУВАННЯ ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

1.6.1 Продукти-мутанти досі «шифруються»
Початок маркування трансгенів в Україні перенесли на 1 грудня, з 1 листопада Кабмін повинен був зобов’язати українських виробників маркувати продукти харчування, які містять генетично модифіковані організми (ГМО) у кількості, що перевищує 0,9 відсотка, що було зроблено.
Також 18 лютого 2009 р. була прийнята та затверджена постанова Кабінету Міністрів України, в якій йдеться про те, що всі продукти харчування та косметичні засоби, що містять ГМО повинні маркуватися. Це маркування не повинно залежати від відсоткового вмісту ГМО.
Однак продукти з позначкою про вміст трансгенів у магазинах так і не з’явилися – деякі продавці кажуть, що не уявляють, як ці позначки повинні виглядати (на рисунку 1 [8] зображено інтернет версію «Високий замок»). Тим часом голова Держспоживстандарту України Олександр Шнипко повідомив, що запровадити маркування продукції з 1 листопада виявилося неможливим, оскільки не затверджено нормативно-правові акти та немає технічних можливостей.
В Україні лише три лабораторії для проведення відповідних досліджень, а потрібно хоча б 27 — у кожній області. На це знадобиться 15 мільйонів гривень. Ще два мільйони гривень піде на запровадження національних тест-систем. Зважаючи на це, Держспоживстандарт запропонував перенести Рисунок 1. – Знак якості запровадження маркування на 1 грудня. Чимало експертів налаштовані песимістично і стверджують, що в найкращому варіанті трансгенні продукти маркуватимуть з початку наступного року. Заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко каже, що сьогодні навіть не передбачено відповідальності за ухилення від позначки про продукти-мутанти. Наразі підприємцям запропонували добровільно маркувати продукти з рекламною метою – як такі, у яких відсутні ГМО.
Пшениця з генами скорпіона, помідори – з генами камбали. Чи шкідливі генетично модифіковані продукти? Над цим запитанням багато років ламають списи учені з усього світу. З одного боку, такі продукти вирощують без скроплення отруйними хімікатами, шкідливість яких доведена. Тому з цієї точки зору ГМО-продукція «екологічно чистіша». З іншого боку, людина, по суті, споживає неприродним способом модифікований організм. Наслідки споживання таких продуктів, застерігають експерти, можуть проявитися лише через десятки років. Захисники ж ГМО стверджують, що новітня продукція поки що не призвела до захворювань. А якщо продукт не визнаний шкідливим, то його можна споживати. З чого усе починалося? Розвиток біотехнологій на Заході викликало бажання отримати якомога більше продуктів харчування – мріяли вирощувати овочі та фрукти, які не боялися б бур’янів, шкідників, або навіть росли б у пустелі. І це вдалося. Картоплі вживили гени земляної бактерії, яка «вбиває» колорадського жука. Стійка до засухи пшениця містить ген скорпіона. Горіхам, аби збільшити вміст протеїнів, «вживили» гени соєвих бобів. Помідори отримали гени північноамериканської морської камбали та медузи, кукурудза, соя та полуниця – гени бактерій. Перші ГМ рослини з’явилися у 1983 році. А масштабне промислове виробництво їх розпочалося у 1996 році.
1.6.2 Де шукати «мутанти» в україні?
Наразі ніхто не може сказати достеменно, яка частка продуктів в Україні містить ГМО, і звідки ці продукти до нас надходять. А те, що вони у нас є, – незаперечний факт. Кілька років тому в Україну задля експерименту було завезено сотні тонн генетично-модифікованої картоплі однієї з потужних біотехнологічних компаній. Експеримент начебто не вдався – картопля не прижилася. Що сталося з тією картоплею і куди вона поділася після першого врожаю – невідомо. Всю її начебто було вивезено. Однак експерти впевнені – генетично модифікована картопля в Україні залишилася.
Враховуючи масштаби експорту сої в Україну, можна припустити наявність домішок ГМ сої в різних продуктах харчування – варених ковбасах, сирах, молочних сумішах. Кажуть, близько 30% кави на ринку України генетично модифіковані. Відомий борець з продуктами-мутантами організація Greenpeace подає список компаній, які використовують ГМО. Серед них відомі у всьому світі компанії. В різних країнах світу такі компанії поводять себе по-різному, і якщо в США вони використовують ГМО, то, наприклад, в Австрії – ні.
У країнах Європи, в Росії, Японії продукцію з вмістом ГМО обов’язково маркують, а от США та Канада (найбільші експортери ГМО) вважають оскільки шкідливість генетично змінених організмів не доведено, то робити відповідні позначки недоцільно. Запровадження обов’язкового маркування ГМО-продукції не вигідне її виробникам. По-перше, ніхто не хоче зайвих затрат на маркування продукції, а по-друге, продукція з ГМО може виявитись неконкурентоспроможною. В Угорщині, Польщі та Чехії уже активно розвивають програми вирощування органічно чистої їжі, оскільки попит на неї в Євросоюзі постійно зростає.
А тим часом 45% сої, що вирощують в Україні, – трансгенного походження. Про це заявив проректор Національного аграрного університету Сергій Мельничук. Два роки тому лише 20 відсотків сої, вирощуваної у нас, були генетично модифікованими.
1.6.3 Правове регулювання біобезпеки України
На сьогоднішній день розвиток генетичної інженерії досяг такого рівня, який перетворив її не тільки на реальну продуктивну силу, а й велику загрозу. Одночасно з визнанням економічної доцільності генетично модифікованих організмів (ГМО) виникла проблема безпеки використання їх у сільському господарстві, виробництві, харчовій промисловості та медицині. З одного боку, використання ГМО дає можливість розв’язувати низку проблем, забезпечує переваги впровадження їх, наприклад, у сільському господарстві підвищення врожайності культурних рослин та уникнення втрат при зберіганні врожаю, зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище за рахунок зниження використання гербіцидів, пестицидів, мінеральних добрив та інших агрохімікатів тощо. З іншого, — впровадження ГМО передбачає необхідність гарантувати суспільству, що ці технології не заподіюватимуть шкоди здоров’ю людини та довкіллю. Однією з умов такого гарантування є правове регулювання використання ГМО. Проте, незважаючи на наявність в українському законодавстві близько 90 правових актів, які містять норми щодо таких організмів, вони фактично перебувають за межами правового поля. Чому так сталося? Тому що зазначені акти стосуються, у кращому випадку, лише окремих сторін використання ГМО. Можна навести кілька прикладів за напрямами правового регулювання
1. Інформаційний. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікована Законом України №832-14 від 6 липня 1999 р., містить положення про застосування її до рішень щодо видачі дозволів на умисне вивільнення генетично змінених організмів у навколишнє середовище. Є в ній і деякі загальні положення про одержання інформації громадськістю, форми обговорення і погодження рішень тощо. В рамках зобов’язань, взятих на себе нашою державою, мабуть, було б доцільно почати з прийняття відповідної програми інформування населення про ГМО.
2. Аналітичний. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин» №301 від 20 травня 2005 р. проведення експертизи сортів рослин в Україні на наявність генетично модифікованих організмів, у тому числі під час сертифікації сортів рослин, які ввозять або вивозять, було віднесено до компетенції цього органу. Відповідні структури МОЗ України здійснюють санітарно-гігієнічну та харчову оцінку. Це означає, що стосовно трансгенних рослин склалися деякі елементи системи біобезпеки. Але ГМО можуть використовувати й у тваринництві, харчовій промисловості та медицині тощо. Система національної біобезпеки має тоді поширюватися й на ці сфери, регулювати компетенцію відповідних органів, порядок проведення ними експертиз, надавати критерії визначення безпеки продукції з ГМО.
3. Експортно-імпортний. «Тимчасовий порядок ввезення та випробувань трансгенних сортів рослин», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1304 від 17 серпня 1998 р., фактично не діє, оскільки не містить розподілу відповідальності міністерств у рамках державного контролю за ГМО в Україні. Досить дієвим актом є Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20 вересня 2000 р. Але вони регулюють дуже невелику частину ввозу та вивозу продукції, що містить ГМО. Прийняття потрібних правових актів має врахувати необхідність внесення змін у спеціальне законодавство, зокрема митне, податкове та законодавство, що стосується інформаційної власності.
4. Торгівля. Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №185 від 11 липня 2003 р. (редакція від 11 листопада 2006 р.), передбачають, що не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, яке має містити в доступній для сприйняття покупцем формі інформацію, в тому числі про наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у разі, якщо використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на цей харчовий продукт). Подібні норми щодо необхідності маркування є і в деяких інших правових актах, що здебільшого стосуються захисту прав споживачів. Але, як зазначалося вище, реалізацію цих товарів потрібно починати з інформування споживачів про властивості ГМО.
5. Виготовлення продукції з використанням ГМО. Значна частка у використанні таких організмів припадає на виготовлення продуктів харчування. Стаття 8 Закону України «Про дитяче харчування» №142-16 від 14 вересня 2006 р. передбачає, що сировина, яку використовують у виробництві продуктів дитячого харчування, не може містити гормональних препаратів та генетично модифікованих організмів.
Слід зазначити, що дія Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771/97-ВР від 23 грудня 1997 р. (у редакції від 26 жовтня 2005 р.), який є загальнішим нормативним актом з цих питань, не поширюється на тютюн і тютюнові вироби та спеціальні вимоги до харчових продуктів, пов’язані з наявністю у них генетично модифікованих організмів чи їх компонентів. Ці питання є предметом спеціального законодавства.
Постановою Верховної Ради України №270-ІУ від 28 листопада 2002 р. був прийнятий за основу проект Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів». Проект пройшов громадське обговорення, але не був прийнятий парламентом у першому читанні. Потім він зазнав ряд доопрацювань, аж доки не з’явився у вигляді одноіменного проекту №0922 від 25 травня 2006 р. Цей проект мав визначити правові та організаційні засади регулювання суспільних відносин у галузі генетично-інженерної діяльності з метою безпечного використання генетично модифікованих організмів, забезпечення ними потреб суспільства та запобігання можливому негативному впливові генетично модифікованих організмів на людину і природне середовище. На сьогоднішній день він залишився у статусі проекту. Але навіть за умови його прийняття слід продовжити законодавчу роботу шляхом прийняття доповнень до кількох вже чинних законів або введення в дію нових нормативно-правових актів, що регулювали б безпосередньо маркування ГМО, експорт-імпорт ГМО, права інтелектуальної власності в галузі біотехнології, порядок проведення відповідних експертиз тощо.
Таким чином для налагодження системи біобезпеки в Україні потрібно створити відповідну правову базу, яка має бути структурованою і охоплювати різні аспекти використання ГМО, забезпечувати чіткий розподіл повноважень органів державної влади, максимально наближену до світових стандартів, підпорядковану меті запобігання можливому негативному впливові генетично модифікованих організмів на здоров’я людини та довкілля[4].

1.7 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ВМІСТУ ГМО У ХАРЧОВИДХ ПРОДУКТАХ, ЩО БУЛИ ПРИДБАНІ В ТОРГІВЕЛЬНІЙ МЕРЕЖІ М. КИЄВА

Таблиця 1.7.1 «Результати досліджень вмісту ГМО у харчових продуктах»[7]

№ п/п
Назва продукту
Виробник
Дата вигото-влен ня/ термін придатності
Маркування
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Необхідність маркування відповідно до законодавства ЄС та Російської Федерації

Наявність рослин-ного білку
Наявність ГМО
Вміст ГМО %

1
2
3
4
5
6
7
8
9

Харчові продукти, в яких виявлено ГМО понад 0,9% (маркування яких не містить інформації про наявність сосвого білка)

1
Шинка «Українська»
МПЗ «Колос» «Чернівецькі ковбаси», м. Чернівці
10.01.07 23.01.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифікова-ний
>5
Обов’язкове маркування

2
Шинка «Дніп-ровська»
МПЗ «Колос» «Чернівецькі ковбаси» м. Чернівці
24.01.07 12.02.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифіко-ваний
>5
Обов’язкове маркування

3
Ковбаса «Дитяча натуральна з вершками»
ВАТ «М’ясоком-бінат Ятрань», м. Кіровоград
04.02.07 24.02.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифіко-ваний
>5
Обов’язкове маркування

4
Ковбаса з м’яса птиці варена 1 ґатунку «Особлива»
ТОВ «М’ясний Альянс», м. Київ
11.12.06 11.02.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифіко-ваний
>5
Обов’язкове маркування

1
2
3
4
5
6
7
8
9

5
Ковбаса з м’яса птиці варена 1 ґатунку «Лікарська Нова» ТМ «Фомич»
ТОВ «М’ясний Альянс», м. Київ
10.01.07 10.03.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифіко-ваний
>5
Обов’язкове маркування

6
Ковбаса з м’яса птиці варена «Куряча» ТМ «Фомич»
ТОВ «М’ясний Альянс», м. Київ
05.02.07 05.04.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифі-кований
>5
Обов’язкове маркування

7
Ковбаса з м’яса птиці варена 1 ґатунку «Любительська Нова « ТМ «Фомич»
ТОВ «М’ясний Альянс», м. Київ
18.01.07 18.03.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифіко-ваний
>5
Обов’язкове маркування

8
Пельмені зі свининою ТМ «Левада»
ФОПВолковВ.І. м .Одеса
26.01.07 26.06.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифіко-ваний
>5
Обов’язкове маркування

9
Пельмені з яловичиною та свининою ТМ «Левада»
ФОП Волков В. І. м .Одеса
12.01.07 12.06.07
У складі продукту соя не вказана
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифікований
3,3
Обов’язкове маркування

Харчові продукти, в яких виявлено ГМО понад 0,9% ( маркування яких містить інформацію про наявність соєвого білка)

10
Ковбаса напівкопчена «Салямі класік»
ТОВ «Алан» м. Дніпропетровськ
31.01.07 24.02.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифі-кований
>5
Обов’язкове маркування

11
Пельмені з яловичиною
ТОВ «Три ведмеді» м. Київ
18.01.07 18.06.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифі-кований
>5
Обов’язкове маркування

12
Пельмені курячі
ТОВ «Три ведмеді» м. Київ
24.01.07 18.06.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявле-но соєвий білок
Соєвий білок генетично модифі-кований
>5
Обов’язкове маркування

1 2 3 4 5 6 7 8
9

14.
Пельмені з яловичиною, свининою та грибами
ТОВ «Три ведмеді» м. Київ
03.01.07 03.04.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявлено соєвий білок
Соєвий білок генетично модифікований
>5
Обов’язкове маркування

15.
Пельмені «Апетитні» ТМ «Добре»
ТОВ «Агіка» м. Київ
29.01.07 29.04.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявлено соєвий білок
Соєвий білок генетично модифікований
>5
Обов’язкове маркування

16.
Шинка варена «Сорочинська» ТМ «Петрович»
ТОВ М’ясокомбінат «Ювілейний» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний
09.02.07 03.03.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявлено соєвий білок
Соєвий білок генетично модифікований
>5
Обов’язкове маркування

17.
Шинка варена «Куряча екстра» ТМ «Петрович»
ТОВ «М’ясокомбінат «Ювілейний» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний
08.02.07 08.03.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявлено соєвий білок
Соєвий білок генетично модифікований
>5
Обов’язкове маркування

18.
Сосиски «Курячі»
МПЗ «Колос» «Чернівецькі ковбаси» м. Чернівці
02.02.07 16.02.07
До складу продукту ВХОДИТЬ СОЄВИЙ білок
Виявлено соєвий білок
Соєвий білок генетично модифікований
>5
Обов’язкове маркування

Харчові продукти, в яких виявлено ГМО менше ніж 0,9% ( маркування яких не містить інформації про наявність соєвого білка)

19.
Шинка «Запашна»
МПЗ «Колос» «Чернівецькі ковбаси» м. Чернівці
22.01.07 10.02.07
У складі продукту соя не вказана
Виявлено соєвий білок
Соя генетично модифікована
0,8
Не потребує маркування

20.
Пельмені сибірські ЗІ свининою та яловичиною ТМ «Зима»
ТОВ «Союз МВ» м. Київ
18.01.07 18.04.07
У складі продукту соя не вказана
Виявлено соєвий білок
Соя генетично модифікована
0,3
Не потребує маркування

21.
Фігурні рибні бургери «Добьіча акульї Бена»
ТОВ «Вічунай Русь», Калініні радська обл., Росія
20.11.06 20.11.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявлено соєвий білок
Соя генетично модифікована
0,6
Не потребує маркування

Харчові продукти, в яких не виявлено ГМО (маркування яких містить інформацію про наявність соєвого та рослинного білка)

13
Ковбаса напівкопчена «Салямі Пікантна»
М’ясокомбінат «Ідекс» м. Яготин
12.02.07 04.03.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

14
Ковбаса напівкопчена «Московська Нова»
М’ясокомбінат «Ідекс» н. Яготин
07.02.07 27.02.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

15
Ковбаса варена дитяча «Куряча»
ТОВ «АЛАН» м. Дніпропетровськ
15.01.07 14.02.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

16
Ковбаса варена «Останкінська Нова» ТМ «Ковбасний ряд»
ТОВ «М’ясна фабрика „Фаворит»» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний
17.01.07 17.02.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

1
2
3
4
5
6
7
8
9

17
Ковбаса варена «Молочна Нова» ТМ «Ковбасний ряд»
ТОВ «М’ясна фабрика Фаворит» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний
17.01.07 17.02.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

18
Ковбаса варена «Докторська Нова» ТМ «Ковбасний ряд»
ТОВ «М’ясна фабрика „Фаворит»» Дніпропетровська обл., смт Ювілейний
17.01.07 17.02.07
До складу продукту входить соєвий білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

19
Пельмені «Слов’янські» ТМ «Дриґало»
ПП Дриґало м. Біла Церква
23.01.07 23.04.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетичне не модифі-кована

Не потребує маркування

20
Ковбаса варена «Докторская Плюс» ТМ «Європродукт»
ТОВ «Європродукт» Донецька обл., Костянти- нівський р-н, с. Водяне
25.01.07 05.03.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

21
Ковбаса варена «Козацька» ТМ «Європродукт»
ТОВ «Європродукт» Донецька обл., Костянти- нівський р-н, с. Водяне
27.01.07 07.03.07
До складу продукту входить рослинний білок
Виявле-но соєвий білок
Соя генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

22
Попкорн для мікрохвильової печі з сіллю
«Манзаро Глобал Венчерс Лтд», Іспанія
11.07.06 11.07.07
До складу продук-ту входить кукуру-дза
Виявле-но білок кукурудзи
Кукурудза генетично не модифіко-вана

Не потребує маркування

1
2
3
4
5
6
7
8
9

23
Дитяча низько алергійна кукурудзяна каша «ВеЬі»
ТОВ «Колиска» м. Любляна, Словенія
15.09.06 08.03.08
До складу продукту входить кукуру-дза
Виявле-но білок кукуру-дзи
Кукурудза генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

24
Безмолочна каша з семи злаків «Війні»
ЗАТ «Московський завод дитячого харчування» м. Москва, Росія
02.10.06 02.10.07
До складу продукту входить куку-рудзяне борошно
Виявле-но білок кукуру-дзи
Кукурудза генетично не модифі-кована

Не потребує маркування

Харчові продукти, в яких не виявлено ГМО (соєвий білок відсутній згідно з маркуванням)

25
Ковбаса напівкопчена «Одеська»
М’ясокомбінат «Ідекс» с. Супоївка
9.01.07 24.01,07
У складі продукту соя не вказана
Соєвий білок не виявлено

26
Ковбаса напівкопчена «Брауншвейгська»
М’ясокомбінат «Ідекс» м. Яготин
12.02.07 27.02.07
У складі продукту соя не вказана
Соєвий білок не вияв-лено

27
Сосиски «Смачні для всієї родини»
ВАТ «М’ясокомбінат Ятрань», м. Кіровоград
04.02.07 19.02.07
У складі продукту соя не вказана
Соєвий білок не вияв-лено

28
Пельмені «Фірмові» ТМ «Геркулес»
ЗАТ «Геркулес» м. Донецьк
04.01.07 04.04.07
У складі продукту соя не вказана
Соєвий білок не вияв-лено

29
Дитяче харчування «М’ясо курчат з печінкою»
ЗАТ «М’ясокомбінат Тихорецький» завод дитячих м’ясних консервів, Росія
21.03.06 21.03.07
У складі продукту соя не вказана
Соєвий білок не вияв-лено

30
Сосиски «Городские»
ТОВ «Євро продукт» Донецька обл., Костянти- нівський р-н с. Водяне
23.12.06 22,01,07
У складі продукту соя не вказана
Соєвий білок не вияв-лено

Таблиця 1.7.2 «ГМО в деяких продуктах харчування широкого вжитку»

№
Продукти харчування
Компанії
Назва виробу

1
Шоколадні вироби
Hershey’s Cadbury
Fruit Nut, Mars M&M, Snickers, Twix, Milky Way, шоколад ,какао

Nestle
«Нестле», «Росія», Nesquik

2
Безалкогольні напої
Coca-Cola
«Кока-Кола», «Спрайт», «Фанта»,«Фруктайм»

Pepsi-Co
«Пепсі», «Фієста»

3
Сухі сніданки
Kellogg’s
Сухі сніданки

4
Супи
Campbell
супи

5
Рис
Uncle Bens Mars
рис

6
Соуси
Knorr
соуси

7
Чай
Lipton
чай

8
Приправи, майонези, соуси
Hellman’s
Приправи, майонези, соуси

17
Приправи, майонези, соуси
Heinz
Приправи, майонези, соуси

10
Дитяче харчування
Nestle
Дитяче харчування

Denon

Kraft

11
Продукти
Denon
Йогурти, кефір, сирки

12
Швидке харчування
McDonalds
Продукти харчування

13
Продукти
Kraft
Шоколад, чіпси, кава

1.8 НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ТА ПОШИРЕННЯ ГМО В УКРАЇНІ І СВІТІ
Останнє десятиліття відзначене потужним наступом біотехнологій, що розробляються з використанням генетично модифікованих організмів (ГМО). Економічно розвинуті країни — такі, як США та країни-члени Євросоюзу — значну частину урядового бюджету спрямовують на розробку і впровадження нових біотехнологій. За прогнозами вчених, наступні десятиліття пройдуть під знаком генно-інженерних технологій.
На часі основні напрямки в біотехнологіях є такі
1 Сільське господарство — вдосконалення агротехніки сільськогосподарських культур за рахунок впровадження ГМО стійких до шкідників (Bt-картопля — стійка до колорадського жука та інших шкідників, Bt-кукурудза, бавовна тощо). Розробка та впровадження ГМО з поліпшеним складом зерна (кукурудза з підвищеним вмістом білка, суперквасоля зі зміненим складом білка за рахунок генів горіха, «золотий рис» з генами, здатними синтезувати каротин). Створюються культури, стійкі до певних гербіцидів, як правило, малотоксичних для людей, тварин, комах (соя, стійка до гліфосату), культури, стійкі до посух, засолення грунтів.
2 Фармакологія — синтез вакцин, гормонів, знеболювальних засобів та інших фізіологічно-активних речовин. Це має знизити собівартість лікарських засобів і підвищити їхню чистоту та активність.
3 Хімія полімерів — використання рослин як екологічно чистих фабрик. Хімічний синтез проводиться у декілька стадій з використанням отруйних органічних розчинників та каталізаторів. 3а сприятливих умов вихід основної речовини складає близько 90%, відходи, органічні розчинники та інші супутні речовини являють собою загрозу довкіллю. Хімічний синтез у рослинах іде під час їх росту. Єдина небезпека у цьому випадку — використання таких рослин не за призначенням.
4 Органічна хімія — синтез хіральних речовин та інші стереоспецифічні синтези.
У 2000 році кількість нових біотехнологічних проектів у світі складала близько 50 000. Загальний обсяг інвестицій у цю галузь складав 13,5 млрд. доларів США. У останні роки обсяг інвестицій у біотехнології щороку складає 15 млрд. доларів.
Результати впровадження нових технологій вражають. За 6 років у США ГМ-соя витіснила традиційну. США — лідер у виробництві сої, одного з кращих рослинних джерел білка. У 2001 році ГМ-агрокультури вирощувались на площі 52,6 млн. га у 15 країнах світу. Обсяг реалізації тільки насіння модифікованих агрокультур досяг 3,5 млрд. доларів США.
У США впровадження та використання нових технологій супроводжується прийняттям відповідних заходів безпеки. Використання трансгенів контролюють Агентство з охорони навколишнього середовища, Адміністрація з продовольства та ліків та Міністерство сільського господарства США. Понад дві третини харчових продуктів у цій країні містять ГМ-компоненти і ніяких проявів суспільної недовіри до контролюючих органів не спостерігається.
Під тиском громадськості та засобів масової інформації Директивою ЄС 90/220/ЕЕС у 1990 році в Європі було запроваджено мораторій на використання ГМО. Навіть у найвищих колах однієї з найсильніших у економічному та науковому відношенні Великої Британії існують крайні погляди на використання трансгенів у виробництві харчових продуктів. Принц Чарлз активно виступає за заборону трансгенних продуктів і домігся цього в межах королівської кухні, тоді як прем’єр-міністр Тоні Блер заявив, що він вживає трансгенні продукти щодня. По країнах — членах Євросоюзу прокотилися хвилі демонстрацій під гаслами, що проголошували протест проти використання трансгенних продуктів. Після тривалого протистояння та суперечок Євросоюз Директивою 2001/18/ЕС, яка набула чинності 17.09.2002, дозволив використання ГМО в агрокультурі, фармакології та інших галузях. У Росії з середини 2002 року введено маркування продукції, яка містить понад 5% ГМ-компонентів. За даними представника міжнародної спілки споживачів Анни Філдер, уже насичені продукцією з трансгенних рослин і українські ринки. Найінтенсивніше використовують нові біотехнології у США, Європі, Китаї, африканських країнах. Це дає можливість відзначити, що на даний час не помічено ніяких негативних впливів ГМО на здоров’я людини чи стан довкілля. Але деякі невизначеності і ризики закладено вже в самій природі генетичного конструювання конструкція трансгена включає в себе ген-маркер, яким служить ген стійкості до антибіотика чи гербіциду, а також сильний промотор для активного функціонування введеного гена, наприклад, промотор з вірусу тютюнової мозаїки, і, нарешті, ген-продуцент, заради якого виконувалася вся ця конструкція.
Хоча Всесвітня організація охорони здоров’я ще в 1993 році зробила висновок про відсутність доказів щодо перенесення генів з рослин в мікроорганізми, Євросоюз у вищезгаданій директиві ввів обмеження на використання в генетичних конструкціях генів стійкості до антибіотиків, які використовуються в медицині чи ветеринарії, з повною їх забороною в близькому майбутньому. Ствердження, що шлунково-кишковий тракт — це надпотужний реактор, у якому перетравлюється все до мономерів, теж сумнівне. Надходження в кров дитини з молока матері макромолекул (на прикладі імунних білків) відоме давно, а можливість передачі збудника сказу великої рогатої худоби через корми доведено однозначно.
Поведінку збалансованого генотипу при введенні чужорідних генетичних елементів не завжди можна прогнозувати. Можливі наслідки масованої атаки навколишнього середовища сильними промоторами — такими, як промотор з вірусу тютюнової мозаїки, та генами стійкості до антибіотиків і гербіцидів теж невизначені. Дуже небезпечною для довкілля є можливість передачі ГМ-рослинами генів стійкості до гербіцидів диким родичам (через запилення чи іншим шляхом) Це може привести до появи «супербур’янів», стійких до гербіцидів[3].
Небезпека — наявність у складі продуктів харчування та кормів для тварин ГМ-рослин, призначених для продукування матеріалів для фармакології, хімічної промисловості тощо.
На якій стадії випробувань перебувають генетично модифіковані продукти в Україні, швидше за все, не може сказати ніхто. Використання ГМ-компонентів вітчизняним законодавством не регулюється. Але, на наш погляд, на кожний ГМ-компонент, що входить до складу харчових продуктів, треба мати повну інформацію аж до описів патентів, використаних під час конструювання ГМО, дані про наявність диких родичів на території держави, про країни, де ці агрокультури вже випробовувалися, повні дані токсикологічних випробувань тощо. Без такої інформації ввезення ГМ-продуктів являє собою загрозу національній безпеці. Ні в Законі України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», ні в
Законі «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», яків жодному з документів санітарної служби МОЗ України, Прикордонної державної інспекції з карантину рослин та Департаменту ветеринарної медицини немає термінів «ГМО», «трансгени», «ГМ-продукти». У Росії вже створено методичну та нормативну базу контролю ГМ-продуктів. Згідно з Федеральним законом «О государственном регулировании в области генноинженерной деятельности» трансгенна продукція повинна пройти сертифікацію «с указанием полной информации о методах получения й свойствах данного продукта». Дозволено використання в агрокультурі генетичне модифікованих картоплі, сої, кукурудзи та цукрового буряку.
Враховуючи те, що обговорюваний предмет найближчим часом може викликати соціальну напругу та конфлікти, доцільно створити одну або кілька лабораторій генетичної експертизи харчових продуктів у рамках Держспоживстандарту України. Контроль ГМ-компонентів у харчових продуктах здійснюється за допомогою полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу. Вартість обладнання складає близько 20 тис. дол. США. Вихід з такого становища може полягати в придбанні аналогічного обладнання російського виробництва, що коштує в кілька раз дешевше. У Росії генетична експертиза продуктів монополізована МОЗ РФ, що не сприяє довірі громадських організацій і засобів масової інформації до результатів досліджень. Випробувальні лабораторії Держспоживстандарту України в своїх внутрішніх нормах функціонування вже заклали принципи відкритості та боротьби за довіру клієнта, яким може бути і громадська організація[1].
1.9 ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ
Складний, тривалий і багатофакторний процес — саме так оцінюємо сьогодні шлях до збалансованого розвитку. Цей процес зачіпає фактично весь комплекс внутрішніх проблем розвитку країни, в тому числі й тих, що стосуються розвитку громадянського суспільства. Якщо біобезпека виходить сьогодні на один рівень з національною безпекою України, то це дуже серйозна проблема, яку слід розв’язувати, а не замовчувати.
Відповідність розвитку території принципам збалансованого розвитку оцінюється через такі складові економіка, соціальний розвиток, екологія, управління територією, законодавство. Якщо розглянемо їх через призму використання ГМО, накопичення токсичних відходів, радіаційне забруднення, то все це негативно діє на будь-які організми, і на людський в тому числі, й загрожує змінами, хворобами та зникненням. Це, в свою чергу, суперечить принципам збалансованого розвитку.
З огляду на ситуацію, що склалася, слід
1. Поширювати інформацію стосовно ГМО. Важлива роль у цьому належить громадським організаціям.
2. Проводити наукові дослідження у сферах застосування ГМО.
3. Відмовитися від практики запровадження генетично змінених сортів сільськогосподарських культур.
4. Контролювати поширення продуктів харчування, які містять ГМО, що мають здійснювати місцеві органи влади.
5. Законодавчо врегулювати екологічне маркування.
6. Заборонити на державному рівні ввезення продуктів харчування, які містять ГМО.
7. Запровадити інші дієві заходи.
Сьогодні місцева влада є відповідальною за такі заходи з охорони довкілля на підвідомчій території забезпечення жителів якісною питною водою; поводження з твердими відходами; контроль за поширенням небезпечних речовин (у тому числі ГМО); очищення стічних вод; охорона й підтримка
зелених зон; планування та контроль за використанням земельних ресурсів; освіта громадян з екологічних питань; контроль за забрудненням атмосферного повітря, викидами зі стаціонарних та пересувних джерел забруднення.
Але часто трапляється так, що представники місцевих органів влади не лише не знають про свою відповідальність, а й грубо порушують природоохоронне законодавство, тим самим ігноруючи інтереси територіальної громади. Активна громадськість здатна перевірити, як місцева влада здійснює контроль за поширенням небезпечних речовин, та поінформувати про це місцеве населення.
В умовах сталого розвитку одну з ключових ролей відіграє територіальна громада, яка сама виявляє екологічні проблеми і розв’язує їх заради свого існування. Важливо, щоб у громаді була людина (лідер) чи група людей (громадська екологічна організація), що допомагає громаді визначити її потреби, владнати конфлікти, дати оцінку реального стану справ у житті громади та вибрати шляхи поліпшення життя.
У складних соціально-економічних умовах основна частина населення не замислюється над корисністю чи шкідливістю продуктів харчування, а лише над тим, щоб можна було їх придбати і при цьому вкластися у скромний сімейний бюджет.
Інформація про ГМО громадськості або невідома, або її надто мало.
Важливим питанням для громади в умовах збалансованого розвитку є одержання, аналіз та використання інформації з екологічних питань. В цьому напрямі є позитивний досвід неурядових організацій, які одним з пріоритетів своєї громадської діяльності обрали екологічне просвітництво населення, представників громад. Через неформальну екологічну освіту населення одержує інформацію про свої екологічні права та обов’язки, про шляхи розв’язання екологічних проблем, про вплив довкілля на здоров’я, про досвід інших громад.
Інформаційно-пропагандистська робота, що здійснюється багатьма НУО відповідно до Оргуської конвенції, спрямована на підвищення обізнаності громадян про екологічні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи подолання. Система інформування населення з екологічних питань з боку держави та державних органів залишає бажати кращого.
Екологічна політика в Україні у сфері інформаційного забезпечення територіальних громад в умовах збалансованого розвитку або зовсім відсутня, або неефективна. Тому необхідно використовувати позитивний досвід громадських організацій екологічного спрямування, зокрема
1. Поширення інформації через інші організації («Просвіта», спілка підприємців).
2. Підготовка інформаційних матеріалів для представників державних органів влади та місцевого самоврядування, для працівників сільського господарства, для працівників закладів освіти і культури.
3. Підготовка та поширення прес-релізів для ЗМІ та через Інтернет.
4. Проведення роз’яснювальної та просвітницької роботи серед населення (публічні лекції, просвіта за участю волонтерів з числа активної молоді)[4].
1.10 ОСОБИСТИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ
Всі погодяться , що ГМО продукти шкодять нашому здоров’ю і називають їх проблемою 21 сторіччя. Але мало хто знае що ці монстри мають двоякий характер.
Учені вашингтонського Університету вивели сорт ГМО-тополі, яка може деструктуризовувать певні промислові отрути, отруйні викиди, переробляючи їх в нешкідливі речовини. Застосування рослинного світу для боротьби з отруєнням природи, називається фітоочисткою.
Лабораторні випробування визначили, що генетично модифіковані тополі в 100 разів ефективніше абсорбують з ґрунту трихлоретилен, ніж природні тополі. ГМО-дерева також можуть витягати токсини з повітря і переробляти їх в безпечні метаболіти усередині листя.
Також в Англії навчилися розводити трансгенних курей, яйця яких мають важливе медичне значення. Річ у тому, що протеїни яєць цих птахів йдуть на виготовлення препарату, здатного вилікувати злоякісні пухлини.
Та чи ці позитивні властивості ГМО зможуть перекрити той пагубний вплив на здоров’я нашої нації та майбутніх поколінь?Адже за дослідженнями виявлено, що у щурів, що харчуються ГМ-соєй, гине більш 50% щурят. Часто ГМ-сою використовують для виробництва ковбаси… А Ви як вважаєте, хто більш живучий щур чи людина?
Таму, на мою думку слід обережно використовувати здобутки науки та техніки, адже в се в цьому світі має двоякий характер…Так ГМО може врятувати нас від забруднення атмосфери, вилікувати від лейкемії та вирішити проблему палива, котра є досить актуальною та гострою в наш час.

ВИСНОВКИ
Безумовно, генетичне модифіковані організми — величезне досягнення теперішнього часу.
Вплив на організм людини досконало не вивчений. Тому не можливо з впевненістю зазначити корисність чи шкоду даних організмів , адже тільки якщо у третього покоління споживачів не з’являться зміни на генетичному рівні можна з упевненістю говорити, що ГМО безпечне і є вирішенням продовольчої проблеми планети.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. М. Дильовий, кандидат біологічних наук, провідний мікробіолог Івано-Франківського ДЦСМС. Матеріал передрукований з журналу „Стандартизація. Сертифікація. Якість”. www.lol.org.ua
2. www.greenparty.ua
3. Новини генетики. – К., 2002 Генна інженерія в ХХІ столітті перемога чи поразка людства? – К., 2003.
4. Всеукраїнська екологічна ліга, 01033, м.Київ, вул. Саксаганського 30-В .офіс 33. А5В-ШІУ5 Биологическая, продуктовая и зкологическая безопасность (персональна інтер1нет-розсилка Загальнонаціональної Асоціації генетичної безпеки, РФ), березень-липень 2004.
5. Блюм Я. Б., Негрецький В. А., Ємець А. І. та ін. Огляд стану провадження та дослідження біотехнологій і біобезпеки в Україні та країнах субрегіону. — Проект ЮНЕП-ГЕФ «Розробка національної рамкової структури біобезпеки для України». — К., 2003. — 82 с.
6. За матеріалами, наданими Науково-дослідним центром випробувань продукції та Укрметртестстандарт. Прес-конференція «Маєш знати, що вживати — проблема генетично модифікованих організмів в Україні -реальність сьогодення». К, 2007.
7. Галина МИЦЬ «Високий Замок» — інтернет версія 8. www.ep98.dp.ua

«