Технічне обслуговування кузова легкового автомобіля ВАЗ-2105

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ КУЗОВА АВТОМОБІЛЯ ВАЗ‑2105

1. Особливості конструкції кузова
Кузов автомобіля типу седан, четирьохдверний, суцільнометалевої, зварної, несучої конструкції. Кузов складається з кістяка і начіпних вузлів капота, кришки багажника, дверей, бамперів, внутрішньої оббивки і зовнішнього облицювання.
Остов кузова являє собою тверду просторову ферму, що складається з вузлів підлоги з передком і панеллю задка 7 (рис. 1.1.), правої і лівої боковин 2 у зборі з задніми крилами 8, передніх крил 10 у зборі з підсилювачами і даху в зборі з рамами вітрового і заднього вікон.

Рис. 1.1. Каркас кузова
1 — передок у зборі; 2 — боковина; 3 — рама вітрового вікна; 4 — дах; 5 — бічна панель даху; 6 — нижня панель рами заднього вікна; 7 — задня панель; 8 — заднє крило; 9 — підлога в зборі; 10 — переднє крило;
11 — панель облицювання передка

Двері кузова складаються з двох панелей – зовнішньої і внутрішньої. Панелі з’єднані зварюванням по периметру. З внутрішньої сторони до дверей на пружинних тримачах кріпиться оббивка дверей. Усі замки роторного типу з блокуванням відкривання дверей.
Капот навішується на кузов по передньому краю і замикається замком. Замок оснащений тросовим приводом з рукояткою, розташованою в салоні з лівої сторони під панеллю приладів.
Кришка багажника за будовою аналогічна капоту. Замок відмикається тільки поворотом ключа. Торсиони полегшують відкривання кришки й утримують її у відкритому положенні.
Передні сидіння з індивідуальним регулюванням положення і нахилу спинки. Спинка має грубе і тонке регулювання по нахилу. Для створення спальних місць сидіння можна зрушувати вперед, а спинки відкидати.
Опалення салону забезпечується повітрям, що підігрівається рідиною системи охолодження двигуна. Керування нагрівником здійснюється ручками важелів керування.

2. Технічне обслуговування кузова автомобіля ВАЗ‑2105
Технічне обслуговування кузова. Кузов легкового автомобіля, як зазначалося, становить несучий елемент його конструкції. Тому ремонт кузова – це трудомістка операція, для виконання якої потрібне спеціальне обладнання, у зв’язку з чим його здійснюють на станціях технічного обслуговування й ремонтних підприємствах. Однак багато з несправностей можуть усунути самі водії.
2.1 Несправності кузова їх причини та методи усунення
Догляд за кузовом автомобіля полягає в його митті, утриманні в чистоті оббивки, пофарбованих і хромованих поверхонь та своєчасному мащенні тертьових і схильних до корозії частин. Сукняні подушки та спинки сидінь слід очищати пилососом або щіткою, оббивку зі шкірзамінника – промивати мильною теплою водою, а потім протирати насухо м’якою ганчіркою або замшею. Кращий захист оббивки сидінь – застосування матер’яних чохлів.
Періодично треба змащувати замкові щілини дверей та кришку багажника порошковим графітом (у теплу пору року) або технічним вазеліном (узимку). Шарнірні з’єднання й петлі поворотних стекол слід змащувати всесезонною оливою для двигуна (М‑63/10 ГИ або М‑10 ГИ). Торсіони кришки багажника, упор капота, обмежувачі відчинення дверей, шарніри та пружини кришки люка паливного бака змащуються технічним вазеліном ВТВ‑1, а полозки переміщення передніх сидінь і замок дверей – консистентним мастилом (ФИОЛ‑1).
Перевірка і виправлення кузова
Значна частина ремонтних робіт кузовів приходиться на аварійні автомобілі, що у більшості випадків вимагають перевірки геометрії крапок кріплення вузлів і агрегатів шасі автомобіля [2].

Рис. 2.1. Основні розміри перевірки точок кріплення агрегатів
0 — базова лінія; 1 — верхнє кріплення радіатора; 2 — кріплення картера рульового механізму і маятникового важеля; 3 — вісь педалей гальма і зчеплення; 4 — центр рульового механізму;
5 — центр колеса; 6 — кріплення амортизаторів задньої підвіски; 7 — центр заднього технологічного отвору центрального підсилювача підлоги багажника; 8 — заднє кріплення глушителя випуску газів;
9 — переднє кріплення глушителя; 10 — кріплення поперечної штанги задньої підвіски;
11 — вісь задніх коліс; 12 — осі болтів кріплення верхніх поздовжніх штанг задньої підвіски;
13 — осі болтів кріплення нижніх поздовжніх штанг до кронштейнів кузова;
14 — кріплення кронштейнів нижніх поздовжніх штанг; 15 — центр заднього технологічного отвору переднього лонжерона; 16 — центр технологічного отвору переднього лонжерона;
17 — центр колеса; 18-крапки кріплення поперечки передньої підвіски; 19-кріплення стабілізатора поперечної стійкості; 20 — нижнє кріплення радіатора; 21 — вісь автомобіля;
22 — верхнє кріплення радіатора; 23 — вісь передніх коліс; 24 — кріплення задньої підвіски двигуна;
25 — кріплення опори карданного вала; 26 — кріплення амортизаторів задньої підвіски

Для контролю геометрії крапок кріплення вузлів шасі, показаних на рис. 2.1., а також для виконання складного ремонту з одночасним контролем використовується установка для ремонту і контролю кузовів у сполученні з пристосуваннями для виправлення.
Пристосування для виправлення закріплюється на рамі з боку деформованої частини кузова.
Ушкодження кузова можуть бути самими різними. Тому правила ремонту в кожнім окремому випадку повинні бути своїми, найбільш придатними для цих ушкоджень.
Майже у всіх випадках ушкоджень необхідно знімати деякі деталі, щоб знайти ушкодження. У випадках серйозних ушкоджень забирають усі легкозє’мні внутрішні оббивні частини, щоб полегшити вимір, контроль і установку гідравлічних чи гвинтових домкратів для усунення перекосів і прогинів.
Виправленням необхідно відновити первісні лінійні розміри кістяка кузова.
Діагональні розміри прорізів вікон повинні складати для вітрового вікна 1375±4 мм, для заднього ‑ 1322–2 мм. Відстані між фланцями прорізів вікон по осі автомобіля повинні бути рівними відповідно для вітрового вікна 537+3 мм, для заднього ‑ 509+3 мм.
Різниця діагональних розмірів прорізу вітрового вікна, а також прорізів заднього вікна, капота, кришки багажника одного кузова не повинна перевищувати 2 мм.
Найбільш часто при ремонті кістяка потрібна заміна крил, панелей даху, передка і задка. Методи заміни і ремонту цих деталей можна взяти за основу при ремонті й інших деталей каркаса. Необхідно також знати розташування зварних швів [3].

2.2 Регулювання дверей
Через несправність замка дверей або забруднення тертьових поверхонь його деталей двері не зачиняються. Знявши замок і промивши його в гасі або бензині, тертьові поверхні треба змастити мастилом ЦИАТИМ‑221. Несправний замок підлягає заміні.
Якщо двері не відчиняються зовнішньою ручкою, то можливою причиною несправності може бути послаблення з’єднання тяги цієї ручки з важелем привода замка, й треба підтягнути гвинт кріплення тяги. Якщо при неповному відході важеля привода замка двері не відчиняються повністю повертанням внутрішньої ручки, то слід відрегулювати положення цієї ручки й тяги привода рис. 2.2.
Двері відчиняються з великим зусиллям і погано зачиняються, якщо несправний фіксатор або не відрегульовано його положення чи положення дверей у прорізі кузова, отже, треба виконати регулювальні роботи й замінити несправні деталі [3].

Рис. 2.2. Вид передніх дверей
1 — заглушка вікна; 2 — ручка склопідйомника;
3 — внутрішня ручка приводу замка;
4 — ручка підлокітника; 5 — декоративна заглушка;
6 — кнопка блокування замка двері.

Якщо опускне скло не фіксується в потрібному положенні, то це може бути наслідком поломки пружинного гальма механізму склопідйомника або послаблення кріплення планки його троса. В останньому випадку несправність можна усунути регулюванням точності переміщення скла. Якщо зламалося гальмо, то треба замінити склопідйомник.
Якщо опускне скло не піднімається й не опускається, то причинами несправності можуть бути слабкий натяг троса, який слід відрегулювати, а також поломка пружинного гальма або обрив кронштейна скла, й тоді треба замінити склопідйомник або скло з кронштейном.
При заміні деталей і механізмів дверей потрібно її розбирати.
Вийміть декоративну заглушку 5 (рис. 2.2.) ручки 4 підлокітники, виверніть гвинт кріплення і зніміть ручку.
Злегка утопивши розетку 3 (рис. 2.3.) під облицюванням 2 ручки склопідйомника, пересуньте облицювання уздовж ручки до виходу з кільцевого виточення на осі і зніміть ручку.

Рис. 2.3. Привід переднього опускного скла
1 — ручка склопідйомника; 2 — облицювання ручки склопідйомника;
3 — розетка; 4 — механізм склопідйомника; 5 — верхні ролики;
6 — гвинти; 7 — притискні пластини; 8 — кронштейни опускного скла;
9 — опускне скло; 10 — трос; 11 — нижній ролик;
12- болт; 13 — натяжний ролик

Зніміть кнопку блокування замка, попередньо гострим інструментом знявши ковпачок кнопки і вийнявши скобу з’єднання з тягою [2].
Підтягніть викруткою облицювання внутрішньої ручки 3 (див. рис. 2.2.) відкривання дверей і зніміть її.
Переборюючи опір пружинних пластмасових тримачів (на рис. 2.2. відзначені стрілками), зніміть оббивку дверей.
Зніміть нижній ущільнювач опускного скла.
Відверніть гайку, виверніть гвинт кріплення і вийміть передній направляючий желобок опускного скла.
Виверніть гвинти кріплення і вийміть задній желобок опускного скла.
Виверніть гвинти кріплення і зніміть обох половин заглушки 1 вікна.
Послабте болти кріплення натяжного ролика 13 (див. рис. 2.3.) склопідйомника, виверніть чотири гвинти 6 кріплення троса на кронштейнах 8 скла і зніміть трос з роликів.
Вийміть через верх опускне скло 9.
Відверніть три гайки кріплення механізму склопідйомника (рис. 2.4.) і вийміть його.

Рис. 2.4. Механізм склопідйомника
1 — ручка склопідйомника; 2 — облицювання ручки; 3 — розетка;
4 — кришка корпуса; 5 – ведучий валик; 6 — повідець пружинного гальма;
7 — пружина гальма; 8 — опора ведучого валика, 9 — ведуча шестерня;
10 — корпус склопідйомника; 11 — барабан з веденою шестернею

Виверніть два гвинти 1. (рис. 2.5.) кріплення кронштейна внутрішньої ручки 2 і зніміть її в зборі з кронштейном [4].

Рис. 2.5. Кріплення внутрішньої ручки приводу замка двері
1 — гвинт кріплення ручки; 2 — внутрішня ручка;
3 — гайка кріплення осі натяжного ролика троса склопідйомника

Зніміть гумовий буфер опускного скла.
Відверніть гайки кріплення зовнішньої р.учки (рис. 2.5.) приводу замка і зніміть ручку, від’єднавши тягу 14.
Виверніть гвинти 4 (рис. 2.7.) кріплення замка і зніміть його, попередньо від’єднавши тягу запирання замка.

Рис. 2.6. Замок передніх лівих дверей
1 — важіль внутрішнього приводу замка; 2 — пружина важеля блокування замка; 3 — важіль зовнішнього приводу; 4 — тяга вимикача замка; 5 — тяга кнопки блокування замка; 6 — скоба; 7 — кнопка блокування замка; 8 — повідець тяги зовнішнього приводу; 9 — зовнішня ручка замка; 10 — вимикач замка;
11 — пружина сухаря; 12 — сухар фіксатора;13 — ротор замка; 14 — тяга зовнішнього приводу; 15 – корпус фіксатора замка; 16-храповик; 17 — пружина центрального валика; 18 – валік виключення замка;
19 — центральний валік; 20 — важіль блокування замка;
21 — тяга внутрішнього приводу замка

При установці склопідйомника перевірте правильність укладання троса на барабан, витки троса не повинні накладатися один на одного.
Після установки механізму склопідйомника і троса на ролики відрегулюйте натяг троса натяжним роликом, величину ходу опускного скла і переконаєтеся в плавності роботи склопідйомника [3].

Рис. 2.7. Кріплення замка двері
1 – кнопка блокування замка; 2 – тяга кнопки блокування; 3 – трос склопідйомника; 4 – гвинти кріплення замка; 5 – тяга внутрішнього приводу замка
Перед установкою оббивки двері перевірте кріплення пластмасових пружинних тримачів.
Операції по розбиранню і зборці задніх дверей відрізняються від операцій для передніх дверей зняттям і установкою нерухомого й опускного скла.
Опускне скло задніх дверей має тільки один кронштейн, на якому двома гвинтами за допомогою притискної пластини кріпиться трос [5].
Виймайте опускне скло після зняття нерухомого скла через верх. Дпя зняття нерухомого скла спочатку опустіть опускне скло і, вивернувши верхній гвинт кріплення стійки, вийміть його в зборі з гумовими ущільнювачами.
При зборці відрегулюйте величину ходу опускного скла.
Перед регулюванням окресліть контури петель на стійці кузова.
Ударною викруткою послабте гвинти кріплення петель.
Змістіть петлі щодо обкреслених контурів у потрібному напрямку і загорніть гвинти.
Для правильної роботи замка дверей відрегулюйте положення корпуса 15 (див. рис. 2.6.) фіксатора замка, попередньо послабивши болти кріплення.
Якщо двері закриваються занадто туго, змістіть фіксатор назовні і затягніть болти.
Якщо двері закриваються слабо, фіксатор змістіть усередину.
Якщо двері при закриванні опускається, змістіть фіксатор нагору і, якщо піднімається (провисання у відкритому положенні) змістіть фіксатор униз.
Перед регулюванням замка рекомендується окреслити контур фіксатора на стійці кузова.
Якщо двері погано відмикаються внутрішньою ручкою, відрегулюйте положення ручки. Для цього послабте гвинти кріплення і ручку разом із кронштейном пересуньте в потрібному напрямку.
По закінченні регулювання загорніть гвинти кріплення.
2.3 Капот, кришка багажника, бампери
У разі збільшення довжини троса привода замка капота або обриву його замок не відчиняється рукояткою із салону. Через обрив пружини замка, порушення його положення на кузові або зменшення довжини троса капот не замикається замком. Довжину троса можна відрегулювати завдяки петльовому кріпленню його на гачку; обірваний трос і поламану пружину слід замінити, а положення замка – відновити регулюванням. Капот погано відкривається й закривається також якщо вигнуто корпус замка, який треба замінити рис 2.8.

Рис. 2.8. Зняття капота
1 — капот; 2 — упор капота; 3 — кронштейн упора;
4 — болти кріплення петель капота

Спинка сидіння не повертається з похилого положення підніманням рукоятки механізму регулювання в разі обриву пружини цього механізму, яку треба замінити.
Якщо спинка не фіксується в заданому положенні, то можливі випадання пальця, що з’єднує тягу з підсилювачем, або поломка зубів фіксатора спинки. В останньому випадку треба замінити каркас сидіння.
У разі потрапляння води в салон або багажник через збільшення зазорів по периметру дверей (кришки багажника) та дефекти ущільнювачів останні треба замінити. Крім того, в салон автомобілів, які обігріваються від системи охолодження двигуна, може просочуватися охолодна рідина внаслідок негерметичності крана опалювача та неякісного паяння радіатора. Якщо несправний кран або його привод, можливе постійне надходження в салон підігрітого повітря (якщо кран не закривається) або відсутність підігрівання (якщо кран не відкривається). Несправний кран опалювача треба замінити, а привод до нього – відрегулювати [5].

Рис. 2.9. Кришка багажника
1 — замок; 2 — кришка багажника; 3 — гайка;
4 — петля; 5 — ущільнювач; 6 — фіксатор; 7 — торсіон

Зняття й установка бамперів
Бампери кріпляться на автомобілі болтами 6 (мал. 2.10.) до кронштейнів 7 лонжеронів кузова за допомогою трубчастих подовжувачів 5.
Для зняття заднього бампера необхідно вивернути два болти 6.
Передній бампер знімається аналогічно.
Установлюються бампери в зворотному порядку.

Рис. 2.10. Задній бампер
1 — накладка; 2 — тримач накладки; 3 — бампер; 4 — бічна накладка;
5 — трубчастий подовжувач; 6 — болт кріплення; 7 — кронштейн

2.4 Заміна заднього крила
При заміні крила зніміть задній ліхтар і бампер. Звільніть багажник, зніміть гумовий ущільнювач кришки багажника і паливний бак (якщо замінюється праве крило) та від’єднайте електропроводи.
Зрубайте тонким гострозагостреним зубилом або зріжте шлифувальною машинкою по крилу з’єднання
— з аркою заднього колеса по згину (рис. 2.11), відступивши від кромки крила 12–15 мм,
— з полом запасного колеса (або паливного бака) по згину, відступивши від кромки кріла 12–15 мм;
— з панелі задка, відступивши від лінії зєднання 2 мм;
— з панелі поперечини заднього вікна, відступивши від кромки згину 2–3 мм;
— з задньою частиною боковини по згину, відступивши від кромки крила 15–20 мм.

Рис. 2.11. Заміна заднього крила
Зрубайте кутник з’єднання крила з панелі задка, відступивши від кромки кутника 15 мм.
Свердлом діаметром 6–7 мм просвердлити точки контактної зварки на зєднанні крила з боковою панеллю даху и від’єднайте крило. Видалити смужки крила що залишилися, відрихтуйте деформовані кромки и зачистіть посадочні місця кузова та нового крила.
Подгоніть нове крило по місцю посадки, прихватіть захватами та приваріть газовою зваркою прутками Л 62 иабо Л 68 в месцях, вказаних на фрагментах рис. 2.12.
Перевірте посадку крила та приваріть його контактною зваркою шагом 40–50 мм. При відсутності контактно-зварювальної машини допускається газове зварювання оплавлюванням кромок переривчастим швом довжиною 20 мм через кожні 30 мм прутком Л 68. В пройомі дверей допускається электрозварювання полуавтоматом в середовищі вуглецю.

Рис. 2.12. Місця зварювання заднього крила
2.5 Заміна даху
У більшості аварійних випадків з пошкодженнями даху потрібна її заміна.
Зніміть вітрове та заднє скло, обивку даху та її приладдя.
Покладіть нову панель на дах кузова й встановіть місця рубки бокових панелей и передніх стійок дверей.
Відступивши від краю панелі даху 8 мм, відрубайте (рис. 2.13.) по згинам з’єднань з панелями рами вітрового вікна, с поперечиною рами заднього вікна, сточними желобками и боковими панелями даху. У бокових панелей даху зрубіть панель даху више розмітки на 10–15 мм.

Рис. 2.13. Заміна даху
Від’єднайте панель даху, видаліть смужки панелі та зачистіть посадочні місця кузова и нової панелі.
Підрихтуйте елементи кузова в місцях з’єднань з панеллю та підгоніть нову панель даху по місцю.
В точках, показаних на рис. 2.14. стрілками, приваріть панель даху газовою зваркою до панелі вітрового вікна и бокової панелі даху.
Перевірте посадку панелі й приваріть по периметру контактним зварюванням з шагом 40–50 мм. До бокових панелей даху приваріть газовим зварюванням.
При відсутності контактно-зварювальної машини допускається газове зварювання или электрозварюванні в середовищі вуглецю.

Рис. 2.14. Місце зварювання даху

2.6 Заміна панелі задка
Тонким гострозагостреним зубилом відрубайте панель задка рис. від пола паливного бака, пола запасного колеса, лонжеронів, підсилювача панелі та видаліть смужки метала.
Відрихтуйте и зачистіть шліфувальною машиною деформовані кромки.
Встановіть нову панель та прихватіть газовою зваркою в місцях, показаних на малюнку стрілками. Правильність встановлення панелі перевірте попереднім встановленням заднього бампера.
Приваріть панель задка контактним зварюванням в середовищі вуглецю переривчастим швом довжиною 10 мм через кожні 30 мм довжини.
Допускається газове зварювання точками через 30–40 мм латунними прудками Л 62 або Л68.

Рис. 2.15. Заміна підлоги задка

Рис. 2.16. Заміна підлоги паливного бака (запасного колеса) и лонжеронів підлоги задка

2.7 Лакофарбові покриття
Темні плями на всій поверхні кузова з’являються в разі застосування гарячої води (температурою понад 80 °С), етильованого бензину та інших речовин, що спричиняють роз’їдання, для видаляння воскового покриття. Пвідрапляння охолодної рідини на поверхні, пофарбовані у світлий колір, призводить до появи на них рожевих плям. Світлі плями утворюються на поверхнях, пофарбованих у темний колір, Унаслідок тривалого зберігання автомобіля під повітронепроникним чохлом.
У всіх трьох випадках видалити плями іноді вдається поліруванням, а в разі сильних пошкоджень треба перефарбовувати кузов.
Для відновлення блиску пофарбованої поверхні її один раз на місяць треба відтирати полірувальною рідиною. Для цього слід
ретельно вимити й відтерти пофарбовану поверхню;
чистим тампоном із марлі або м’якої ганчірки нанести на поверхню кузова тонкий шар полірувальної рідини, яку перед цим треба перемішати (збовтуванням);
через 20…30 хв. ретельно відтерти поверхню кузова сухою фланеллю до дзеркального блиску.
Щоб підвищити довговічність фарбування, рекомендується один раз на три місяці покривати кузов восковою пастою №3. Пасту треба нанести на чисту суху поверхню кузова й тугим тампоном із ганчірки або вати втирати коловими рухами в пофарбовану поверхню до дзеркального блиску. Коли пофарбована поверхня кузова стає матовою й відновити блиск за допомогою воскової пасти та полірувальної води не вдається, застосовують полірувальну пасту. Оскільки ця паста містить абразивні матеріали, які знімають певний шар фарби, її можна використовувати не частіше, ніж один-два рази на рік. Хромовані деталі кузова відтирають чистою м’якою ганчіркою, попередньо покривши їх тонким шаром технічного вазеліну [5].
Іржу, що з’являється на хромованих деталях, видаляють за допомогою спеціальних речовин, а очищене місце покривають шаром парафіну або прозорим лаком, що запобігає дальшому поширенню іржі. Для захисту нижньої частини кузова від корозії заводи-вигвідовлювачі застосовують спеціальні антикорозійні мастики. В процесі експлуатації автомобіля, коли під дією відцентрової сили з коліс скидаються вода, пісок, бруд, а взимку через відрапляння солі, якою посипають проїзну частину для видаляння снігового покриву на вулицях міст, антикорозійний шар руйнується, й метал зазнає підсиленої корозії. Щоб відновити антикорозійне покриття, треба
під струменем води, волосяними або капроновими щітками, видалити бруд;
пошкоджені місця зачистити металевою щіткою до блиску (ті місця, де немає іржі, а мастика міцно зв’язана з металом, піддають тільки поверхневому зачищенню);
зачищені місця знежирити за допомогою тампона, змоченого яким-небудь розчинником (уайт-спірит, нітророзчинник, бензин);
нанести за допомогою пензля або пульверизатора шар ґрунтовки №147 або 138;
після природного сушіння (25…30 год.) за допомогою пензля або пульверизатора нанести бітумну мастику.
Добрі результати дає покриття пошкодженої поверхні свинцевим суриком, розведеним на натуральній оліфі.
Для захисту від корозії прихованих внутрішніх поверхонь кузова застосовують спеціальний консервант «Мовиль». Щоб мати доступ до внутрішніх поверхонь кузова, треба розкрити відвори, закриті пробками, а де їх немає, просвердлити нові відвори. Консервант наноситься на зачищуваній поверхні розпилюванням за допомогою стисненого повітря (можна використовувати фарборозпилювач або садовий обприскувач). Не допускається наносити консервант на поверхні, раніше покриті мастилом, а також на заіржавілі поверхні. Час утворення захисної плівки – 20…30 хв. при температурі повітря 18…20° С.
Як профілактичний захід можна рекомендувати простіший спосіб захисту від передчасного руйнування антикорозійного покриття частин кузова й оперення, що полягає в утворенні оливної плівки. За допомогою пульверизатора або пензля треба змочити покриття поверхні кузова гасом і через 20…25 хв. ретельно промити сильним струменем води й просушити, обдуваючи стисненим повітрям, або природним способом. Пвідім на підгвідовлену поверхню з пульверизатора нанести шар оливної емульсії, яка складається з 50% оливи для двигунів і 50% гасу. Ця суміш легко просочується в усі щілини та нещільності й заповнює їх, що добре захищає від корозії. Крім того, емульсія сприяє кращому зберіганню кріпильних деталей, які не іржавіють і легко відкручуються під час виконання ремонтних робіт. Для збереження антикорозійного шару зазначену операцію достатньо виконувати двічі на рік, переходячи на осінньо-зимову й весняно-літню експлуатацію [6].