Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах

Інститут педагогіки АПН України
Бакка Тамара Володимирівна
УДК 371.134.(043.3)
Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Інституті педагогіки АПН України.
Науковий керівник дійсний член АПН України
доктор педагогічних наук, професор
Бондар Володимир Іванович,
Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова,
директор Інституту педагогіки і психології,
завідувач кафедри педагогіки і психології.
Офіційні опоненти доктор педагогічних наук, професор
Чайка Володимир Мирославович,
Тернопільський національний педагогічний
університет імені В. Гнатюка,
директор Інституту педагогіки і психології,
професор кафедри педагогіки;
кандидат педагогічних наук, доцент
Мартиненко Світлана Миколаївна,
Київський міський педагогічний університет
імені Б.Д. Грінченка, декан педагогічного факультету,
завідувач кафедри теорії та історії педагогіки.
Захист дисертації відбудеться “14” лютого 2008 р. о 16.00. год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).
Автореферат розісланий “11” січня 2008 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід українського суспільства у новий стан свого розвитку закономірно поєднується з удосконаленням усіх соціальних інститутів і систем, у тому числі й системи освіти. Однак, які б реформи і модернізації в галузі освіти не відбувалися, всі вони зрештою фокусуються на вчителеві як творчій, соціально активній, професійно компетентній особистості, котра адаптована до неоднозначних суспільних реалій і спроможна передавати свій досвід молодому поколінню у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.
Сучасне суспільствознавство — надзвичайно складна галузь наукового пізнання, що ґрунтується на новітніх досягненнях світової і вітчизняної суспільної думки. Його вивчення забезпечує набуття конкретно-наукових знань (історичних, економічних, соціологічних, політологічних, антропологічних, психологічних та ін.), які висвітлюють окремі сторони пізнавальних об’єктів або розглядають їх у різних аспектах, на різних рівнях, а також світоглядних знань, у яких людина і суспільство як пізнавальні об’єкти відображаються в їх цілісному взаємозв’язку. Вивчення суспільствознавства дає змогу пізнати суспільні ідеали, засвоїти критерії оцінювання й самі оцінки різних суспільних явищ і людських якостей, норми і принципи, які регулюють взаємовідносини в суспільстві між різними соціальними групами та окремими людьми. Особлива роль у цьому контексті належить учителю суспільствознавчих дисциплін, що актуалізує проблему його підготовки до професійно-педагогічної діяльності.
Проте, у сучасному освітньому просторі існує низка суперечностей, які гальмують належне вирішення завдань, що постають перед майбутнім учителем суспільствознавства. Найбільш суттєвими з-поміж них є суперечності між вимогами до нового типу професійної діяльності вчителя і традиційною моделлю вищої педагогічної освіти; між орієнтацією педагогічної освіти на підвищення її науковості та необхідністю розвитку майбутнього вчителя, його професійного світогляду і мотивації; між необхідністю оперативно реагувати на постійні зміни в галузі вимог до особистісного й індивідуально-творчого потенціалу суб’єктів навчально-виховного процесу і дискретно-локальним характером системи підготовки педагогічних кадрів; між прогресуючою тенденцією до міждисциплінарного синтезу, інтеграції наукового знання і дійсним станом теорії педагогічної освіти.
Питання підготовки педагогічних кадрів привертали увагу провідних українських педагогів минулого М. Драгоманова, О. Духновича, В. Сухомлинського. До їх розв’язання звертаються й сучасні дослідники.
Теоретичні засади підготовки вчителя є предметом наукових студій Ф. Гоноболіна, І. Зязюна, Н. Кузьміної, В. Моляко, Л. Спіріна та ін. Способам їх реалізації у різних видах професійної підготовки приділено увагу в працях А. Алексюка, В.Бондаря, С. Гончаренка, О. Дубасенюк, Г.Костюка, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Р. Хмелюк, Л.Хомич та ін. Праці Є. Веренчивої, З. Єфименко, М. Рутковської присвячені дослідженню формування особистості вчителя і вивченню процесу оволодіння ним педагогічною майстерністю.
До розв’язання проблеми підготовки та діяльності вчителя зверталися психологи С. Рубінштейн (загальнотеоретичні проблеми), Б. Теплов (загальна теорія здібностей), Б.Ананьєв (теорія формування характеру), А.Ковальов, В. М’ясищев (проблема мотивів, здібностей, характеру).
Безпосередньо дослідженню питань викладання суспільствознавчих дисциплін присвятили свої напрацювання Л. Губерський, О. Дружков, А. Колосков, С. Щепцов та ін.
Однак аналіз педагогічної та психологічної літератури свідчить, що питання підготовки вчителя суспільствознавства ще не були предметом окремого дослідження.
Таким чином, актуальність проблеми, потреби педагогічної теорії і практики навчання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень та темою “Реалізація діяльнісного підходу в навчанні історії” (Державний реєстраційний номер 0105U000272).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 10 від 25 травня 2000 року) й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 27 червня 2006 року).
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства в педагогічному ВНЗ.
Предмет дослідження – зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін.
Мета дослідження визначити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Проводячи науково-дослідну роботу, ми виходили з гіпотези про те, що якість підготовки студентів педагогічного ВНЗ до викладання суспільствознавчих дисциплін зросте за умов впровадження у навчальний процес вищого педагогічного навчального закладу моделі їх підготовки, що забезпечує формування у майбутніх учителів суспільствознавства теоретико-методичних знань, умінь і навичок, формування мотивації до професійної діяльності, самовдосконалення та саморозвитку як творчої особистості.
Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження
1) на основі аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясувати сутність і особливості шкільних суспільствознавчих курсів та вимоги до підготовки майбутніх учителів до їх викладання;
2) проаналізувати стан теорії і практики професійної підготовки майбутніх учителів суспільствознавства у вищому педагогічному навчальному закладі для визначення основних складових такої підготовки;
3) визначити критерії ефективності підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної діяльності, пов’язаної з викладанням шкільного суспільствознавства;
4) розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів суспільствознавства.
Методологічну основу дослідження становлять вихідні положення філософії про діалектичний взаємозв’язок, взаємообумовленість явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності; положення особистісно орієнтованого і суб’єкт–діяльнісного підходів у процесі професійного розвитку; системно-структурний принцип пізнання педагогічних процесів, який передбачає цілісність розгляду об’єкта, виявлення специфіки взаємодії його складових частин, прогнозування подальшого розвитку, а також принципи науковості, наступності, інтеграції, наочності, зв’язку теорії з практикою.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці, присвячені аналізу сутності підготовки майбутнього вчителя (В. Бондар, І. Зязюн, Н. Ісаєва, Л. Кулікова, О. Пєхота, В. Слободчиков); положення та висновки, що стосуються сучасних тенденцій розвитку педагогічної теорії і практики (І. Бех, Д. Бєлухін, Н. Ничкало, О. Савченко, О. Сухомлинська); наукові положення про закономірності вивчення суспільствознавчих дисциплін (Т. Ладиченко, А. Лазебников, В. Ледньов, О. Пометун, В. Скиба, Ю. Стежко).
Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження. Теоретичні методи аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду з досліджуваної проблеми, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних та експериментальних даних, моделювання, порівняння, прогнозування – застосовувалися для розробки теоретичних засад дослідження. Емпіричні методи анкетування, інтерв’ювання, бесіди, спостереження, тестування, ранжування, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), статистична обробка одержаних результатів – застосовувалися для одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми в практиці та кількісного і якісного аналізу проміжних показників і кінцевих результатів дослідно-експериментальної роботи.
Дослідження здійснювалося протягом 1998–2007 років і передбачало кілька етапів
І етап (1998 – 2000 рр.) – опрацювання філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з метою розробки концептуальних підходів та методів дослідження, вивчення шляхів вирішення заявленої проблеми в сучасній практиці. Визначення об’єкта, предмета, мети і завдань дослідження. Проведення констатувального етапу експерименту, обробка й узагальнення його результатів.
ІІ етап (2000 – 2004 рр.) – розробка змісту, форм і методів формувального етапу науково-дослідної роботи, визначення та експериментальна перевірка умов їх ефективного використання у підготовці вчителів суспільствознавчих дисциплін. Проведення проміжних зрізів; корегування та вдосконалення експериментальних матеріалів.
ІІІ етап (2004 – 2007 рр.) – завершення формувального етапу експерименту, узагальнення кінцевих результатів науково-дослідної роботи, формулювання висновків.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Інституту історичної освіти та Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Всього дослідженням на різних етапах було охоплено 445 студентів ІІІ–V курсів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладено взаємозв’язок цільового, змістового і мотиваційного компонентів, що охоплюють необхідну суму знань, умінь і навичок і проявляються у професійній діяльності, творчій активності, прагненні до самовдосконалення та саморозвитку; розкрито структуру підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства, принципи добору змісту та оцінки ефективності цього процесу; з’ясовано критерії готовності студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Удосконалено вимоги до змісту і методики навчання учнів суспільствознавчих дисциплін у загальноосвітньому навчальному закладі.
Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про професійну підготовку вчителів, що забезпечують високий рівень викладання шкільного суспільствознавства.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці науково-методичного забезпечення (програми, підручники, методичні посібники) підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін, яке доцільно використовувати в практиці вищих педагогічних навчальних закладів.
Результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, у практичній роботі вчителів, на курсах фахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створенні нових навчальних програм, написанні підручників та навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукові положення дослідження, підготовлені навчально-методичні матеріали впроваджено у практику роботи Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка № 27 від 31-05-07 р.) та Інституту політології і права НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка № 280 від 19.12.2007 р.) та (довідка № 2/1-14-23-87 від 21.12.2007 р.) Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова; курсів підвищення кваліфікації вчителів історії та правознавства інститутів післядипломної педагогічної освіти ряду регіонів України (Автономної республіки Крим, Київської, Житомирської, Сумської, Кіровоградської, Луганської, Миколаївської областей), (довідка № 04-10/2394 від 20.12.07 р.).
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням підходів до розв’язання порушеної проблеми, використанням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету і завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного та емпіричного матеріалу, наслідками дослідно-експериментальної роботи.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці методики підготовки вчителя шкільного суспільствознавства; розробці та обґрунтуванні структурних компонентів, критеріїв, показників, рівнів сформованості досліджуваних якостей; розробці та апробації моделі підготовки вчителя шкільного суспільствознавства; розробці та впровадженні у практику методичних рекомендацій щодо підготовки вчителя шкільного суспільствознавства. В опублікованому в співавторстві з Т.Ладиченко, О. Желібою навчальному посібнику для вчителів суспільствознавства та студентів ВНЗ “Методика викладання навчального курсу “Людина і світ” 11 кл. Книга для вчителя” (рекомендовано Міністерством освіти і науки України, лист № 1/11-4165 від 2.10.2003 р.) особистий внесок полягає в розробленні та теоретичному обґрунтуванні науково-методичної структури уроку з курсу “Людина і світ”, підготовці завдань для тематичного оцінювання навчальних досягнень школярів, розробці ефективних методів проведення уроків суспільствознавства.
В опублікованих у співавторстві з Т. Ладиченко статтях особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах інтегрованого курсу “Людина і світ”.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Київ, 1999, 2000-2007). Матеріали дослідження висвітлювалися у виступах на звітних та науково-практичних конференціях Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, на всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування міжетнічної та міжконфесійної толерантності засобами суспільних дисциплін у системі освіти України” (Київ, 2002), міжнародній науково-практичній конференції „Професійна підготовка вчителів історії та суспільствознавства в умовах переходу загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання” (Київ, 2005), четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Ялта, 2006), п’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Київ, 2007).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 9 працях, серед них 5 статей, опублікованих у провідних наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2- у збірниках тез конференцій. 1 навчально-методичній посібник, 1 брошура. Одноосібних публікацій 5.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків 7 додатків на 38 сторінках, списку використаних джерел (237 найменувань). Загальний обсяг дисертації 225 сторінок, з них основного тексту – 167 сторінок. Робота містить 15 таблиць на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дисертаційної роботи, розкрито теоретико-методологічні основи, методи й етапи педагогічного дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження результатів наукової роботи.
У першому розділі – „Теоретичні засади дослідження” – на основі розгляду психолого-педагогічної літератури проаналізовано шкільне суспільствознавство як педагогічну проблему, зміст сучасних суспільствознавчих курсів, досліджено теорію і практику підготовки майбутніх учителів суспільствознавства в системі вищої педагогічної освіти.
Проведені теоретичні дослідження свідчать, що цілеспрямоване формування особистості та її світогляду відбувається в умовах соціальних інститутів, вагоме місце з-поміж яких посідають загальноосвітні навчальні заклади. Одним із провідних засобів формування особистості школярів є шкільне суспільствознавство.
Аналіз джерел з проблеми дозволяє стверджувати, що як навчальна дисципліна шкільне суспільствознавство мало тривалу й неоднозначну історію. Перші спроби його викладання було здійснено в 20-30-і роки минулого століття, що характеризувались активними пошуками в напрямі оновлення системи національної освіти. Однак звужене розуміння сутності цього предмета у подальшому призвело до його вилучення з навчальних програм.
Знову до навчальних планів загальноосвітніх шкіл суспільствознавство було введене лише у 1962/63 навчальному році. Зважаючи на тогочасні реалії, його мета вбачалася у забезпеченні засвоєння учнями основ політичних знань, навчанні їх розуміти політику КПРС і сприянні залученню школярів до впровадження її у життя. Досягнення цієї мети відбувалося завдяки застосуванню у загальноосвітніх закладах вузівських форм навчання – лекцій та семінарів, проведенню соціологічних опитувань, організації теоретичних конференцій. В основу змісту покладалося ознайомлення учнів з умовами діяльності виробничих колективів, колгоспів, радгоспів, його опрацювання також відбувалося в гуртках та на факультативах з етики, естетики, логіки тощо.
Наступний етап розвитку шкільного суспільствознавства припадає на 80-і роки, коли були спроби, які, однак, не дали належного ефекту, реформувати систему освіти. Пануючі цінності та ідеали зазнають руйнації, все виразніше починають розходитися з реально існуючими в суспільстві. Школа поступово усувається від ідеологічної пропаганди, а суспільствознавство вилучається з навчальних програм.
На початку 90-х років на заміну курсу “Суспільствознавство” у випускних класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів вводиться курс “Людина і суспільство”. Проте його програма була досить складною для використання, що зумовлювалося не лише запропонованим змістом, а й непідготовленістю вчителів до роботи з ним.
Проведені дослідження свідчать, що нинішнє шкільне суспільствознавство є комплексом навчальних дисциплін, що мають на меті закласти в свідомості учнів основи філософських, культурологічних, правових, економічних, політологічних, громадянознавчих знань. Пріоритетні напрями шкільного суспільствознавства, а отже, і структура його змісту віддзеркалюються насамперед в інтеграції таких елементів знань, як основи філософії, культури, економіки, права і Конституції України, політології і громадянознавства. Його головна функція вбачається у забезпеченні належної соціалізації молодого покоління, формуванні у нього системи загальнолюдських, національних та особистісних цінностей і ціннісних орієнтацій, можливостей для свідомого вибору молодою людиною моделей поведінки, що відповідають потребам і викликам молодої української держави, демократії, інформаційного суспільства.
Належне викладання шкільного суспільствознавства потребує підготовки фахівців, яким притаманний високий рівень компетентності в галузі людинознавства і спілкування, що забезпечує адекватне відображення реальності, які мають власну думку щодо явищ дійсності та вміють її висловлювати, мають знання й уміння, необхідні для виховання духовності та громадянських якостей в учнів.
Аналіз літератури з проблеми дисертації свідчить, що в педагогіці вищої школи нагромаджено значну кількість досліджень, які аналізують проблеми формування професійних умінь та особистісних якостей майбутніх учителів, визначають їхню готовність до педагогічної діяльності студентів, формулюють науково-теоретичні основи професійного становлення, підвищення рівня професійної кваліфікації шляхом удосконалення навчально-виховного процесу. Більшість авторів вбачають результат професійної підготовки вчителя у належному рівні його психолого-педагогічної, спеціальної і загальноосвітньої підготовки та формуванні індивідуальних рис особистості вчителя.
Для вчителя суспільствознавства спеціальна підготовка має вміщувати перелік необхідних спеціальних дисциплін, елементи інформації яких інтегруються у відповідні шкільні курси. Найбільш важливими особистісними характеристиками його є суспільна спрямованість, науковий світогляд та соціальні потреби, загальнолюдські моральні риси та якості, громадянські ціннісні орієнтації, усвідомлення громадського обов’язку, суспільна активність і обізнаність з подіями світового і місцевого життя. Важливою є також пізнавальна спрямованість студента на вивчення подій і явищ суспільного життя, прагнення до пошуку шляхів розв’язання важливих проблем держави, суспільства й особистості.
Нарешті більшість вчених говорить про необхідність для майбутнього вчителя, зокрема вчителя суспільствознавства, розвинути у себе такі психологічні характеристики творчо-практичний склад мислення, самокритичність, здатність до інверсії (сприймання особистості в розвитку), емпатію (вміння поставити себе на місце учня, зрозуміти його позицію); знання, вміння та навички, що допомагають співпрацювати з учнівським колективом конструктивні, організаторські, комунікативні, прикладні. Ці вимоги обов’язково мають бути реалізовані у підготовці вчителя даної групи предметів, оскільки викладання суспільствознавчих дисциплін передбачає не тільки постійне застосування таких характеристик у процесі навчання, а й розвиток подібних рис особистості в учнів.
У другому розділі – „Теорія і практика підготовки майбутніх учителів суспільствознавства в системі вищої педагогічної освіти” визначено зміст, форми, методи та засоби формування готовності студентів до викладання суспільствознавства, обґрунтовано модель підготовки студентів до викладання суспільствознавства у загальноосвітніх навчальних закладах, з’ясовано стан підготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що в сучасних умовах виникають нові вимоги до підготовки майбутнього вчителя, суспільствознавства, формування у нього ціннісного самовизначення та вільного вибору здатності реалізації демократичних і гуманістичних принципів у майбутній педагогічній діяльності, підвищення рівня його загально-педагогічної і професійної культури. Суть такої підготовки полягає в осмисленні та вивченні актуального педагогічного досвіду, аналізі здобутків і труднощів, проектуванні шляхів їх подолання, прогнозуванні результатів і наслідків у педагогічному процесі, виборі оптимальних педагогічних технологій.
Перед системою вищої педагогічної освіти постає завдання підготовки вчителя – фахівця суспільствознавчого профілю, спроможного на подальше поглиблення фундаментальної освіти, наближення навчального процесу до дослідницької та практичної діяльності. Його підготовка має передбачати оптимальне поєднання теоретичних знань і творчих здібностей майбутніх учителів, що дозволило б їм після закінчення ВНЗ ефективно викладати, самостійно підвищувати рівень своєї освіченості й професійної підготовки в галузі суспільствознавства, орієнтуватися в потоці суспільно-політичної, психолого-педагогічної, методичної інформації, обсяг якої постійно збільшується.
Аналіз відповідної психолого-педагогічної літератури, врахування досвіду моделювання соціальних процесів, професіографічного підходу до аналізу та проектування особистості вчителя, результатів констатувальних досліджень дозволили розробити модель підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, що є комплексом взаємопов’язаних компонентів, які сприяють реалізації завдань ефективної професійної підготовки педагога. При цьому було враховано вимоги, згідно з якими така модель повинна
— відповідати сучасним тенденціям професійної освіти та рівню розвитку педагогічних наук;
— відображати основні моменти науково-методичної підготовки вчителя суспільствознавчих дисциплін;
— використовувати традиційні та модернізовані форми, методи та засоби навчання;
— забезпечувати реалізацію особистісно орієнтованого підходу до процесу підготовки.
Розроблена модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства містить цільовий компонент, який передбачає усвідомлення студентами мети і завдань професійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавства, послідовне формування цілей і завдань навчання і розвитку на кожному етапі підготовки і навчання студентів; змістовий компонент, який має на меті формування когнітивної, оцінної та операційно-процесуальної складових діяльності майбутнього вчителя суспільствознавства, опанування студентами змістом суспільствознавчих дисциплін, знаннями стратегії і тактики їх викладання у загальноосвітніх навчальних закладах, усвідомлення сутності педагогічної взаємодії з учнями та способів її організації; мотиваційний компонент, що є сукупністю певних мотивів досягнення успіхів у навчанні як передумови належної підготовки до професійно-педагогічної діяльності. В основі мотивації – глибокі й міцні професійні знання, вміння та навички.
Взаємозв’язки та взаємозалежності між елементами описаної моделі подано на рисунку 1.

Рис. 1. Авторська модель підготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін

З метою перевірки відповідності підготовки майбутніх учителів суспільствознавства розробленій моделі було проведено констатувальні дослідження. Діагностика студентів здійснювалася з урахуванням компонентів моделі підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства та критеріїв готовності студентів до такого виду педагогічної діяльності. Зокрема, для змістового компонента підготовки вчителя суспільствознавства було визначено пізнавальний та практично-діяльнісний критерій, для мотиваційного компонента – потребнісно-мотиваційний критерій, для цільового компонента – критерій здатності до цілепокладання. Для проведення досліджень було відібрано спеціальні діагностичні методики, зокрема розроблено завдання теоретичного і практичного характеру. Наприклад, рівень сформованості змістового компонента визначався за допомогою завдань, зміст яких передбачав виявлення теоретичної поінформованості студентів щодо професійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавчих дисциплін. При цьому враховувалися правильність, глибина, логічність висловлювань, за допомогою додаткових запитань визначався ступінь усвідомлення студентами сутності теоретичного матеріалу й уміння співвідносити його з конкретною педагогічною діяльністю як майбутнього вчителя.
Разом із завданнями використовувалися анкетування, тестування, а для діагностики мотиваційного компонента – спеціальна методика „Мотивація професійної діяльності”, що базується на концепції внутрішньої й зовнішньої мотивації особистості. Крім того, для визначення професійної підготовленості студентів у плані сформованості умінь, визначених нами для вчителя шкільного суспільствознавства, застосовувався метод самооцінки. На основі результатів встановлювалися рівні готовності майбутніх учителів суспільствознавства до професійної діяльності.
Як засвідчили результати дослідження, найбільша кількість студентів, охоплених констатувальним етапом експерименту, перебувала за сукупністю показників розроблених нами критеріїв на середньому рівні сформованості такої готовності (32,8%). Досить чисельною була група майбутніх учителів суспільствознавства, які за результатами діагностики перебували на низькому рівні – 30,2%. Достатній рівень було виявлено у 25,2% студентів. До високого рівня належало лише 11,8% студентів.
Узагальнюючи результати констатувального етапу експерименту, зробимо висновок, що зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства, які використовуються нині в педагогічному університеті, не зовсім відповідають вимогам, що висуваються до фахівців цієї спеціальності. Немає цілісної системи підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства, зокрема, сучасних теоретичних засад та практичних технологій формування відповідних фахівців, що негативно позначається на підготовленості студентів до самостійної професійної діяльності. Такий стан зумовив необхідність пошуку засобів, спроможних подолати виявлені недоліки, піднести означену підготовку на рівень, що задовольняє потреби загальноосвітніх навчальних закладів та суспільства в цілому стосовно навчання та виховання учнів.
У третьому розділі – „ Експериментальна перевірка моделі підготовки студентів до викладання суспільствознавства у середніх загальноосвітніх навчальних закладах ” представлено авторську систему підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності, проаналізовано організацію, хід та результати проведеного дослідження.
Під час експериментального навчання студентами опрацьовувався новий зміст суспільно-політичних дисциплін, у структурі якого зінтегровані знання цілісного циклу суспільних наук соціології, політології, правознавства, етики, економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології, філософії. Важливу увагу в засвоєнні змісту дисципліни було приділено усвідомленню й осмисленню студентами суспільствознавчих понять як форми наукового пізнання, яка відображає суттєве в об’єктах, що вивчаються.
Основні компоненти запропонованої моделі підготовки студентів до викладання суспільствознавства було реалізовано в авторській навчальній програмі курсу “Теорія та методика навчання суспільно-політичних дисциплін”, мета якого полягала у підготовці студентів до викладання відповідних курсів у школі. Її впровадження у навчально-виховний процес відбувалося за модульною системою і передбачало три модулі І. Теорія навчання суспільно-політичних дисциплін; ІІ. Місце суспільно-політичних дисциплін у шкільній галузі “Суспільствознавство”; ІІІ. Технології навчання суспільно-політичних дисциплін. Програма також містила тематику практичних (семінарських) занять, лабораторних і самостійних робіт, критерії оцінки її ефективності.
Програма створювала можливості для формування у студентів важливих пізнавальних, інтелектуальних, педагогічних та методичних умінь і навичок. Так ретельно відпрацьовувались уміння класифікувати і визначати поняття і категорії за різними параметрами – за ступенем узагальненості, за змістом та рівнем поінформованості, розподіляти матеріал за темами, виділяти наскрізні поняття курсу, формувати в учнів понятійну систему за рахунок включення відповідних груп-понять в уроки, а також планувати і проводити уроки за допомогою сучасних методів і технологій навчання.
Було підготовлено також орієнтовний перелік екзаменаційних запитань з курсу, тематику курсових робіт, тематику дипломних робіт, список рекомендованої літератури.
Розрахунок рейтингових балів за видами модульного контролю відображено в таблиці 1.
Таблиця 1
Розрахунок рейтингових балів за видами модульного контролю

№
Вид діяльності
Коефіцієнт (вартість)
Кількість робіт
Результат

1
Відвідування лекцій
2
8
16

2
Опорний конспект
1
8
8

3
Аналіз уроку
3
6
18

4
Захист проекту
15
1
15

5
Методична розробка
3
6
18

6
Творча робота
15
1
15

7
Контрольна робота
5
2
10

Підсумковий рейтинговий бал

100

Нормований рейтинговий бал

100

Порівняння результатів навчання у контрольних та експериментальних групах до початку формувального етапу експерименту і після його закінчення дозволило простежити динаміку змін у рівнях підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства. Ці зміни відображені у таблиці 2.
Таблиця 2
Рівень підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства до і після завершення формувального етапу експерименту (у % до загальної кількості студентів)

Рівень
Контрольні групи
Експериментальні групи

До експ. навчання
Після експ. навчання
До експ. навчання.
Після експ. навчання

Високий
11,6
11,9
11,5
31,6

Достатній
21,4
23,1
21,6
45,3

Середній
40,8
41,3
40,0
21,3

Низький
26,2
23,7
26,9
1,8

Як видно з таблиці 2, проведені після завершення формувального етапу експерименту виміри засвідчили наявність позитивних зрушень за всіма показниками визначених нами критеріїв, що дозволяє зробити висновок про ефективність запропонованої моделі теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів до викладання суспільствознавства у загальноосвітніх навчальних закладах.

ВИСНОВКИ
Дослідження проблеми підготовки студентів до викладання суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі підтвердило її актуальність і значущість та дозволило сформулювати певні висновки й узагальнення.
1. Як навчальна дисципліна шкільне суспільствознавство має тривалу й неоднозначну історію. Перші спроби його викладання припадають на 20-30-і роки минулого століття, що характеризуються активними пошуками в напрямі оновлення національної освіти. Як обов’язковий навчальний предмет суспільствознавство викладається у радянській школі з 1962/63 навчального року і спрямовується на набуття учнями основ політичних знань і формування комуністичного світогляду. До кінця 80-х років воно продовжує існувати у радянській школі як предмет, що висвітлює підвалини марксистсько-ленінської ідеології. На початку 90-х років у зв’язку із процесами деполітизації та деідеологізації освіти у випускних класах середніх загальноосвітніх закладів вводиться курс „Людина і суспільство”, проте складність програми і непідготовленість учителів обумовили його недостатнє розповсюдження.
Нині суспільствознавство в загальноосвітніх закладах є складним комплексом навчальних дисциплін, складовою державного стандарту освіти, що має на меті сформувати в учнів наукову картину світу та відповідні компетентності особистості, що забезпечує належну соціалізацію молодого покоління, регулює його поведінку на основі знань про об’єктивні закономірності суспільного розвитку, загальнолюдські, національні та особистісні сенси людського буття. Цей цикл за державним стандартом складають такі предмети як правознавство, економіка, філософія, громадянська освіта, етика.
Розроблено новий зміст суспільно-політичних дисциплін, у структурі яких зінтегровані знання цілісного циклу суспільних наук соціології, політології, правознавства, етики, економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології, філософії.
Реалії останнього десятиріччя спричинили появу нової концепції фахової підготовки майбутніх учителів, що ґрунтується на засадах гуманістичної педагогіки і спрямована на адаптацію до вимог сьогодення й повноправне входження в європейський простір вищої освіти. В сучасних умовах перед вищою педагогічною освітою постає завдання виховати вчителя-професіонала з високим рівнем компетентності в галузі людинознавства й суспільствознавства, спроможного адекватно відображати реальність, формувати і виявляти власне ставлення до явищ дійсності, а також виховувати відповідні якості в учнів. Виконання цих завдань передбачає зміну пріоритетів у змісті підготовки вчителя шкільного суспільствознавства, привнесення в її центр питань, пов’язаних з людиною, її світоглядними цінностями, життєвими та суспільними потребами й інтересами.
2. Аналіз сучасних тенденцій професійної педагогічної освіти, визначення основних складових науково-методичної підготовки вчителя суспільствознавчих дисциплін, врахування вимог професіограми та проектування особистості вчителя дозволили розробити модель підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, що є комплексом взаємопов’язаних компонентів, які реалізують завдання ефективної професійної підготовки педагога. Складовими цієї моделі визначено цільовий, змістовий та мотиваційний компоненти.
Цільовий компонент моделі передбачає усвідомлення студентами мети і завдань професійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавства, послідовне формування цілей і завдань навчання і розвитку на кожному етапі підготовки і навчання студентів.
Змістовий компонент передбачає формування когнітивної та операційно-процесуальної складових діяльності вчителя суспільствознавства, де когнітивна складова передбачає опанування студентами змістом суспільствознавчих дисциплін, знаннями стратегії і тактики їх викладання у загальноосвітніх навчальних закладах, усвідомлення сутності педагогічної взаємодії з учнями та способів її організації. Операційно-процесуальна складова передбачає оволодіння студентами певною сукупністю умінь і навичок реалізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках шкільного суспільствознавства
Мотиваційний компонент містить сукупність певних мотивів досягнення успіхів у навчанні як передумови належної підготовки до професійно-педагогічної діяльності.
3. Визначено критерії підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства (пізнавальний, потребнісно-мотиваційний, поведінково-діяльнісний) та їх показники, що стало підґрунтям для розподілу студентів за чотирма типологічними групами, кожна з яких відповідала певному рівню високому, достатньому, середньому та низькому. За цими критеріями в процесі констатувальних досліджень було встановлено, що при існуючій системі підготовки студентів більшість з них знаходиться на низькому та середньому рівнях готовності до викладання суспільствознавчих предметів у школі.
Основні завдання з реалізації моделі було покладено на навчальний курс „Теорія та методика навчання суспільно-політичних дисциплін”, мета якої полягала у підготовці студентів до реалізації завдань Державного стандарту в галузі суспільствознавства. Його впровадження відбувалося за модульною системою, яка включала три модулі. В процесі експериментального навчання використовувався авторський комплекс методичного забезпечення вчителя шкільного суспільствознавства, що є логічним продовженням і поглибленням змісту освітньої галузі “Суспільствознавство”, де визначені основні цілі та принципи вивчення шкільного суспільствознавства, вміння та навички, яких мають набути учні.
4. Констатувальним та формувальним етапами експерименту підтверджено ефективність запропонованої моделі підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства. Порівняння даних, здобутих на завершальному етапі в експериментальних групах з відповідними показниками контрольних груп дозволяє стверджувати, що запропонована і впроваджена нами методика теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства позитивно вплинула на цей процес. Набула доведення висунута на початку дослідно-експериментальної роботи гіпотеза про те, що якість викладання суспільствознавчих дисциплін зросте за умов впровадження у навчальний процес вищого педагогічного навчального закладу моделі їх підготовки, що забезпечує формування у майбутніх учителів суспільствознавства теоретико-методичних знань, умінь і навичок, формування мотивації до професійної діяльності, самовдосконалення та саморозвитку як творчої особистості.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальших наукових розвідок потребують питання підготовки студентів до викладання окремих суспільствознавчих дисциплін, зокрема в загальноосвітніх начальних закладах різних профілів, питання вдосконалення змісту і методики проведення лекційних і семінарських занять у відповідності до сучасної трансформації шкільної суспільствознавчої освіти.

Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях
1. Бакка Т.В., Ладиченко Т.В., Желіба О.В. „Людина і світ. 11 клас Методика викладання навчального курсу. Книга для вчителя”. – К. „Знання України”, 2004. – 201 с. (розроблено науково-методичну структуру конспекту уроку з курсу „Людина і світ”, завдання для тематичного оцінювання учнів, запропоновані ефективні методи проведення уроку суспільствознавства).
2. Бакка Т.В. Людина і світ 11 клас. Зразки відповідей до екзаменаційних білетів. – К. А.С.К., 2007. – 48 с.
3. Бакка Т.В. Викладання суспільствознавства в сучасній школі як педагогічна проблема // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова Зб. наук. пр. – Серія № 5 Педагогічні науки реалії та перспективи – К. Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – Випуск 4. – С. 13-18.
4. Бакка Т.В. Шкільне суспільство традиції та методичні новації // Історія в школах України. – № 5. – 2007. – С. 13-17.
5. Бакка .Т., Ладиченко Т. Як пізнати себе ? Методика викладання нового інтегрованого курсу „Людина і світ”// Історія в школах України. – № 6. – 2004. – С. 9 – 12 (розроблено методичні підходи до викладання інтегрованого курсу „Людина і світ, подана структура побудови уроку з даного курсу, науково обґрунтовано суть тематичної атестації).
6. Бакка Т.В., Ладиченко Т.В. „Суспільствознавча освіта в школі // Історія в школах України. – № 4. – 2003. – С.21–23. (автором визначено мету та завдання шкільних суспільствознавчих дисциплін, запропоновано ефективні форми та методи роботи з класом на уроках суспільствознавства).
7. Бакка Т., Ладиченко Т., Желіба О. Зрозуміти суспільство в якому живеш. Конспекти уроків 11 клас // Історія в школах України. – № 10. – 2005. – С. 35–39. (розроблена авторська модель сучасного уроку суспільствознавства).
8. Бакка Т.В. Особливості викладання курсу „Громадянська освіта” для 9-11 класів загальноосвітньої школи // Вісник Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко, О.П. Симоненко. – К. Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. – Випуск 5. – С. 18-19.
9. Бакка Т.В. Методика формування практичних умінь майбутніх вчителів суспільствознавства в процесі реалізації підходів до запровадження громадянської освіти // Наукові записки Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. – К. Вид-во НПУ, 2001. – Випуск 40. – С. 36–37.

АНОТАЦІЇ

Бакка Т.В. Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Інститут педагогіки АПН України. – Київ, 2008.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми підготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах. У дослідженні вперше розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладено взаємозв’язок цільового, змістовного, мотиваційного та культурологічного компонентів; принципи добору змісту та оцінки ефективності цього процесу; уточнено сутність підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства. Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про професійну підготовку вчителів, що забезпечують високий рівень викладання шкільного суспільствознавства.
Результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, у практичній роботі вчителів, на курсах фахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створенні нових навчальних програм, написанні підручників та навчальних посібників для середніх навчальних закладів.
Ключові слова підготовка майбутнього вчителя, модель, суспільствознавство, загальноосвітні заклади.

АННОТАЦИЯ

Бакка Т.В. Подготовка студентов к преподаванию обществоведческих дисциплин в средних общеобразовательных учебных заведениях. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Институт педагогики АПН Украины. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена исследованию проблемы подготовки студентов к преподаванию обществоведческих дисциплин в средних общеобразовательных учебных заведениях.
Как учебная дисциплина школьное обществоведение имеет свою длительную и неоднозначную историю. Современное школьное обществоведение представляет комплекс учебных дисциплин, нацеленный на формирование в сознании учащихся основ философских, культурологических, правовых, экономических, политологических, граждановедческих знаний. Его главная функция заключается в обеспечении необходимой социализации молодежи, регулировании поведения на основе знаний об объективных закономерностях общественного развития, общечеловеческих, национальных и личностных смыслах человеческого бытия.
Реалии последнего десятилетия способствовали появлению новой концепции педагогической подготовки будущих учителей, которая базируется на принципах гуманистической педагогики и направлена на адаптацию к современным требованиям и полноправное вхождение в европейское пространство высшего образования. В современных условиях перед высшим образованием стоит задание воспитать учителя-профессионала с высоким уровнем компетентности в сфере человековедения и обществоведения, способного адэкватно преломлять реальность, формировать и демонстрировать собственное отношение к явлениям действительности, а также воспитывать необходимые качества в учеников. Выполнение этих задач, возможно при условии изменения приоритетов в содержании подготовки учителя школьного обществоведения и рассмотрения вопросов, связанных с человеком, его мировоззренческими ценностями, жизненными и общественными потребностями и интересами.
Спроектировано модель подготовки будущего учителя школьного обществоведения, составными которой являются целевой, содержательный, мотивационный и культурологический компоненты.
Определены критерии подготовки будущих учителей школьного обществоведения (познавательный, потребностно-мотивационный, поведенчески-деятельностный) и их показатели, что дало возможность выделить четыре группы студентов с высоким (11,5%),достаточным (21,6%), средним (40,0%) и низким (26,9%) уровнями сформированности необходимых качеств.
Разработано „Типовую учебную программу курса „Теория и методика обучения общественно-политических дисциплін” и новое содержание общественно-политических дисциплин, в структуре которых сынтегрованы знания общественных наук социологии, политологии, права, этики, экономической теории, социальной психологии, культурологии, социальной экологии, философии.
Подготовлен комплекс методического обеспечения учителя школьного обществоведения, который является логическим продолжением курса „Человек и мир”. Определены главные цели и принципы изучения школьного обществоведения, а также умения и навыки, которые должны приобрести учащиеся.
Сравнение данных, полученных на завершающем этапе в экспериментальных группах с соответствующими показателями контрольных групп, позволяет утверждать, что предложенная нами методика теоретической и практической подготовки будущих учителей положительно повлияла на этот процесс.
Нашла подтверждение выдвинутая в начале исследования гипотеза о том, что качество подготовки студентов к преподаванию обществоведческих дисциплин улучшится при условии повышения их компетентности, что обеспечивает единство теоретических и практических знаний, развитие эмоционально-положительного отношения к такой деятельности с формированием соответствующих умений и навыков.
Апробация и результаты экспериментальной работы подтверждают эффективность и целесообразность применения предложенной методики подготовки будущих учителей обществоведческих дисциплин в общеобразовательной школе.
Ключевые слова подготовка будущего учителя, модель, обществоведение, общеобразовательные учреждения.

ANNOTATION

Bakka T.V. Preparation of students for teaching social sciences at secondary educational institutions. – Manuscript.
The dissertation on attaining a scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 – “Theory and Methods of Professional Education”. – Institute of Pedagogics of Ukrainian Academy of Pedagogical Sciences and National Pedagogical University named after M.P.Dragomanov. – Kyiv, 2008.
The dissertation is devoted to the research of the problem of students’ preparation for teaching social sciences at secondary educational institutions. In the research it is first elaborated, scientifically grounded and experimentally tested the model of preparation of future school social science teacher.
The model is based upon interrelation of specified purposual, contented, motivational and cultural components; principles of content selection and appreciation of this process; the structure and contents of future social science teachers’ preparation are elaborated.
The positions of pedagogical sciences of teachers’ professional preparation acquired a further development that guarantee high level of the school social science teaching.
The results of the research may be used in the process of students’ preparation at higher pedagogical educational institutions, in practical work of teachers, on the professional improvement courses of pedagogical workers, in the system of after graduate education, while creating new teaching programmes, and while writing text-books and manuals for secondary educational institutions.
Key words preparation of future teacher, model, social science, secondary educational institutions.

«