Теорія ліній передач

Теорія ліній передачі

1 Електродинаміка напрямних систем. Процеси у провідниках
Процес розповсюдження електромагнітних хвиль поділяється на незалежні процеси передачу, випромінювання, поглинання. Ці процеси аналізуються за допомогою електродинамічної теорії. Рівняння Максвелла узагальнюють основні закони електродинамічної теорії. Рiвняння Максвелла мають двi форми інтегральну та диференцiальну. В iнтегральнiй формi цi рiвняння мають такий вигляд
; ; (1)
де – струм провідності, – струм зміщення. Диференційна форма цих же рівнянь.
; ; (2)
, , (3)
З першого рівняння випливає, що діелектрична проникливість середовища є комплексною величиною. Співвідношення дійсної та уявної складових частин, які визначають властивості середовища
– якщо , середовище є провідником;
– якщо , середовище є діелектриком.
Запас енергії електромагнітного поля визначається

. (4)
Використовуючи рівняння Максвелла можна одержати вираз для зміни енергії поля в замкненому об’ємі
, (5)
Цей вираз відомий як теорема Умова-Пойнтінга. Перший додаток правої частини (5) є потоком енергії в одиницю часу крізь замкнену поверхню S об’єму V в оточуючий простір, другий додаток визначає енергію всередині об’єму, що перетворилась у тепло.
В залежності від довжини хвилі та середовища розповсюдження електромагнітної енергії розрізняють п’ять режимів передачі
– статичний;
– стаціонарний;
– квазістаціонарний;
– електродинамічний;
– хвильовий та квазіоптичний.
Статичний режим відповідає процесам електростатики та магнітостатики, відсутні струми провідності та струми зміщення. Уздовж проводів протікає постійний струм, що створює магнітне поле, електричне поле в цьому разі не виникає, тобто .
Квазістаціонарний режим охоплює діапазон високих частот (до 109 Гц), з’являються струми зміщення, але вони дуже малі, ними можна знехтувати. Ці струми призводять до втрат у діелектрику.
Електродинамічний режим охоплює діапазон надвисоких частот (≈30 ГГц), в цьому разі необхідно враховувати і струми провідності, і струми зміщення. В цьому режимі здійснюється передача хвилеводами.
Квазіоптичний режим охоплює оптичний діапазон електромагнітних хвиль (~1014 Гц). Струми провідності в цьому режимі відсутні, є тільки струми зміщення, як це має місце у світловодах?
В залежності від режиму передачі напрямної системи змінюється права частина першого та другого рівнянь Максвелла (1).
В кожному режимі передачі використовуються ті чи інші закони Кулона, Ома, Кірхгофа, телеграфні рівняння, закони оптики, але рівняння Максвелла є універсальним для будь-якого режиму.
Режим передачі напрямними системами визначає структуру електромагнітного поля в ній – від найпростішої в статичному та стаціонарному режимах до складної у хвилеводах і світловодах.
Характер розповсюдженя електромагнітних хвиль у НС визначається структурою поля в ній. Ця структура визначає можливість використання того чи іншого спектра частот, що й обумовлює властивості НС. Структура поля визначається класами та типами хвиль. Клас хвилі визначає наявнiсть поздовжніх складових поля, а тип хвилi визначається структурою поля в поперечному перетинi НС.
Під час протікання струму вздовж провідника, в ньому виникають вихорові струми, що витискають струм на поверхню провідника (рис. 1 ).

Рисунок 1 – Явище поверхневого ефекту
Це явище називають поверхневим ефектом (скін-ефектом). Воно збільшує електричний опір при підвищенні частоти, характеризуються глибиною проникнення поля в метал
. (6)
З поверхневим ефектом пов’язані ефект близкості та ефект дії оточуючих мас, якi посилюють поверхневий ефект, збільшуючи електричний опiр.
2 Параметри передачі симетричного кола. Рівняння однорідної лінії
Якість передачі лініями та колами їх електричні властивості повністю визначаються параметрами цих кіл, які поділяються на первинні та вторинні.
На рис 2 наведена еквівалентна схема двопроводового кола.

Рисунок 2 – Еквiвалентна схема двопроводового кола
До первинних параметрів належать електричний опір проводів R, Ом/км; індуктивність проводів L, Гн/км; міжпроводова ємність С, Ф/км; провідність ізоляції G, См/км. Ці параметри є погонними, тобто розраховуються, вимірюються та нормуються для лінії довжиною 1км. Індуктивність складається з двох частин − внутрішньої та зовнішної. Внутрішня зумовлена поверхневим ефектом та залежить від частоти. Зовнiшня – визначається конструкцією НС та вiд частоти не залежить.
Вторинні параметри передачі пов’язані з первинними
− загасання, дБ/км;
− постiйна фази, рад/км;
− хвильовий опір, Zхв Ом ;
− швидкість розповсюдження енергії, Vр км/с.
Постійна фази та загасання разом складають постiйну розповсюдження
, . (7)
Загасання характеризує зменшення амплітуди струму та напруги уздовж лінії, постійна фази змінює фазу. Хвильовий опір − це опір, що зустрічає електромагнітна хвиля під час розповсюдження вздовж однорідної лінії, узгодженої на кінцях, в якій немає відбиттів. Хвилевий опір визначається як відношення напружності електричного поля до напружності магнітного поля в будь-якій точці лінії, тобто Zхв = Е(х)/Н(х).
Лінія передачі − це лінія з розподіленими парметрами, тому струм і напруга в такій лінії пов’язані співвідношеннями
. (8)
Вирази (8) дозволяють одержати рівняння як неоднорідної, так і однорідної лінії та встановити взаємоз’язок між первинними і вторинними параметрами передачі. Ці рівняння встановлюють залежність струму, напруги та потужності від довжини лінії. Для однорідної лінії ці залежності такі
, (9)
де U0, I0, P0 – напруга, струм та потужнiсть на початку лінії вiдповiдно.
Хвильовий опір − це опір, що зустрічає електромагнітна хвиля під час розповсюдження вздовж однорідної лінії, узгодженої на кінцях, в якій немає відбиттів.
Нижче наведені вирази, що пов’язують первинні та вторинні параметри передачі
(10)
Загасання зручно визначити логарифмічною одиницею – непером ( Нп), або децибелом ( дБ). 1Нп = 8,686 дБ. Загасання та постійна фази також є погонними параметрами.
Ці логарифмічні одиниці випливають з закону зміни амплітуди струму, напруги та потужності уздовж лінії (9)
; . (11)
Логарифмуючи та домножуючи на 10 (11) одержуємо
; (12)
. (13)
Відносні логарифмічні одиниці доцільно використовувати при розрахунках ліній. В цьому разі потужність у відносних одиницях визначається як
.
Введення цих одиниць дозволяє піднесення в ступінь замінити множенням, а множення та ділення – додаванням та відніманням.
3 Передача енергії симетричним колом з урахуванням втрат. Розрахунок параметрів передачі симетричних кіл
Потужність потоку поглинання для циліндричного провідника визначається рівнянням Пойнтінга
, (14)
де – активний опір провідників, – внутрішня індуктивність, – подовжня складова електричного поля, – спряжене значення тангенціальної складової магнітного поля, – радіус провідника (2).
Отже, визначивши з рівнянь Максвела складові поля та , можна знайти опір та внутрішню індуктивність провідника як реальну та уявну складові правої частини (14)
(15)
Повний виклад для визначення та нижче наведені розрахункові формули для визначення опору , Ом/км та внутрішньої індуктивності , Гн/км .

Рисунок 3 – Поле симетричної пари
, (16)

, (17)
де – діаметр провідника, мм; – відстань між провідниками, мм; – коефіцієнт вихрьових струмів.
Значення функцій , , та наведені в додатку А.
Вираз (16) складається з трьох складових опору постійному струму , опору внаслідок поверхневого ефекту , та третьої складової, що відображує ефект близкості. Коефіцієнти і враховують тип скручування елементарних груп в кабелі. Для всiх скручувань в залежності від діаметра кабелю, для парного скручування , для зіркового −, для подвійного парного −.
Зовнішня індуктивність(), ємність() та провідність ізоляції () визначаються такими виразами
;;, (18)
де − відносна ефективна діелектрична проникливість, − тангенс кута діелектричних втрат ізоляції проводів.
Під час розрахунку провідності ізоляції , крім провідності, обумовленої діелектричними втратами, слід враховувати також провідність, зумовлену протіканням струму через діелектрик . При розрахунках слід враховувати, що , тому . Зовнішня індуктивність значно більше внутрішньої.
Хвильовий опiр та загасання визначаються також геометричними параметрами симетричної пари
, Ом; (19)
. (20)
4 Коаксіальна пара
Коаксіальна пара – основа коаксіального кабелю, це направляюча система є закритою, тобто електромагнітне поле не розповсюджується за межі зовнішнього провідника. Внаслідок поверхневого ефекту, робочий струм зосереджується на внутрішній стінці зовнішнього провідника, а струми завад загасають у зовнішньому провіднику (рис 4)

Рисунок 4 – Поле коаксіальої пари

Методика визначення первинних параметрів така ж сама , як і для симетричного кола. Коаксіальні кабелі використовуються на високих частотах (понад 100 кГц). Для цих частот первинні параметри предачі розраховуються за формулами
− електричний опір для кола з мідними провідниками
; (21)
− електричний опір для кола з алюмінієвими провідниками
; (22)
− внутрішня індуктивність для кола з мідними провідниками
; (23)
− внутрішня індуктивність для кола з алюмінієвими провідниками
. (24)
Зовнішня індуктивність та ємність кола визначаються
;
. (25)
Провідність ізоляціі дорівнює , в коаксіальній парі .
Вторинні параметри передачі пов’язані з первинними. Хвилевий опір та загасання на високих частотах доцільно розраховувати за формулами
; (26)
для мідних проводів
, (27)
де ; .
В коаксіальній парі iснує оптимальне співвідношення діаметрів провідників. Якщо, то коаксіальна пара має мінімальні втрати в металі (рис. 5). Якщо, то кабель має максимальну пробивну напругу. Якщо, кабелем передається максимальна потужність.

Рисунок 5 − Залежність втрат в коаксіальному колі з мідними провідниками від спiввiдношення дiаметрiв
5 Властивості неоднорідних ліній
Під час виготовлення кабелів внаслідок недосконалості технології виникають різні дефекти, що змінюють структуру електромагнітного поля, а отже і хвильовий опір лiнiї. Лінія стає неоднорідною, в ній виникають відбиття. Однорідність лінії визначається сталістю її хвильового опору вздовж лінії. Схеми однорідної та неоднорідної лінії наведені на рис. 6.

Рисунок 6 − Схема однорідної(а) та неоднорідної(б) ліній
Ступінь неоднорідності лінії визначається коефіцієнтом відбиття в місці розташування неоднорідності
. (28)
В неоднорідній лінії з’являються відбиті хвилі, що викривляють характеристику власного вхідного опору лінії. Лінія в цьому випадку характеризується не хвилевим опором, а вхідним. Неузгодженість опорів на кінцях лінії призводить до появи кінцевих відбиттів з коефіцієнтом відбиття
лінія енергія передача
, (29)
де – вхідний опір лінії, – власний хвилевий опір лінії.
Дальність зв’язку в неоднорідній лінії визначається не її власним загасанням, а робочим
, (30)
де – кілометричне загасання кабелю, дБ/км; – довжина лінії, км; – загасання внаслідок відбиття на стиках будівельних довжин кабелю та на кінцях лінії. Внаслідок відбиттів в лінії виникають зворотний та попутний потоки, що приводить до погіршення якості зв’язку.