Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………………………………….. 3
1. Теоретичні основи оптимізації структури і використання машино-транспортного парку ………………………………………………………………………………….5
1.1. Визначення потреби господарства в тракторах і сільськогосподарських машинах ………………………………………………………………………………………………….. 5
1.2. Планування обсягу вантажоперевезень та потреби господарства в транспортних засобах ………………………………………………………………………………. 8
1.3. Організація використання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів ……………………………………………………………………………… 12
2. Організаційно-економічна характеристика об`єкту дослідження …………. 17
2.1. Природноекономічні умови, земельні, трудові, енергетичні ресурси та їх використання ………………………………………………………………………………………… 17
2.2. Рівень і ефективність виробництва продукції …………………………………. 20
2.3. Результати виробничо-фінансової діяльності підприємства та його конкурентоспроможність ………………………………………………………………………. 22
3. Рівень і ефективність використання машино-транспортного парку ……… 25
3.1. Показники ефективного використання машинно-тракторного парку …. 25
3.2. Організація раціонального використання машинно-тракторного парку 27
3.3. Шляхи і перспективи забезпечення ефективного використання машинно-тракторного парку ………………………………………………………………………………….. 27
Висновки і пропозиції ефективного використання МТП …………………………. 30
Список використаної літератури ………………………………………………………….. 31
Вступ

Для виходу з економічної кризи, яка має місце в аграрному секторі , поряд з іншими засобами більше уваги слід приділити транспортному фактору. Адже від безперебійної і ритмічної роботи транспорту залежить повнота та своєчасність виконання технологічних процесів у тваринницьких і рослинницьких галузях, а також раціональна реалізація товарної продукції. Роль транспорту пов`язана також з тим , що на перевезення вантажів та вантажно-розвантажувальні роботи припадає 25-30% затрат праці та 17-22% прямих експлуатаційних витрат від загальних витрат на виробництво та реалізацію сільськогосподарської продукції. Порівняно з іншими галузям народного господарства складність транспортного обслуговування галузі зумовлюється сезонним характером сільськогосподарського виробництва, що позначається на значному коливанні вантажо-напруження протягом року. Особливість транспортного обслуговування галузі полягає також в тому , що використання великої кількості транспортних засобів потребує значних затрат, тому що сільськогосподарське виробництво зосереджене на великій території, а це вимагає використання великої кількості транспортних засобів та супроводжується значними витратами енергоносіїв на внутрішньогосподарські транспортні роботи.
Відсутність необхідного поновлення технічних засобів та їх вибуття призвело до того, що в останні роки намітилась стала тенденція зменшення загальної кількості машин в сільськогосподарському виробництві.
Метою даного курсового проекту є висвітлення питань з якими стикаються господарства при організації машино-транспортного парку, навести приклади раціонального використання машинно-транспортного парку. Показати на прикладі ТОВ „Звенигородська МТС”, визначити рівень і ефективність використання машинно-тракторного парку в господарстві.
1. Теоретичні основи оптимізації структури і використання машинно-тракторного парку.

1.1 Визначення потреби господарства в тракторах і сільськогосподарських машинах.

У сільському господарстві важливу роль відіграють механічні засоби виробництва – трактори, автомобілі, та інші робочі і силові машини. Для здійснення процесу виробництва кожне сільськогосподарське підприємство повинно мати необхідну кількість відповідних засобів виробництва, і насамперед механічних. Для визначення потреби в окремих видах техніки необхідно розрахувати обсяг відповідних робіт за рік і знати нормативний річний виробіток однієї машини. Ці розрахунки здійснюються по господарству в цілому.
Потребу в машинах і знаряддях, для механізації виробничих процесів визначають кількома способами. Найбільш зручним є метод розрахунку за найнапруженішим періодом використання їх. Для наочності складають річні графіки потреби в тракторах кожної марки, де по вертикалі – потребу в тракторах. Напружена декада позначена найвищими „піком”.
Потребу тракторів в напружену декаду можна зменшити шляхом
перенесення певних робіт на інші марки тракторів, які не завантаженні;
збільшення коефіцієнта змінності;
збільшення або перенесення строків виконання робіт в дотриманих розмірах;
підвищення змінних норм виробітку в дотриманих розмірах.
Обсяг робіт, що їх виконують трактори, в цілому по господарству визначають в умовних гектарах (це орання одного фізичного гектара в еталонних умовах, тобто на стерні полосових культур при вологості 20-22%, питомому опорі 0,5 кг/см2 , швидкості 5км/год, довжини гонів 800м і прямокутній формі ділянки) за технологічними картами в рослинництві і тваринництві, а для обслуговуючих виробництв та інших потреб за спеціальними розрахунковими таблицями.
Залежно від обсягу робіт, середньопрогресивні норми виробітку на 1 еталонний трактор і коефіцієнта технічної готовності обчислюють потребу в еталонних тракторах на плановий період.
На основі графіків узгодження операцій і добового графіка потреби в машинах складають розрахунок річної потреби в сільськогосподарській техніці
К=О/ВД , де
К – загальна потреба в тракторах;
О – обсяг робіт, які потрібно виконати;
В – денний виробіток агрегату;
Д – технологічно можливі строки виконання робіт.
Крім того, потребу в тракторах можна обчислити за укрупненими нормативами 100га. землі, обсягом робіт у найбільш напружений період, за загальним обсягом робіт в умовних гектарах і комбінованим способом, коли одночасно використовується кілька способів.
Комбінований спосіб найчастіше застосовується при оптимізації складу машинно-тракторного парку.
Правильне комплектування МТП має забезпечити повне використання його поширеності, робочої швидкості, ширини захвату та інших показників техніко-експлуатаційної характеристики трактора.
М=Т3 – С3/См , де
М – розрахунок кількості машин;
Т3 – типове зусилля трактора
(коефіцієнти його використання у розрахунках беруть, як правило 0,90 – 0,95);
С3 – опір зчеплення;
См – типовий опір робочої машини.
За всіх методів визначення потреби в тракторах слід з корегувати на коефіцієнти їх технічної готовності (0,8 – 0,9).
Потребу в самохідних комбайнах та інших сільськогосподарських машинах, які використовуються сезонно, визначають діленням відповідного обсягу робіт на норматив сезонного виробітку машин. Цей норматив розраховують множенням змінної норми виробітку на кількість днів роботи за сезон і на коефіцієнти змінності.
При цьому можна використати таку формулу
М = О/Н3ЧДЧК , де
М – потрібна кількість машин;
О – обсяг роботи, (га, т);
Н3 – змінна норма виробітку;
Д – кількість днів роботи;
К – коефіцієнт змінності.

1.2. Планування обсягу вантажоперевезень та потреби господарства в тракторах і сільськогосподарських машинах.

Транспортні витрати становлять 20-30 % від усіх витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. У сільськогосподарських підприємствах на вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення вантажів витрачається 35-40 % всіх нафтопродуктів, які споживаються в господарствах. Однак господарства через фінансові негаразди невзмозі придбати необхідну кількість нафтопродуктів, щоб забезпечити перевезення необхідної кількості вантажів. Тому раціональне використання транспортних засобів є важливим напрямком підвищення ефективності виробництва.
Транспортний процес — це процес переміщення вантажів, виключаючи їх підготовку до транспортування, завантаження і розвантаження, а також проміжне забезпечення.
Використання транспорту в сільському господарстві має свої особливості; величина, різноманітність вантажів; нерівномірність вантажоперевезень протягом року, погані дорожні умови, залежність від поганих умов, що зменшує продуктивність транспортних засобів.
У сільському господарстві перевозиться понад 300 видів вантажів, які класифікуються
1) за кількістю вантажоперевезень — внутрішньо та зовнішньогосподарські;
2) за походженням вантажів — сільськогосподарські й не сільськогосподарські;
3) за походже6нням вантажів за їх масовістю — масові і дрібні;
4) за фізико-технічними властивостями — тверді, напівтверді і газоподібні;
5) за способами навантаження — розвантаження і за формою — навалочні, насипні, наливні, штучні;
6) за рівнем використання вантажопідйомності вантажі поділяються на 4 класи
І коефіцієнт використання вантажопідйомності 1,00 явище
ІІ — 0,71 — 0,99
ІІІ — 0,51 — 0,70
ІV — 0,50 і менше
7) за розміром — габаритні і негабаритні. Негабаритними є вантажі, розміри яких перевищують дорожні габарити — ширину 2,5 м, висота 3,8м, довжину 5м;
8) за масою — нормальні і важкі (маса одного місця понад 250м);
9) за умовами перевезення — звичайні, специфічні;
10) за часом виконання — тимчасові, сезонні та постійні;
11) за способом виконання — прямого сполучення і змінного сполучення.
До транспортних засобів, які використовуються для перевезення сільськогосподарських вантажів, ставляться особливі вимоги. По-перше, це перевезення у відповідні агротехнічні строки. По-друге, транспортні засоби мають відповідати фізико-механічними та іншим властивостям вантажів, оскільки в сільському господарстві більшість вантажів ІІІ і ІVкласів, які забезпечують повне використання вантажопідйомності автомобілів. Часто потрібна підготовка транспортних засобів до перевезення та інших вантажів (ущільнення кузова тощо).
Для перевезення вантажів у сільському господарстві використовуються автомобілі, трактори, живу тяглову силу, а іноді річковий, повітряний та залізничний транспорт, дуже рідко — трубопровідний, підвісні дороги. Ефективність транспортних засобів на перевезення різних вантажів і на різну відстань неоднаково. Тому важливе значення має раціональне поєднання різних видів транспорту.
Вантажні автомобілі рекомендується використовувати на великих відстанях., тобто більше на зовнішніх перевезеннях.
Для внутрішньогосподарських перевезень доцільно використовувати трактори, особливо коли немає хороших доріг. Ґрунтовий транспорт має переваги при перевезенні вантажів дрібними партіями на невелику відстань.
Обсяг транспортних робіт у сільському господарстві визначають як обсяг перевезень у тонах та вантажообіг у тонно-кілометрах.
При повторних перевезеннях визначають коефіцієнт повторності перевезень
— для зерна 2,0 -2,5;
— ц/б 1,0 — 1,5;
— мін. добрив 1,8 — 2,0.
Обчислюють також коефіцієнт нерівномірності вантажообсягу і вантажообороту.
Транспортні роботи в сільськогосподарських підприємствах поділяються на
— внутрішньо бригадні — перевезення робітників, підведення тари, добрив, насіння на поля, продукції до місць сортування, пакування та ін;
— внутрішньогосподарські перевезення продукції з полів та ферми до місць доробки, переробки, зберігання.
— поза господарські перевезення вантажів на заготівельні, переробні підприємства, елеватори або завезення засобів виробництва, що використовуються при здійсненні господарської діяльності.
Сільськогосподарські вантажі підрозділяють на транспортабельні (зерно, ц/б, добрива, будівельні матеріали), мало транспортабельні (сіно, солома, розсада, саджанці та ін.) та вантажі, що швидко псуються (фрукти і т.д.).
При вирішення питань розподілу вантажів за видами транспортних засобів необхідно виходити із специфіки вантажів та відстані їх перевезень.
Отже, визначення потреби в транспортних засобів розпочинається з визначення обсягів перевезень та розподілу вантажів за видами транспортних засобів.
Потрібну кількість транспортних засобів за їх видами розраховують за формулою Ктз = О/w Ч Кзм Ч Д, де
О — обсяг вантажоперевезень для даного виду транспорту;
W — продуктивність транспорту;
Кзм — коефіцієнт змінності;
Д — кількість днів.
Визначення потреби господарства в транспортних засобах розпочинається з визначених обсягів перевезень та розподілу вантажів за видами транспортних засобів.
Спочатку визначають обсяг транспортних робіт у тоннах з урахуванням коефіцієнта повторності перевезення вантажів. У господарстві для цього складають план транспортних робіт на рік.
Обсяги робіт для автомобілістів розраховують за кількістю рейсів, але посередньо визначають тривалість одного рейсу, а потім за обсягом вантажів та вантажопідйомність транспортних засобів обчислюють їх кількість. Тривалість одного рейсу визначають за формулою , де
Т – тривалість одного рейсу, хв.;
L– відстань перевезень, км;
V – середня швидкість руху км/год;
tn, tp, t3 – час навантажування, розвантажування і завантажування, хв.
Кількість рейсів одного автомобіля , де
К – кількість рейсів;
D – кількість робочих днів;
t – тривалість робочого дня, год.
Потрібна кількість автомобілів
, де
О – обсяг вантажоперевезень, т;
В – середня вантажопідйомність одного автомобіля, т;
К – коефіцієнт вимірювання вантажопідйомності автомобіля.
При плануванні потреби в транспортних засобах необхідно вибирати більш вигідний їх тип, залежно від структури вантажів. У сільському господарстві 60-70% вантажів – навалочні або насипні, для їх перевезення потрібні самоскидні транспортні засоби; 15-20% становить штучні вантажі, для перевезення яких використовують бортові автомобілі. Інші вантажні – наливні або такі, які перевозять дрібними партіями. Для цього використовують автоцистерни та автомобілі малої вантажопідйомності.

1.3. Організація використання та технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

Залежно від виробничих умов застосовують дві основні форми використання транспорту індивідуальну і бригадну. За умов оренди за кожним водієм закріплюється автомобіль і встановлюється розрахункова ціна за перевезення 1 т. вантажу на 1 км. пробігу. Щомісяця за цими цінами розраховують вартість виконаних робіт. Заробіток водія дорівнює різниці між вартістю робіт і витратами на експлуатацію автомобіля.
За бригадної форми використання транспорту можуть бути організовані постійні і тимчасові бригади водіїв. Постійні бригади перевезеннями вантажів займаються протягом року. Як правило, їх створюють за типами автомобілів (самоскиди, бортові та інші). Такі бригади ефективно працюють тільки у великих господарствах. При цьому створюються бригади для перевезення одного виду вантажу (комбікорму, худоби, птиці, яєць, молока). Проте сезонний характер виробництва у сільському господарстві обмежує цілорічне використання постійних бригад у повному складі. Тому на період перевезення сезонних вантажів організовують тимчасові бригади (для перевезення органічних добрив, заготівлі сільгосппродукції, транспортного обслуговування постійних і збиральних агрегатів, тощо). Такі бригади включають до складу збирально-транспортних загонів і вони забезпечують безперебійну роботу збиральних агрегатів. Це стосується збирання, наприклад зернових, кормових культур, цукрових буряків.
Для підвищення ефективності використання транспорту до складу бригад включають навантажувально-розвантажувальні засоби, які виконують роботи по перевезенню цукрових буряків органічних добрив та ін. Підвищенню продуктивності транспортних засобів сприяє їх якісний ремонт і техобслуговування. Нині коефіцієнт технічної готовності автомобілів становить 0,80-0,85, тобто 15-20% автомобілів перебуває в ремонті.
Ефективність використання автомобілів зростає також при зменшенні простоїв та простоїв їх під навантаженням і розвантаженням, чого досягають шляхом механізації цих робіт.
У сільському господарстві багато вантажів з малою об’ємною масою доводиться перевозити автомобілями із недостатнім об’ємом кузова. Тому їх відповідно готують до роботи автомобілів так, щоб вони були максимально зайняті протягом дня і року. Цьому сприяють організація двозмінної роботи, підмінити водіїв на час відпустки, вихідних днів і т. ін.
Ефективність використання автотранспорту залежить від його структури. Так у сільськогосподарських підприємствах має бути не лише 60% самоскидів, до 30% автомобілів вантажопідйомність до 6 т. і до 70% малої вантажопідйомності до 2 т. При перевезеннях на великі відстані більш ефективні автомобілі великої вантажопідйомності. Важливим є також використання причепів, автопоїздів, скорочення повторних перевезень, поліпшення дорожньої мережі. Організація технічного обслуговування і зберігати машин полягає в проведенні за графіками відповідного технічного обслуговування і ремонту після використання нормативного обсягу робіт в умовних гектарах, відпрацьованих годинах або витраченому паливі. Своєчасне проведення технічного обслуговування та ремонтів запобігає виходу з ладу агрегатів у процесі їх роботи.
У сільському господарстві для забезпечення робочого стану техніки створюють планово-запобіжну систему технічних обслуговувань і ремонтів, яка передбачає чітко визначений час їх використання та проведення відповідних заходів. Система являє собою комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують більш економічне підтримання техніки у робочому стані протягом всього сезону її служби.
Ремонти техніки планують відповідно до встановлення міжремонтних строків відпрацьованих машинами. Здійснення техоглядів, поточних ремонтів, а в підприємствах, які мають добре обладнані ремонтні майстерні, відбувається два завдання по-перше, питання зайнятості механізаторів у міжсезонні періоди польових робіт та підвищення якості ремонтів; по-друге здешевлення ремонтів за рахунок усунення передплати ремонтними підприємствам.
Технічне обслуговування – це комплекс заходів, які дають змогу уникнути передчасного зносу і помилки машин, тобто це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання аварійним поломкам, порушенням регулювання, що істотно підвищує продуктивність машин і якість робіт. Під час ремонтів усувають помилки, які вже сталися.
Планово-запобіжна система технічних обслуговувань і ремонтів тракторів передбачає використання таких заходів змінне техобслуговування (ЗТО), періодичні техобслуговування (№1, 2 і 3 або ТО-1, ТО-2 і ТО-3), сезонні техобслуговування (СТО), поточні ремонти, капітальні ремонти, періодичний огляд і зберігання машин. Ці заходи проводять через чітко встановлений період роботи ТО-1 – через 1,25 год.; ТО-2 – 500 год.; ТО-3 – 1000 год.; ПР – 2000 год.; КР – 6000 год.
Крім відпрацьованого часу, періодичність проведення технічних обслуговувань і ремонтів тракторів визначають у кілограмах витраченого палива або в пильності умовних гектарів, які диференційовано по марках машин. Ремонти і техобслуговування планують по кожній машині окремо. Для цього використовують дані про фактичний виробіток після останнього відповідного ремонту або техобслуговування до початку планового року, планове навантаження на рік і періодичність проведення. Починають планувати з капітального ремонту, а потім розраховують поточний ремонти і техобслуговування за формулами

, де
Кпр і К пр – кількість капітальних і поточних ремонтів;
К ТО-3 К ТО-2 і К ТО-1 – кількість відповідних технічних обслуговувань;
Окр, Опр, О ТО-3, О ТО-2, О ТО-1 – фактичний виробіток після останнього ремонту або техобслуговування до початку планового року;
Оп – плановий виробіток;
Мкр, Мпр, М ТО-3, М ТО-2 і М ТО-1 – періодичність проведення ремонтів або техобслуговувань.
Такою ж, як і для тракторів, залишається система ремонтів; техобслуговування для самохідних комбайнів і автомобілів, крім ТО-3, яке не виконується. По с/г машинах здійснюють тільки поточні ремонти, змінні і сезонні техобслуговування, а також їх зберігання.
Зберігання машин потрібно відповідно до встановлених правил по кожному їх виду в гаражах (автомобілі, трактори); сараях чи під навісами (комбайни, оприскувачі, сівалки та інша складна техніка), на бетонних майданчиках для зберігання машин.
Для комбайнів періодичність проведення ремонтів і техобслуговування визначають у годинах, фізичних гектарах збиральної площі або в тонно-гектарах.
Витрати на утримання машинно-тракторного парку та автомобілів у господарствах складаються з вартості ремонтів, техобслуговувань, витрат на ремонти або заміну шин чи гусениць та на зберігання техніки. Для цього встановлюють нормативи цих витрат з розрахунку на одиницю роботи (на 1 ум. га, 1га.) на 1 год. роботи обладнання тваринницьких ферм і ремонтних майстерень, на 1000км. пробігу автомобілів.
Потім за обсягом відповідних робіт розраховують суму витрат – спочатку по марках машин, потім і загальну.
При відсутності відповідної ремонтної бази капітальні ремонти найдоцільніше проводити в спеціалізованих підприємствах системи «Агротехсервіс» та інших ремонтних заводах за договорами.
2. Організаційно-економічна характеристика об’єкта дослідження.

2.1. Природно економічні умови, земельні, трудові, енергетичні ресурси та їх використання.

ТОВ Звенигородська МТС» розміщене в Звенигородському районі Черкаської області м. Звенигородка. Головна контора розміщена по вулиці Волі 26 а. Відстань від головної контори МТС до центральної садиби, де розміщені центральні механізовані майстерні і молочна ферма — 2 км.
ТОВ «Звенигородська МТС» складається з трьох відділів, які являють собою окремі адміністративні одиниці.
Найближча залізнична станція Єдин Південно — західної дороги віддалена від головної контори на 12 км.
Пункт здачі с/г продукції і отримання вантажів ст. Єдин.
Пункт здачі цукрових буряків -Вільховецький цукровий завод.
Рух вантажів можливий в будь-яку погоду.
Землі МТС розміщені в одному земельному масиві протяжністю з півдня на північний захід і мають неправильну форму. Земельний фонд товариства розміщений наступним чином
Таблиця 1.

S в га. до землевлаштування

ім. Леніна
691,8

«Воровського»
1155,4

«Шевченка»
1656,3

Всього по МТС
3503,5

В ТОВ «Звенигородська МТС» рельєф території рівнинний. По всій земельній території є невеликі заглиблення розміром 0,01 — 0.7 га, які постійно розорюються. Клімат на території господарства помірний. Кількість опадів сприяє забезпеченню високих врожаїв с/г культур. Зима не сурова, Випадає достатня кількість зимових опадів, які сприяють тому, що озима пшениця не вимерзає, тобто поверхня снігового покриву достатня.
Так як ТОВ «Звенигородська МТС» знаходиться на рівнинній території, то ґрунти піддаються впливу вітрової ерозії. В господарстві проводяться заходи по боротьбі з ерозією, а саме застосовують систему полезахисних лісових смуг, ґрунтозахисні сівозміни.
Господарство має великі простори полів, а отже забезпечення поширеною с/г технікою.
В господарстві масивний середньо гумусовий чорнозем. Господарство забезпечено водою. що постачається із свердловинами, які є в кожному відділку. Господарство має приватно-орендну форму власності.
Таблиця 2. Динаміка розміру підприємства, наявності і рівня використання ресурсів.

№ п/п
Показники
2003р.
2004р.
2005р.
2006р.% до 2003 р.

2
3
4
5
6

Площа с/г угідь, га в т.ч. рілля
3251 3117,8
3251 3117,8
3251 3117,8
100 100

Середньорічна вартість ОВФ с/г призначення; тис. грн.
3991
5065
7082,9
177,5

Валова продукція; тис. грн.
5866
7701,9
8626
147

Енергоресурси
11376
12075
11529
101,3

Фондовіддача, грн.
1,47
1,52
1,14
77,6

Фондоємкість, грн.
0,68
0,658
0,88
129,4

Середньорічна кількість працівників, чол.
602
600
611
101,5

Відпрацьовано за 1 працівником, люд/год.
14848
14802
14959
100,7

Рівень використання робочої сили, %
7,42
5,49
7,47
100,6

Валовапродукція на 1 середньорічного працівника, тис. грн.
9,74
12,83
14,12
144,9

Середньорічна оплата 1 працівника, тис.грн.
2,783
2,564
2,865
102,9

Проаналізувавши показники даної таблиці можна зробити висновок, що господарство забезпечене земельними угіддями, які протягом останніх років залишається незмінними. За рахунок додаткових вкладень на покращення с/г техніки і технологій господарство змогло збільшити виробництво продукції, та збільшити валову продукції на 47%. Зменшилася фондовіддача, тобто забезпеченість на 1 грн. ОВФ с/г призначення валової продукції на 24%. Фондоємкість зросла на 29,4%. Це зумовлене збільшення валової продукції. Рівень використання робочої сили підвищення на 0,6%.
На 1,3 % збільшилося використання енергоресурсів. Збільшилася забезпеченість валовою продукцією 1 середньорічного працівника на 44,9%. Це зумовлене збільшенням валової продукції. У зв’язку із збільшенням виробництва та збільшенням валової продукції збільшилася оплата праці працівників на 2,9%.

2.2. Рівень і ефективність виробництва продукції.

Одним із шляхів підвищення конкурентоспроможності виробництва є його спеціалізація. Для характеристики рівня спеціалізації виробництва необхідно визначити галузеву структуру виробництва за товарною продукцією.
Таблиця 3. Структура товарної продукції.

Види реалізованої продукції
2004 р.
2005 р.
2006 р.

Виручено від реалізованої продукції тис. грн. а
% до підсумку б
а
б
а
б

Зерно
655
13,2
709
15,6
468
8,76

Цукрові буряки
1075
21,67
425
33,5
931
17,27

Картопля
0,8
0,02
3
0,27
2
0,037

Інша продукція рослинництва
719
14,49
134
10,54
331
6,20

Всього по рослинництву
2449,8
49,38
1270
27,77
1722
32,22

Молоко
1465
29,52
2103
45,96
1244
23,28

ВРХ
550
11,08
762
16,65
430
8,04

Свині
482
9,71
437
9,55
218
4,08

Інша продукція тваринництва
15
0,3
3
0,06
6
0,11

Всього тваринництва
2512
50,62
3305
72,23
3620
67,78

Разом по рослинництву і тваринництву
4961,8
00
4576
100
5342
100

Проаналізувавши дану таблицю можна зробити висновок, що господарство придає більше уваги вирощуванню і реалізації продукції тваринництва.
Коефіцієнт спеціалізації — Кс;
Кс = 100 / ΣПв (2 і — 1); де
Пв — питома вага товарної продукції
і — порядковий номер
Кс 2002 р. = 100/29,52 + 65,01 +72,45+92,4+106,2+106,81+
+3,9+0,3=100/475,99=0,21 (невисокий рівень спеціалізації).
Кс 2003 р. = 100/45,96+100,5+83,25+109,2+94,86+105,05+
+3,51+15,06=100/557,4=0,18 (невисокий рівень спеціалізації).
Кс 2004 р. =100/23,28+51,81+43,8+56,28+55,8+44,88+
+1,43+0,55=100/277,83=0,36 (середній рівень спеціалізації).
Таблиця 4. Характеристика розвитку галузей підприємства.

Показники
2005 р.
2006 р.
2006 р. у % до 2005 р.

S га. по гол. гол.
продукт 1 га.(ц)1 чол. (кг)
S га. по гол. гол.
продукт 1 га.(ц) 1 чол. (кг)

1
2
3
4
5
6

Зернові всього в т.ч.
1080
56,8
2229,9
28,75
50,66

озима пшениця
215
48,1
1270,9
30,5
63,01

горох
185
31,7
185
26,2
82,64

технічні всього в т.ч. цукрових буряків
375
409
350
413
100,9

ВРХ всього чол.
2562
—
2384
—
93,05

на 100 га с/г угідь
39,5
—
39,5
—
100

з них корів всього
1285
—
1285
—
100

Всього ум. погол.
3736,6
—
4606
—
123,3

На 100 га с/г угідь
106,6
—
141,6
—
132,8

угідь на одну корову в рік (кг)
1285
3347,2
1285
2812,45
84,02

Середньодобовий приріст, г. ВРХ
2562
105,1
2384
97,91
92,8

Свині
3048
117
3151
121
103,41

телята на 100 корів і нетелів
95
—
98
—
103,15

Вироблено на 100 га. зел. угідь молока
1285
1412,5
1285
1379,8
97,68

яловичини
2118,1
118,1
2384
111,17
94,13

свинини
3048
98
3151
101
103,06

Проаналізувавши показники даної таблиці можна побачити, що в господарстві найбільш розвинена виробництво цукрових буряків, виробництво свинини та виробництво молока. Галузь рослинництва перебуває в меншому розвитку.

2.3. Результати виробничо-фінансової діяльності підприємства та його конкурентоспроможність

Для того, щоб визначити заходи щодо зниження затрат праці і засобів виробництва на одиницю продукції в перспективі, порівняємо рівень собівартості і затрат праці на одиницю продукції в динаміці, а також визначимо тенденцію поведінки цих показників в таблиці.
Таблиця 5. Динаміка собівартості і затрат праці на 1ц основних видів продукції.

Вид продукції
2003 р.
2004 р.
2005р.
2006 р у % до 2003 р.

собівар. тис.грн. 1 га
затр.пр. люд.год
собівар. тис.грн. 1 га
затр.пр. люд.год
собівар. тис.грн. 1 га
затр.пр. люд.год
собівар. тис.грн. 1 га
затр.пр. люд.год

1
2
3
4
5
6
7
8
9

Зернові
384
51
396
16
616
12
160,4
23,53

Цукрові буряки
896
293
705
272
418
326
46,6
111,3

Кукурудз.на зерно
7
400
8
380
4
00
57,14
50,0

силос
—
—
—
—
—
—
—
—

зелен.корм.
—
—
—
—
—
—
—
—

Кормові коренеплоди
160
3
108
3
230
4
143,7
133,3

Сіно багаторіч. трави
—
—
—
—
—
—
—
—

одноріч.трави
96
2
54,8
3
63,8
2
66,45
100

Зелена маса
123,7
3
144,1
4
118
5
95,39
166,6

Трави одноріч.
96
2
54,8
3
63,8
2
66,45
100

Молоко
1171
9
1458
8
1564
9
133,6
100

Прирости ВРХ
566
45,12
766,9
36,73
582
37,9
102,8
84

Свині
303
40,75
397
32,76
373
38,29
123
94

Проаналізувавши показники даної таблиці можна зробити висновки, що в господарстві собівартість даних видів продукції, а саме цукрових буряків знизилися майже в половину, це дуже добре, також собівартість кукурудзи на зерно знизилася на 42,86%, також зеленої маси багаторічних і однорічних трав собівартість знизилася відповідно на 4,91% та 35,55%. А собівартість всіх інших продуктів виросла. Затрати праці на вирощування зерна зменшилася на 76,47%, на вирощування кукурудзи на зерно зменшилася на 50%. Затрати праці на виробництво молока, вирощування зеленої маси багаторічних трав та однорічних трав зменшилися затрати праці на виробництво та вирощування ВРХ та свиней. З метою виявлення резервів зменшення собівартості одиниці продукції та економічного обґрунтування переходу на нові технології виробництва проведемо аналіз структури собівартості прирізних організаційних, технологічних економічних умовах виробництва.
Таблиця 6. Порівняльний аналіз розміру і структури собівартості одиниці продукції.

Статті витрат
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2004 р. у % до 2002 р.

∑ грн.
% до підс.
∑ грн.
% до підс.
∑ грн.
% до підс.

Оплата праці
577
19,6
726,7
11,61
995
17,87
172,44

Вартість кормів
1565
53,16
2070,3
33,08
2503
44,96
159,9

Витрати на утримання 03 амортизація поточний ремонт Автотр. (пал.)
520 280 2
17,66 9,51 0.07
621 1511,4 1314,2
9,92 24,15 21,0
712 1350 1
12,79 24,25 0,017
136,9 482,1 50

Загальног.витрати
—
—
14
0,22
6
0,11
—

Всього
2944
100
6257,6
100
5567
100
189,1

Проаналізувати дані таблиці можна зробити висновок, що в господарстві найбільшу питому вагу серед витрат здійснюють витати на придбання кормів і насіння, ці витрати становлять майже половину всіх витрат. Це пояснюється тим, що господарство має велику кількість ВРХ та поголів’я свиней. Але як видно з порівняльного аналізу в господарстві майже всі витрати збільшилися в 2-3 рази.
Для повної економічної оцінки діяльності господарства проведемо аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Таблиця 7.

Показники
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2004 р. у % до 2002 р.

Енергозабезпеченість к.с.
4,04
2,87
2,56
63,3

Енергоозброєність к.с.
23,2
32,2
22,7
97,3

Фондовіддача, грн.
1,47
1,52
1,14
77,6

Рівень рентабельності %
6,58
7,84
8,45
1,87 128,4

Норма прибутку %
3,6
0,15
6,90
3,3 91,5

Коефіцієнт конкурентності
1,15
1,26
1,8
1,56,5

Провівши аналіз виробничо-фінансової діяльності підприємства, бачимо, що рівень рентабельності за останні три роки підвищився на 28,4%. Норма прибутку підвищилася на 91,5%. Підрахувавши норму прибутку та визначивши коефіцієнт конкурентоспроможності можна сказати, що продукція господарства здатна витримати конкурентність, підприємство здатне вижити і про це свідчить, що підприємство постійно отримує прибуток, і має досить міцні засади для виживання.

3. Рівень використання машинно-тракторного парку.

3.1. Показники ефективності використання машинно-тракторного парку.

Таблиця 8. Використання МТП в господарстві.

Показники
2002 р.
2004 р.
2004 р. у % до 2002 р.

Середньорічна кількість еталонних шт.
75,45
74,68
98,9

Річний обсяг транспортних робіт ет. га.
103326
76117
73,7

Відпрацьована на тр. за рік маш/днів
11895
11677
98,1

Виробіток на етал. трансп.-т ет. га.
1369
1019
74,4

за рік
1369
1019
74,4

за день
8,7
11,5
132,2

Собівартість еталонного га.
7-40
9-60
129,7

Середньосезонна кількість зернових комбайнів. шт.
15
17
113,3

Виробіток на 1 комбайн га. за сезон
72
131,2
182,2

за день
4,8
8,7
181,3

сезонна кількість цукрозбирал. комб. шт.
4
4
100

Виробіток на 1 комбайн, га за сезон
93,8
87,5
93,3

за день
6,25
5,8
99,3

Якщо проаналізувати показники даної таблиці, то видно що в господарстві машинно-тракторний парк використовується не зовсім ефективно, а саме зменшилася кількість тракторів на річний обсяг виробітку на 1 трактор і на один еталонний трактор. Зросла собівартість еталонного га. а це пояснюється тим, що техніка застаріла і потребує додаткового викладення коштів. Використання в господарстві зернозбиральних комбайнів більш ефективне, чого не можна сказати про використання цукрозбиральних комбайнів із сталого кількісно зменшився виробіток на 1 комбайн за сезон і за рік, це можна пояснити застарілою технікою.
Таблиця 9. Використання автомобільного транспорту в господарстві.

Показники
2003 р.
2004 р.
2005 р.
2006 р. у % до 2003 р.

Середньорічна кількість автомобілів, шт.
51
54
55
107,8

Їх середня маса
208
224
248
119,2

сер. вантажопідйомність ав.
4.1
4.1
4,5
109,8

Автомобіле-дні перебування в господарстві
186000
19759
2012
108,3

Автомобіле-дні в роботі
12700
16508
17211
135,5

Коефіцієнт використання автопарку
0,68
0,84
0,85
125

заг. пробіг автомобілів ти. км.
110180
1296561
9391184
852,4

Пробіг з вантажем тис.км.
462,5
596,8
381,8
82,6

Коефіцієнт корисного пробігу
0,42
0,46
0,40
95,2

Перевезення вантажів т.т.
183,5
163,1
143,66
78,3

Виконання т-кілометрів тис. можна використовувати т.-км. при повному використанні.
1896,25
2446,9
1718,4
90,6

коефіцієнт використання вантажопідйомності
1,03
0,92
1,11
107,8

Автомобіле-тонно дня в господарстві
76260
81011,9
90639
118,9

Виробіток на 1 автомоб- тонну тонн т/км
0,88 9,34
0,73 10,1
0,58 7,71
65,9 82,5

Виробіток на автомоб.-день у роботі тонн т-км
0,01 0,15
0,01 0,14
0,01 0.11
100 73,3

Собівартість 1т/км. пон.
30,1
21,9
19,4
64,6

Проаналізувавши показники даної таблиці можна зробити висновок, що автомобільний транспорт використовується в господарстві досить ефективно, про це свідчить використання автопарку яке збільшилося на 25%. Але зменшився коефіцієнт нормального пробігу на 4,8%. Збільшився коефіцієнт використання вантажопідйомності на 7,8%.
Зменшилася собівартість 1 т/км на 35,4%, а це дуже добре.
3.2. Організація раціонального використання МТП і шляхи її перспективи його забезпечення.

Машинно-транспортний парк с/г підприємства використовують як самостійно, так і в складі різних внутрішньогосподарських підрозділів.
Раціональна організація МТП та використання передбачає систему заходів. що забезпечує виконання змінних і сезонних норм виробітку. Серед них головним є визначення обсягу транспортних робіт та їх розподіл за межами на декаду, місяць чи сезон з урахуванням оптимального використання поширенностей за рахунок чинного комплектування арсеналів виконання різних операцій одним агрегатом (підготовка ґрунту і сівба, сівба і внесення добрив, культивація і вирівнювання ґрунту, тощо) і складання погодних графіків робіт та їх узгодження із взаємозамінними видами робіт); розробка маршрутів руху агрегатів, ґрунтова робота агрегатів та ін.

3.3. Форми використання МТП такі

1. У складі механізованих ланок, які вирощують окремі с/г культури (картоплю, кукурудзу та ін.). Проте робота з вирощуванням однієї культури не може забезпечити повну зайнятість МТП протягом року, тому ці машини використовуються і на інших роботах. Тільки у тваринництві такі ланки працюють цілий рік.
2. У складі механізованих загонів, які обслуговують одну сівозміну або її частину, де вирощують кілька с/г культур. У цьому випадку досягають більш повної зайнятості техніки протягом року, однак бувають періоди, коли трактори загону працюють на інших роботах.
3. Механізована бригада — створюється одна на господарство, має більші розміри і обслуговує цілу сівозміну або дві невеликі сівозміни. Працюють такі бригади у рослинництві.
4. Транспортна бригада — створюється одна на господарство і обслуговує всі галузі підприємства. Земля за нею не закріплюється. Особливо це стосується невеликих господарств.
5. Транспортно-рільничі, транспортно-овочівницькі, транспортно-садівницькі та інші бригади. В цьому випадку трактористи-машиністи на рівні з працівниками на ручних роботах, які входять до складу бригад, відповідають за урожай, техніку, використання землі, яка за ними закріплена. Земля, засоби виробництва і працівники перебувають під єдиним керівництвом, що забезпечує кращі результати роботи, ніж при організації окремих транспортних бригад.
6. Цех механізації за цехової організаційної системи господарства. Такі цехи здійснюють підготовку техніки до роботи. Трактористи-машиністи входять до складу інших цехів і одержують техніку для виконання технологічних операцій при виробництві продукції, а після цього повертають її в цех механізації.
При нашій організаційній формі використання машинно-тракторного парку застосовують різні методи виконання робіт. Поширене, зокрема, виконання робіт окремими, незалежними один від одного агрегатами. Більш досконалими вважаються використання тракторів і комбайнів в груповим методом, коли на одному полі працюють кілька агрегатів. Це полегшує процес технічного, технологічного і побутового обслуговування. Поширений особливо у великих господарствах, спосіб виконання окремих комплексів робіт тимчасовими механізованими загонами (сівба, збирання врожаю, тощо). Так, організовують збирально-транспортні загони, які у свою чергу мають у складі машини різної спеціалізації. У цьому випадку досягають високої продуктивності техніки, с коригуються строки збирання урожаю.
Прогресивним є використання МТП цеховим методом, коли техніка і механізатори зосереджуються на виконанні головного на даний час технічного процесу. Польові роботи виконують послідовно, а не одночасно, в короткі терміни. Обовязково закріплюють за двома тракторами-машиністами трактори, відповідний шлейф машин, а іноді і комбайн. Це дає змогу забезпечити двозмінну роботу. При використанні одного трактора протягом двох змін інший не працює. До роботи трактори та іншу техніку готує спеціальна постійно діюча служба.
Підвищенню продуктивності техніки сприяє організація роботи тракторів і комбайнів за погодинними графіками, коли встановлюють завдання щодо кількості робочих проходів або кругів за годину змінного часу.
Трактористи-машиністи можуть здійснювати самоконтроль своєї роботи за годинником.
Висновок

З метою зменшення збитків керівництву господарства слід забезпечити максимальне зростання обсягів перевезень і вантажообороту, розрахувати кількість автомобілів, які б могли своєчасно виконати плановий обсяг транспортних робіт, обґрунтовано вирішене питання щодо продажу та списання окремих автомобілів.
Технічній службі та водіям необхідно забезпечувати високоефективне використання працюючих автомобілів. Для цього слід притягнути та по можливості посилити матеріальне стимулювання як водіїв, а так і обслуговуючого персоналу. Потрібно також звернути особливу увагу на вивчення та використання передового досвіду експлуатації автомобілів, вдосконалення організації праці, що сприятиме суттєвому підвищенню її продуктивності.
Важливу роль у підвищенні ефективності використання автотранспорту має відіграти наукова організація централізованих перевезень. При цьому доцільно створити диспетчерську при цукровому заводі, хлібоприймальних пунктах, та інших заготівельних організаціях. Головним завданням диспетчерської служби має бути оптимізація вантажоперевезень на основі сучасних економіко-математичних методів і ЕОМ, розробка та впровадження почасових графіків роботи автомобілів на транспортуванні різних видів сільськогосподарської продукції. Оптимізація транспортних потоків, ритмічність перевезень продукції, ліквідація простоїв автомобілів у чергах для завантаження та розвантаження, як свідчить досвід, значно підвищують ефективність їх експлуатації.

Список використаної літератури

1. М.М. Савенко «Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах» К. Вища школа, 1987-89с.
2. «Організація сільськогосподарського виробництва» / за ред. Г.С. Тарасенка, Л.Я. Зрібняка, М.М. Ільчука — Київ. 2000-112 с.
3. О.В. Шкільов «Організація виробництва і підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах» — К. Урожай, 1997-123 с.
4. Журнали «Економіка АПК» №7, 98р., №5, 98р., №4, 98р., №1, 99р., №5,2000 р.
5. Звіт господарства за 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки.
«