Конституційний суд України

Конституційний суд України

Інститут Муніципального Менеджменту і Бізнесу
“Конституційний суд України”
КИЇВ-2001

 
План
Вступ
1.   Конституційний Суд — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
2.   Порядок формування Конституційного Суду і його склад.
3.   Функції і повноваження Конституційного Суду.
4.   Порядок діяльності Конституційного Суду і прорцедури розгляду ним справ.
Висновки
Література

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Змінилась організація державної влади — відбувся поділ її на законодавчу, виконавчу і судову, виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема, інститути Президента України, конституційної юрисдикції, Збройні Сили України та ін. Почалось становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя, цілісної системи органів виконавчої влади.
Поряд із змінами в організації держави й суспільства та завдяки їм, відбулися зміни у правовій системі України. З перших років незалежності було прийнято значну кількість принципово нових законодавчих актів України замість колишніх союзних законів і підзаконних актів та істотно оновлено чимало чинних законів. Конституція України 1996 р. створила основу нової системи права України, всіх її галузей і насамперед такої галузі, як конституційне право України. Прийняті на основі Конституції в розвиток її положень нові законодавчі акти, сприяли становленню більшості основних інститутів конституційного права, насамперед — державного і суспільного ладу, прав та свобод людини і громадянина, форм безпосередньої демократії, державної влади й місцевого самоврядування та ін.
Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу: на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої Конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави.
Особливе, відокремлене місце від судової системи має Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від судів загальної і спеціальної компетенції порядком утворення, складом, специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю юридичної сили та обов’язковості рішень Конституційного Суду, а також строком призначення на посаду. Конституційний Суд України є судовим органом конституційного контролю, що самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства.
Проблеми конституційного контролю виявилися у сфері підвищеної наукової уваги. Протягом декількох останніх років по цій темі переведено багато робіт, що відображають зарубіжний досвід, проведено порівняльно-правові дослідження, надруковано роботи з аналізом вітчизняного досвіду конституційного контролю і нагляду. Така активність цілком обгрунтована: цей інститут є найважливішим елементом побудови правової держави, і в сучасній Україні, він став найбільш значним його втіленням.

Інститут конституційного правосуддя існує в переважній більшості сучасних країн. Це пов’язано, зокрема, з тим, що загальновизнаною стала ідея правової держави, однією з визначальних рис якої є верховенство права і його головного джерела — конституції. Верховенство конституції означає підпорядкованість їй як усіх інших джерел права, так і усіх гілок влади, у тому числі і законодавчої. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовою гарантією верховенства конституції є судовий конституційний контроль.
Конституційний контроль відноситься до числа ефективних засобів забезпечення верховенства конституційних розпоряджень, що є головним атрибутом будь-якої демократичної держави. Основне призначення конституційного контролю складається насамперед у виявленні правових актів і дій державних органів чи посадових осіб, що суперечать конституційним розпорядженням, а також у вживанні заходів по усуненню виявлених відхилень. Практично конституційний контроль виник там і тоді, де і коли почали з’являтися закони, іменовані конституціями. Як і інші закони, конституції мали потребу в гарантіях їхнього реального виконання усіма в умовах конкретних держав.
Традиційно виділяють дві системи конституційного правосуддя: американську і європейську. За американської системи конституційність законів та інших правових актів перевіряють суди загальної юрисдикції. Найбільшого поширення ця система набула в країнах загального права, і має два різновиди:
·     В одних країнах конституційний контроль здійснюється усіма судами загальної юрисдикції, тобто будь-який суд може вирішити питання про конституційність нормативного акта;
·     в інших країнах конституційний контроль здійснює лише Верховний Суд.
Головна відмінність європейської системи від американської полягає у тому, що конституційне правосуддя в цих країнах виділено із загального правосуддя.
Згідно з Конституцією України (ст. 124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.
Конституційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судів здійснюється в певних процесуальних формах, що зближує їх з судами загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судочинства. Закон про Конституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що діяльність Конституційного Суду грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування, складом і, головним чином, за характером справ, які вони вирішують. Предметом розгляду конституційних судів є конституційні питання.
Незалежно від формального визначення правової природи конституційних судів, сама назва цих органів свідчить про те, що вони розглядаються як особливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційного Суду як спеціального органу конституційної юрисдикції.
Конституційне правосуддя, незалежно від організаційних форм його здійснення, вирішує завдання захисту Конституції: забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади, захист прав і свобод людини і громадянина.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Судді Конституційного Суду не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів. Це має важливе політичне значення, тому що при зміні політичного курсу утруднює можливість відповідним політичним силам в своїх інтересах збільшувати кількість членів Конституційного Суду, оскільки для цього потрібно буде внести зміни до Конституції.
Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.
Конституція України (ст. 148) визначає такий порядок формування Конституційного Суду України: Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду. Формування органів конституційного правосуддя різними гілками влади має на меті забезпечити їх незалежність і попередити можливість підпорядкування одній з них.
Попередньо Президент України проводить консультаціі з Прем’єр-міністром та Міністром юстиції щодо кандидатур на посади суддів Консгитуційного Суду. Приначеною на посаду судді Конституційного Суду вважаться особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем’єр-міністра та Міністра юстиції.
Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.
З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду суддів України.
У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду відповідно Президент України, Верховна Рада України у місячний строк, а з’їзд суддів України у тримісячний строк призначають іншу особу на цю посаду.
Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропонованих суддями Конституційного Суду. Обрання Голови Конституційного Суду самими членами Конституційного Суду є додатковою гарантією незалежності Конституційного Суду від інших гілок влади.
Судді Конституційного Суду при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються Законом про Конституційний Суд України, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.
Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною. Суддя Конституційного Суду не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку суду. Судді Конституційного Суду не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.
Повноваження судді Конституційного Суду припиняються у разі: закінчення строку призначення; досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення суддею вимог Закону про заборону політичної діяльності та виконання іншої оплачуваної роботи; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Основними функціями Конституційного Суду України є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Згідно з Конституцією України (ст. 150, 151), Законом про Конституційний Суд України (ст. 13) до повноважень Конституційного Суду належить прийняття рішень і дача висновків у справах щодо:
·     конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
·     відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість;
·     додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;
·     офіційного тлумачення Конституції та законів України.
До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Підставами для прийняття Конституційним Судом рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є їх невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
З питань своїх повноважень Конституційний Суд приймає рішення й висновки. Рішення Конституційний Суд приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у встановленому законом порядку.
Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Рішення і висновки Конституційного Суду підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання.
Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов’язковими до виконання. У разі необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх реалізації, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.
Важливе значення має питання про те, з якого моменту втрачає чинність нормативний акт, визнаний органом конституційного правосуддя неконституційним. По-перше, з певної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу конституційної юрисдикції. По-друге, з моменту прийняття рішення органом конституційного правосуддя; такий порядок закріплений Конституцією України (ст. 152) і чинним законом про Конституційний Суд України (ст. 73).

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання і конституційне звернення.
Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта чи його окремих положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про необхідність офіційного  тлумачення Конституції та законів України, а також звернення Верховної Ради про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Суб’єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним судом є:
·     щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість, — Президент України, Кабінет Міністрів України;
·     стосовно додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту — Верховна Рада України;
·     щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України — Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.
Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Суб’єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи в Україні.
Конституційний суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі за таких підстав: відсутність встановленого законодавством права на конституційне подання чи конституційне звернення; невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим законодавством; непідвідомчість Конституційному Суду питань, порушених у конституційному поданні або конституційному зверненні.
На засіданнях Конституційного Суду розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях.
Для забезпечення повноти розгляду справи Колегія суддів Конституційного Суду під час підготовки справи, Конституційний Суд в процесі провадження у справі мають право витребувати від Верховної Ради, Президента, Прем’єр-міністра, Генерального прокурора, суддів, місцевих органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян і окремих громадян необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються справи. Колегія суддів і Конституційний Суд мають право викликати посадових осіб, експертів, свідків, громадян, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи.
Учасниками конституційного провадження є суб’єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Конституційним Судом до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі. У Конституційному Суді України провадження ведеться, рішення і ухвали приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою. Строк провадження у справах за конституційним поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а за конституційним зверненням — шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця.
Закон про Конституційний Суд України регулює, крім загальних положень діяльності Конституційного Суду, процедури розгляду ним певних категорій справ. Основною функцією органів конституційного правосуддя є здійснення контролю за додержанням Конституції в процесі правотворчої діяльності шляхом перевірки правових актів з точки зору їх відповідності Конституції. Тому Закон про Конституційний Суд України першим регулює порядок провадження у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Суб’єкти права на конституційне подання з цих питань направляють до Конституційного Суду конституційні подання, в яких викладаються аргументи і стверджується про неконституційність відповідних актів, визначають до трьох представників для участі у розгляді справи. Конституційний Суд обов’язково залучає до участі в провадженні у справі представників органів влади, акти, яких оспорюються щодо їх конституційності. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Іншим видом справ, що розглядається Конституційним Судом, є провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Підставою для конституційного подання є наявність спору стосовно повноважень вказаних органів, якщо один із суб’єктів права на конституційне подання, визначених у ст. 40 Закону про Конституційний Суд України (Президент, не менше як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим), вважає, що правові акти, якими встановлено повноваження зазначених органів, не відповідають Конституції України. У резолютивній частині рішення Конституційного Суду дається висновок щодо конституційності правового акта, яким встановлено повноваження конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Конституційний Суд розглядає також справи щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. Предметом розгляду Конституційним Судом є питання щодо конституційності правових актів Верховної Ради України, актів Президента України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. У разі визнання таких актів неконституційними у рішенні Конституційного Суду зазначається про припинення діяльності всіх органів, які були створені для проведення цих виборів чи референдумів, про знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів і про припинення фінансування заходів щодо проведення виборів чи референдумів та повернення державі перерахованих, але не використаних коштів.
Наступним видом справ, які розглядаються Конституційним Судом, є провадження у справах щодо відповідності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина. Підставами для порушення питання про відкриття провадження у справі щодо відповідності норм чинного законодавства принципам і нормам Конституції України стосовно прав і свобод людини і громадянина є наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів; виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, і виявлених у процесі загального судочинства; виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі його діяльності. У разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється і відкривається конституційне провадження, справа розглядається Конституційним Судом невідкладно.
Предметом конституційного провадження у справах щодо конституційності норм законів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, є вирішення спірних питань конституційності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, визнаних обов’язковими на території України, що встановлюють різний порядок реалізації одних й тих самих конституційних прав та свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх використання. У рішенні Конституційного Суду визначається, норми якого закону є конституційними, а якого — неконституційними і нечинними.
Конституційний Суд розглядає справи й дає висновки щодо конституційності чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість. Питання щодо конституційності чинного міжнародного договору розглядається Конституційним Судом за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України. У разі дачі висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції України Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо неконституційності цього договору чи його окремих частин. Питання щодо конституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість, розглядаються Конституційним Судом за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України відповідного закону. Відкриття конституційного провадження у цих справах зупиняє розгляд Верховною Радою України питання щодо надання згоди на їх обов’язковість.
Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є конституційне подання Верховної Ради України з даного питання. На підставі аналізу поданих Верховною Радою України документів і матеріалів Конституційний Суд дає відповідний висновок. В зарубіжних країнах органи конституційного правосуддя грають різну роль у процедурі імпічменту. В одних країнах вони дають лише висновки з різних питань, пов’язаних з процедурою імпіч менту, в інших — безпосередньо вирішують питання про усунення глави держави з поста на підставі звинувачення, висунутого парламентом.
Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції та законів України. Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або законів України судами Ук^ раїни, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. У резолютивній частині висновку Конституційного Суду офіційно тлумачаться положення Конституції та законів України, щодо яких було подано конституційне подання чи конституційне звернення. У разі, якщо при тлумаченні Закону України його окремих положень) була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону.

Успіх молодої української демократії не буде залежати від наявності чи відсутності конституційного суду. В Україні поки немає багатьох елементів демократичної системи, які мають важливе значення. Проте серед неодмінних умов функціонування демократичної системи вперше з’явився механізм, що забезпечує ефективний захист конституційних прав і свобод, у той час як протягом 70 років авторитарність Радянської влади перешкоджала розвитку інститутів, здатних вирішити подібну задачу. Український Конституційний Суд є єдиним органом юрисдикції, здатним виносити остаточні і непідлягаючі заперечуванню рішення. Якщо в перші роки діяльність Суду була надто обережна, то зараз при наявності ряду позитивних змін, Суд показав, що він у стані і захищати індивідуальні права, і обмежувати перевищення влади на державному рівні, що вже саме по собі є істотним досягненням.
Конституційний Суд — важливий елемент політичної системи. Він слугує забезпеченню політичної стабільності, розвитку політичних процесів у встановлених Конституцією межах. При цьому, політична функція Суду може і повинна здійснюватися тільки у формі судового розгляду. Саме в цьому випадку позиція Суду як арбітра, чи посередника-миротворця має правове значення і тягне юридичні наслідки, обов’язкові для сторін конституційної суперечки.
Головна особливість і важлива відмінність Конституційного Суду України від судів загальної юрисдикції й арбітражних судів у тім, що Конституційний Суд України — це не тільки судовий орган, але і такий конституційний орган, якому надане право у встановлених Конституцією і законом формі і межах здійснювати контроль над органами законодавчої і виконавчої влади, а в опосередкованому вигляді — і над іншими судовими органами, а в даному змісті він сам представляє вищу державну владу. Цією якістю обумовлена інтегруюча роль Конституційного Суду як гаранта політичної стабільності в суспільстві і державі та хранителя довгострокових конституційних цінностей.
Проаналізувавши основні правові принципи й основи діяльності Конституційного Суду України я прийшов до висновку, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинства Конституційний Суд має необхідні повноваження й інструменти для виконання своєї першорядної задачі — захисту конституційних основ суспільного ладу і конституційних прав громадян України. Незважаючи на деякі складності в організації судової практики, головна проблема ефективності роботи Конституційного Суду в Україні укладається не в недоліках процедури конституційного судочинства чи конституційного законодавства, а в забезпеченні виконання рішень Суду, що часом відкрито ігноруються як суб’єктами держави, так і галузями державної влади. Невиконання судових рішень — характерна риса всього українського правопорядку. Законність в державі, у тому числі і конституційну, повинні забезпечувати не Конституційний Суд, а виконавча влада, прокуратура, правоохоронні відомства. Конституційний суд — це фактично вища й остання інстанція, і він повинен вступати в дію лише тоді, коли не спрацьовує вся інша система влади чи правосуддя.
Таким чином, краща гарантія виконання рішень Конституційного Суду — не примус, а такий стан суспільної свідомості, при якому в жодного органу, посадової особи чи громадянина, не виникало бажання діяти всупереч цьому рішенню. Під «такою» суспільною свідомістю я маю на увазі підвищення рівня правової культури.

Література
1.   Конституція України
2.   Закон України “Про Конституційний Суд України”
3.   Бойко В.Нова Конституція і судова влада. Право України.-1997.
4.   Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. — М., 1998.
5.   Погорілко В.Ф. Конституційне право України — Київ Наукова думка 1999р.
6.   Лисенков С.Л. Конституція України: матеріали до вивчення — Київ Либідь 1997р.
5.   Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.0. Конституційний Суд України -Київ іе Юре 1997р.
6.   Право України 1998р. №5/ Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України.
7.   Конституційне право України. За редакцією В.Ф.Погорілка. Київ. Наукова думка. 2000р.

План

Вступ

1. Конституційний Суд України та його місце в механізмі державної влади

2. Склад і порядок формування Конституційного Суду України

3. Повноваження Конституційного Суду

4. Процедура розгляду справ Конституційним Судом України

5. Рішення та висновки Конституційного Суду та їх юридичні наслідки

Висновки

Література


Вступ

Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави. Основне призначення судової влади – забезпечення реалізації принципу верховенства права.

18 жовтня 1996 року у присутності Президента України Леоніда Кучми, народних депутатів, членів Кабинету Міністрів і чисельних гостей шістьнадцять членів Конституційного Суду України склали присягу на вірність Конституції і державі. Вперше в історії незалежної України набув необхідних повноважень і чинності один з найважливіших інститутів держави.

Шлях до створення Конституційного Суду був складним і тривалим. Досягти успіхів на цьому шляху можна лише при об’єднанні зусиль учіх державних органів і органів місцевого самоврядування, консолідації усього суспільства. Лише за умови усвідомлення, що не страйки, не розбрат, не гучні слова й заклики, а важка й напружена праця усіх та кожного, злагода й громадянський мир — єдиний напрям нашого поступу до заможної держави, високого життєвого рівня її громадян.

 Згідно з Конституцією України (ст. 124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

 Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави, місце. Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю. Така природа Конституційного Суду пояснюється тим, що останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою має існувати четверта влада — контрольна.

Конституційно-правовий статус Конституційного Суду визначається розділом XII Конституції та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

 Конституція України визначає склад Конституційного Суду України та порядок його формування.

Відповідно до засад організації судової влади в Україні судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

 Отже, основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливості функціонування Конституційного суду України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:

1.  вивчення особливостей формування складу Конституційного суду;

2.  дослідження порядку ведення пленарних засідань;

3.  розгляд особливостей прийняття рішень Конституційним судом України.

Предметом курсової роботи є відносини, що виникають в процесі функціонування Конституційного суду України.

Об’єктом курсової роботи є Конституційний суд України.

Курсова робота складається із чотирьох розділів, в яких послідовно розглядається поствлена проблема.

 Під час написання курсової роботи були використані різноманітні літературні джерела: Конституція України, підручники з конституційного права та інші посібники. Методи, які були використані для розкриття теми: літературний метод, метод аналізу та синтезу, порівняльний метод та узагальнення.

1. Конституційний Суд України та його місце в механізмі державної влади

 

Конституційний Суд України розпочав діяльність 18 жовтня 1996 року. Своє перше Рішення прийняв 13 травня 1997 року. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України”.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним:

- незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йдеться у розділі VIII Основного Закону України, він не є складовою, а ні загальних, а ні спеціалізованих апеляційних судів;

- саме тому його правовий статус визначено в окремому розділі XII "Конституційний Суд України";

- цей розділ міститься не відразу за розділом VIII "Правосуддя"[1], а перед розділом ХІІІ "Внесення змін до Конституції України", що є досить логічним;

- система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України тим, що: останній не має власної системи; порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Суду; вимоги, які пред’являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо судців загальної і спеціальної юрисдикції; основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду; на діяльність Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру розгляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає; до суддів цього Суду пред’являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні; акти цього органу не підлягають спеціальному та касаційному оскарженню; на відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк; судді Конституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.

Все це дає можливість зробити висновок про те, що Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю.

Така природа Конституційного Суду пояснюється тим, що останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою має існувати четверта влада — контрольна.

Контрольна влада згідно з однією з теорій у науці конституційного права — влада, яка посідає самостійне місце в системі розподілу державної влади поряд з законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості держав контрольна влада представлена вищими органами держави особливого роду (конституційні суди, рахункові палати, державні контролери, суперінтенданти, омбудсмени). На відміну від відомчого, адміністративного контролю, інститути контрольної влади посідають самостійне місце, вони організаційно відокремлені від інших гілок влади.

Специфіка діяльності органів контрольної влади полягає в тому, що вони не встановлюють загальних правил поведінки, як це робить законодавча влада, не займаються державним управлінням, яке притаманне відповідній владі, не розглядають конкретних кримінальних, цивільних, трудових та інших справ, що становить сферу діяльності судової влади. Органи контролю, і зокрема Конституційний Суд України, займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ і не мають права втручатися в оперативну діяльність установ і підприємств. Звичайно, вони доповідають про результати перевірок іншим органам держави, які і застосовують відповідні заходи до порушників. Самі ж органи контролю, у тому числі і Конституційний Суд України, як правило, ніяких покарань призначати не можуть.

Інститут конституційного правосуддя існує у переважній більшості сучасних країн. Це пов’язане з тим, що загальновизнаною стала ідея правової держави, однією з визначальних рис, якої є верховенство права і його головного джерела – конституції. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовою гарантією верховенства Конституції є судовий конституційний контроль.

Отже, Конституційно-правовий статус КСУ визначається у розділі ХІІ КУ і ЗУ “Про КСУ” від 16 жовтня 1996 р.

Стаття 147 КУ визначає сутність КСУ і його призначення, яким є:

-  вирішення питань про відповідність законів і ін. правових актів КУ;

-  офіційне тлумачення КУ і ЗУ Конституційним Судом України.

Згідно п.2. ст. 3У “Про КСУ” такий Суд є юридичною особою, має свою печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.[2]

Принципами на яких ґрунтується діяльність КСУ є:

-  принцип верховенства права;

-  принцип незалежності;

-  принцип колегіальності;

-  принцип рівноправності суддів;

-  принцип гласності;

-  принцип повноти і всебічності розгляду справ;

-  принцип обґрунтованості прийнятих КСУ рішень.

 

2. Склад і порядок формування Конституційного Суду України

 

 Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев’ять років без права бути призначеним повторно.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.

Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду України при вступі на посаду складає присягу такого змісту: “Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов’язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина”.

 Порядок призначення суддів КСУ Президентом України — ст. 6 ЗУ “По КСУ”.

Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України, щодо кандидатур на посади суддів КСУ.

Призначеною на посаду судді КСУ вважається особа, про призначення якої видано указ ПУ, що скріплюється підписами ПУ, Прем’єр-Міністра України та Міністра юстиції України.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ПУ, ПУ у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

 ВРУ призначає суддів КСУ таємним голосування шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів КСУ вносить Голова ВРУ, а також може вносити не менш як ¼ народних депутатів України від конституційного складу ВРУ.

При цьому депутат має право поставити пропозицію про висунення лише одної кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються.

Призначеними на посади суддів КСУ вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, тобто більше половини голосів депутатів від конституційного складу ВРУ. У випадку, коли кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів — проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ВРУ, остання у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою ВРУ підписуються постанови ВРУ про призначення суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ з’їздом суддів України — ст. 8, ЗУ “Про КСУ”.

З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів КСУ для включення їх у бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді КСУ вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів КСУ, призначеними вважаються кандидати, які за умов таємного голосування, набрали більшу кількість голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі призначення повноважень судді КСУ, який призначався на посаду з’їздом суддів України, останній у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Рішення з’їзду суддів України про призначення суддів КСУ підписує головуючий і секретар з’їзду суддів.

Суддя КСУ вступає на посаду з дня складання присяги судді КСУ на засіданні ВРУ, яке проводиться за участю ПУ, Прем’єр-Міністра України, Голови Верховного Суду не пізніше як через місяць після призначення суддею КСУ.

 Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засіданні КС зі складу суддів КСУ лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів будь-яким числом кандидатур, що запропоновані суддями КСУ.

Обраний Головою КСУ вважається кандидат за якого проголосувало більше половини складу суддів КСУ.

Два заступники Голови КСУ обираються за пропозицією останнього КСУ тільки на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Судді КСУ при здійсненні своїх повноважень, а саме:

-  здійснення попередньої підготовки питань для їх розгляду Колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ;

-  приймання участі у розгляді справ;

-  вони також мають право витребувати від ВРУ, ПУ, Прем’єр-Міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ.

-  судді КСУ мають право публічно висловлювати свою думку, з питань що стосуються провадження у КСУ лише щодо тих справ, у яких КСУ прийнято рішення чи дано висновок;

Є незалежними і підкоряються тільки КУ та керуються ЗУ “Про КСУ”, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, які є предметом розгляду КСУ.

Кожний суддя має наукового консультанта і помічника, які виконують доручення судді КСУ зі справ конституційного провадження. Науковий консультант і помічник судді КСУ є державним службовцем.

Судді КСУ, виконуючи свою діяльність на посаді судді КСУ, отримують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення.

Особа судді КСУ є недоторканою. Суддя КСУ не може бути затриманий чи заарештований без згоди на це ВРУ до винесення обвинувального вироку суду.

Що стосується відповідальності, то судді КСУ не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у КС та у його колегіях, крім відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийняття рішень, дачі висновків КСУ.

Повноваження судді КСУ припиняються у разі:

1.  закінчення строку повноваження;

2.  досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку;

3.  неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4.  порушення суддею вимог ЗУ “Про КСУ” про заборону політичної діяльності та виконання іншої оплачуваної роботи;

5.  порушення суддею присяги;

6.  набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7.  припинення його громадянства;

8.  визнання його безвісно відсутнім, або оголошення померлим;

9.  подання суддею заяви про відставку або про звільнення за власним бажанням;

10. у разі смерті судді.

Рішення про припинення повноважень судді КСУ у випадках, передбачених пунктами 1-3, 6-9, приймається на засіданні КСУ, а у випадках, передбачених пунктами 4,5 – ВРУ.

 В склад КСУ входять постійні і тимчасові комісії.

Постійні комісії КСУ утворюються з числа суддів КСУ, вони є допоміжними робочими органами з питань організації його внутрішньої діяльності.

Очолюють постійні комісії Голови постійних комісій, що призначаються головою КСУ на строк своїх повноважень.

Тимчасові комісії КСУ утворює на своїх пленарних засіданнях для додаткового дослідження питань, що пов’язані з конституційним правосуддям у справі; у них беруть участь фахівці з відповідних галузей права.

КСУ для збереження матеріалів своєї діяльності утворює Архів КСУ та Бібліотеку КСУ – для забезпечення КСУ нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою.

Очолює КСУ Голова КСУ, який має двох заступників.

КСУ має свій друкований орган, яким є “Вісник КСУ”. Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності КСУ здійснює Секретаріат КСУ на чолі з його керівником, який призначається КСУ за поданням Голови КСУ з числа громадян, які мають право на зайняття посади професійного судді.

Керівник Секретаріату КСУ не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади чи виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Керівник та інші посадові особи КСУ є державними службовцями.

 

3.Повноваження Конституційного Суду

 Визначенню повноважень КСУ присвячені статі 150, 151 КУ та стаття 13 ЗУ “Про КСУ”

Отже до повноважень КСУ належить прийняття рішень та дача висновків у справах щодо:

1)  конституційності законів і інших правових актів ВРУ, актів ПУ; актів Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК;

2)  відповідності КУ чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість;

3)  додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 КУ.

4)  Офіційного тлумачення КУ і Законів України.

До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, також інші питання що віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

З питань своїх повноважень КСУ приймає рішення й дає висновки. Рішення КСУ приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів Кабінету Міністрів, правових актів ВР АРК.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх некомпетентність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у встановленому законом порядку. (стаття 152 КУ).

Підставами для прийняття КС рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в її окремих частинах є їхня невідповідність КУ, порушення встановленої КУ процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Висновки КС дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту.

Рішення приймаються, висновки даються КСУ поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КСУ. Судді КС не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями КС, які голосували за їх прийняття не пізніше семи днів після прийняття рішення. Висновки офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання (стаття 67 Закону України “Про КСУ”)[3].

Окрема думка судді КС, який підписав рішення або висновок, викладається ним у письмовій формі та додається до рішення чи висновку КСУ. Все це разом публікується у “Віснику КСУ” та в інших офіційних виданнях України.

При виявленні нових обставин по справі, що не були предметом розгляду і прийняття рішення або дачі висновку у справі, КСУ може відкрити нове провадження у справі. Рішення і висновки КСУ рівною мірою є обов’язкові для виконання. У разі необхідності КСУ може визначити у своєму рішенні, висновках, порядок і строки їх реалізації, та покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, невиконання рішення та недодержання висновків КСУ тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що КСУ надано досить широкі повноваження, які стосуються захисту загальних засад конституційного ладу, основних прав і свобод людини й громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії норм КУ на всій території країни.

4. Процедура розгляду справ Конституційним Судом України

Як уже зазначалось, у складі КСУ утворюються колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями.

Колегія суддів КС у справах за конституційними поданнями більшістю голосів суддів, що входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в КС або про відмову у такому провадженні. У разі прийняття Колегією суддів ухвали про відкриття провадження у справі в КС ця справа вноситься Головою КС на розгляд пленарного засідання КС. У випадку прийняття ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, секретар Колегії суддів направляє матеріали Голові КСУ для розгляду справи на засіданні КС.

У аналогічному порядку проводиться процедура прийняття процесуальної ухвали про відкриття провадження у справах за конституційним зверненням чи процедура відмови у відкритті такого провадження.

Формою діяльності КСУ є засідання, на яких КСУ розглядаються всі питання, що потребують вирішення КС, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях.

Засідання КС є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів КСУ. Рішення КС приймаються на засіданнях КСУ, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які брали учать у засіданні.

Для забезпечення повноти розгляду справи Колегія суддів КС в процесі провадження у справі мають право витребувати від ВРУ, ПУ, Прем’єр-Міністра, Генерального прокурора, суддів, місцевих органів державної влади, органів вдали АРК, посадових осіб, підприємств, організацій, політичних партій, об’єднань громадян і окремих громадян необхідні документи, що стосуються справи. Крім того КС має право викликати посадових осіб, експертів, свідків, громадян, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи.

Розгляд справи на пленарному засіданні чи на засіданні КСУ може бути підставою відкладення розгляду справи, якщо учасник конституційного провадження відсутній з поважних причин.

У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження КС може прийняти рішення про розгляд справи за його відсутності. У разі неявки без поважної причини КС приймає рішення за відсутності учасника.

ЗУ “Про КСУ” регулює першим порядок проводження у справах щодо конституційності законів та ін. правових актів ВРУ, ПУ, Кабміну, правових актів ВР АРК.

Суб’єкти права на конституційне подання з цих питань направляють до КСУ конституційні подання, в яких викладаються аргументи і стверджується неконституційність відповідних актів, визначають до 3 представників для участі у розгляді справи. КСУ обов’язково до участі в провадженні у справі залучає представників органів влади, акти яких оспорюються щодо їх конституційності. Якщо ці акти чи їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають КУ, то вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття КСМ рішення про їх неконституційність.

КСУ розглядає провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України органів влади АРК та органів місцевого самоврядування.

Підставою для такого конституційного подання є наявність спору стосовно повноважень уже вказаних органів, якщо один із суб’єктів права на конституційне подання, що визначені у ст. 40 ЗУ “Про КСУ”, вважає, що правові акти, якими встановлено повноваження зазначених органів, не відповідають КУ.

По даному провадженню справи КСУ приймається рішення, в резолютивній частині якого Судом дається висновок щодо конституційності оспорюваного правового акту.

КС розглядає також справи щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в АРК. Конституційне подання з питань дачі висновків щодо конституційності зазначених актів може бути направлено до КС в строк не пізніше місяця від дня офіційного оголошення дати призначення, відміни чи відстрочення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в АРК.

Предметом розгляду КС при цьому поданні є питання щодо конституційності правових актів ВРУ, ПУ, правових актів ВР АРК про призначення виборів, всеукраїнського чи місцевого референдуму в АРК.

Якщо КСУ такі акти визнає неконституційними своїм рішенням, то у останньому зазначається про припинення діяльності всіх органів, які були створені для проведення цих виборів чи референдумів, про знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів і про припинення фінансування заходів щодо проведення виборів чи референдумів та повернення державі перерахованих, але не використаних коштів.

КС розглядаються також такі види справ, як провадження у справах щодо відповідності законів та інших, правових актів ВРУ, ПУ, Кабінету Міністрів України, ВР АРК конституційним принципом і нормам стосовно прав і свобод людини і громадянина. Підставами для порушення питання про відкриття провадження у даній справі є наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених законів, інших правових актів, виникання спірних питань щодо конституційності правових актів, які виявлені в процесі загального судочинства.

Провадження по такій справі зупиняється і відкривається конституційне провадження, а сама справа розглядається Судом невідкладно.

КС розглядає справи і дає висновки щодо конституційності чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість.

Питання щодо конституційності чинного міжнародного договору вносяться ПУ, КМУ для розгляду КСУ. Якщо КСУ дасть висновки про невідповідність міжнародного договору КУ, то він у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо неконституційності цього договору чи його окремих частин.

Питання щодо конституційності тих міжнародних договорів, що вносяться до ВР для надання згоди на їх обов’язковість, розглядаються КСУ за конституційним поданням ПУ, КМУ до прийняття ВРУ відповідного закону. При відкритті провадження у цих справах розгляд ВРУ питання щодо надання згоди та їх обов’язковість призупиняється.

Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту є конституційне подання ВРУ з даного питання.

КСУ на підставі аналізу документів і матеріалів, поданих ВРУ дає відповідний висновок.

Практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні КУ, її положень і ЗУ підставою щодо офіційного тлумачення КУ.

Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України є наявність неоднозначного застосування положень КУ і ЗУ судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на таке звернення вважає, що це може спричинити або спричинило порушення його конституційних прав і свобод.

Тоді КСУ, приймаючи у даній справі рішення, у його резолютивній частині наводить офіційне тлумачення положення КУ та ЗУ, щодо яких й подавалося конституційне звернення чи конституційне подання.

5. Рішення та висновки Конституційного Суду та їх юридичні наслідки

Найважливішою з проблем у практичному плані є проблема виконання рішень КСУ, без вирішення якої не можна говорити не лише про гарантування КУ, а й про наявність судової влади як такої. Проте практика свідчить, що в деяких випадках інші гілки влади не вважають для себе обов’язковими рішення Суду, прийнятими в межах його компетенції. Прикладом цього є суміщення перебування депутатів на посадах голови ради та голови МДА або міського голови, народного депутата України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.

Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб’єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.

У разі потреби Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рішення та висновки. Так, Конституційний Суд за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та тлумачення Конституції і Законів України приймає рішення. Він може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням .чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі та які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку в справі, Конституційний Суд визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними. Рішення Конституційного Суду повинно мати чітко визначений законом зміст і містити:

а) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;

б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання; д) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається; е) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при прийнятті рішення; є) мотивувальну частину рішення; ж)резолютивну частину рішення; з) обов’язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань: а) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; б) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; в) відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до неї. У висновку Конституційного Суду зазначається: а) його найменування, дата і місце дачі, номер; б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання, конституційного звернення; д) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при дачі висновку; е) мотивувальна частина висновку; є) резолютивна частина висновку; ж) те, що висновок Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за це на пленарному засіданні проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду. Ці акти приймаються після поіменного голосування шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення та висновку є обов’язковим. Суддя, який підписав рішення чи висновок, може викласти у письмовій формі свою окрему думку і додати її до рішення чи висновку Конституційного Суду.

Рішення і висновки видаються державною мовою, повинні бути підписані не пізніше семи днів після прийняття чи дачі. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після ‘їх підписання і разом з окремою думкою суддів публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України і рівною мірою є обов’язковими до виконання.

Копії рішень і висновків надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб’єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді.

За необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні чи висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Він має право зажадати від органів, на які покладається обов’язок забезпечити виконання актів, письмового підтвердження виконання рішення, додержання його висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законами України.

У разі виявлення нових обставин по справі, що не були предметом її розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі, Конституційний Суд може відкрити нове провадження у справі.

Діяльність Конституційного Суду фінансується з Державного бюджету України. При складанні проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік Голова Конституційного Суду подає пропозиції до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України щодо обсягу фінансування Конституційного Суду і проект відповідного кошторису.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійснює його Секретаріат на чолі з керівником. Положення про Секретаріат, його структура і штати затверджуються Конституційним Судом. Керівника Секретаріату призначає Конституційний Суд за поданням його Голови з числа громадян, які мають право на обіймання посади професійного судді. Він не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої у вільний від основної роботи час. Кандидатура на цю посаду обговорюється на засіданні Конституційного Суду. У тому разі, якщо запропоновану кандидатуру відхилено, Голова Конституційного Суду пропонує іншу кандидатуру. Рішення про призначення керівника Секретаріату приймається відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні Конституційного Суду. Повноваження керівника Секретаріату визначаються Положенням про Секретаріат Конституційного Суду. Керівник та інші посадові особи Секретаріату є державними службовцями.

Матеріали діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві. Матеріали справ, щодо яких Конституційний Суд прийняв рішення або дав висновок, зберігаються в його архіві сто років. Оригінали рішень та висновків зберігаються в архіві безстроково. Інші матеріали щодо діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві на загальних підставах, визначених законодавством України. Положення про архів затверджується Конституційним Судом. Для забезпечення Конституційного Суду нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється бібліотека Конституційного Суду. Положення про бібліотеку затверджується Конституційним Судом. Друкованим органом Конституційного Суду є «Вісник Конституційного Суду України»

Отже, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов’язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших рганів правосуддя.

Висновки

Конституційний Суд — важливий елемент політичної системи. Він слугує забезпеченню політичної стабільності, розвитку політичних процесів у встановлених Конституцією межах. При цьому, політична функція Суду може і повинна здійснюватися тільки у формі судового розгляду. Саме в цьому випадку позиція Суду як арбітра, чи посередника-миротворця має правове значення і тягне юридичні наслідки, обов’язкові для сторін конституційної суперечки.

Головна особливість і важлива відмінність Конституційного Суду України від судів загальної юрисдикції й арбітражних судів у тім, що Конституційний Суд України — це не тільки судовий орган, але і такий конституційний орган, якому надане право у встановлених Конституцією і законом формі і межах здійснювати контроль над органами законодавчої і виконавчої влади, а в опосередкованому вигляді — і над іншими судовими органами, а в даному змісті він сам представляє вищу державну владу. Цією якістю обумовлена інтегруюча роль Конституційного Суду як гаранта політичної стабільності в суспільстві і державі та хранителя довгострокових конституційних цінностей.

Проаналізувавши основні правові принципи й основи діяльності Конституційного Суду України я прийшов до висновку, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинства Конституційний Суд має необхідні повноваження й інструменти для виконання своєї першорядної задачі — захисту конституційних основ суспільного ладу і конституційних прав громадян України. Незважаючи на деякі складності в організації судової практики, головна проблема ефективності роботи Конституційного Суду в Україні укладається не в недоліках процедури конституційного судочинства чи конституційного законодавства, а в забезпеченні виконання рішень Суду, що часом відкрито ігноруються як суб’єктами держави, так і галузями державної влади. Невиконання судових рішень — характерна риса всього українського правопорядку. Законність в державі, у тому числі і конституційну, повинні забезпечувати не Конституційний Суд, а виконавча влада, прокуратура, правоохоронні відомства. Конституційний суд — це фактично вища й остання інстанція, і він повинен вступати в дію лише тоді, коли не спрацьовує вся інша система влади чи правосуддя.

Таким чином, краща гарантія виконання рішень Конституційного Суду — не примус, а такий стан суспільної свідомості, при якому в жодного органу, посадової особи чи громадянина, не виникало бажання діяти всупереч цьому рішенню. Під «такою» суспільною свідомістю я маю на увазі підвищення рівня правової культури.

Завданням Конституційного Суду України є виконання ролі чинника стримувань і противаг між різними гілками влади, насамперед між законодавчою і виконавчою, унеможливлення протистояння між ними.

Функціям Конституційного Суду України цілком відповідає укорінена в свідомості народу формула "суд — розгляд спору". Проте якщо у цивільному і арбітражному судочинстві е позивач та відповідач, у кримінальному процесі — обвинувачений та обвинувач, то сторонами в конституційному судочинстві е заявник — орган чи особа, яка подала до Конституційного Суду України подання чи звернення, та орган чи посадова особа, що видали чи підписали правовий акт, конституційність якого оспорюється.

Наведене вище не дає підстав включати Конституційний Суд України до єдиної системи судової влади. Незважаючи на те, що йому притаманні деякі ознаки судів загальної юрисдикції, він має й специфічні відмінності.

Конституційний Суд України є спеціальним органом правосуддя і водночас органом державної влади нарівні з такими конституційними органами, як Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

І ще б хотілося відзначити один практичний момент — виходячи з обов’язковості рішень Суду представницькими, виконавчими та судовими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами, громадянами та їх об’єднаннями, а також можливості перегляду актів, рішень, що ґрунтуються на положеннях законів та інших правових актів, які визнані неконституційними, або на неправильній інтерпретації відповідними органами чи посадовими особами своєї компетенції тощо, яка не відповідає офіційному тлумаченню Конституційного Суду України, є нагальна проблема у виданні збірника рішень та ухвал Суду.

Взагалі питання, які стосуються Конституційного Суду України ще далеко не вичерпані і потребують свого розгляду, але вони мають стати предметом уваги не лише Конституційного Суду України, а й вчених-правознавців.

Отже, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов’язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших рганів правосуддя.

Література

 

1.   Конституція України, 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України 1996 р. № 30.

2.  Закон України “Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р./ Організація судочинства в Україні, Київ, 2002р.

3.  Погорілко В.Ф. Конституційне право України, Київ, Наукова думка, 2002 р.,

4.   Фрицький О.Ф. Конституційне право України, Київ, Юрінком Інтер, 2002 р.,

5.  Чиркин В.Е. Конституционное право. Россия, Зеркало, 1998 г.,

6.   Україна. Закон. Про Конституційний Суд України: Прийнятий 16 жовт. 1996 р. // Уряд. кур’єр. — 1996. — 22 жовт. — С. 7-10; Право України. — 1996. — № 12.

7.  Бойко В.Нова Конституція і судова влада. Право України.-1997.

8.  Лисенков С.Л. Конституція України: матеріали до вивчення — Київ Либідь 1997р.

9.  Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.0. Конституційний Суд України -Київ іе Юре 1997р.

10.Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року // ВВР. – 1996. — №47. – Ст.256.

11.Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2000.

12. Конституційне право України /Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2002.

13.Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2002.

14.Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 2001. –Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2001.

15. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2003.

16. Кравченко В.В. Конституційне право України: навч.посіб. — К., 1998. — 320с.

17. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення – К.: Либідь, 1997 – 160с.

18. Нор В., Стецюк П. Конституція – Основний Закон України в запитаннях і відповідях – Львів-Київ: Кальварія – Абрис, 1996 – 48с.

19. Органи державної влади України /За ред В.Ф.Погорілка: Монографія – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 2002 – 592с.

20. Основи конституційного права України / За ред. В.В.Копєйчикова К.: Юрінком, 2000 – 288с.

21. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України – 1992 — №10 с.35 – 38

22. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України – 1999 — №9 – с.8-13

23. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч посібн /Відп. ред Я.Кондратьєв.-К.: Юрінком Інтер, 2002 – 320с.

24. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України – 2002 -№2 – с.6 – 9

25. Тесленко М. Про місце конституційного суду в системі вищих органів державної влади // Право України – 1999 – 10 с.3-5


[1] Конституція України. – К., 1996.

[2] Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р., //Основні чинні кодекси і Закони України, Київ, Махаон, 2003 р., с.833.

[3] Закон України “Про КСУ” від 16 жовтня 1996 р. //Основні чинні кодекси та Закони України, Київ, Махаон, 2003 р., с. 839.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………………. 3

1. Конституційний Суд – єдиний орган конституційної юрисдикції України 5

1.1 Історія створення Конституційного Суду України……………………………. 5

1.2 Склад і порядок формування Конституційного Суду України………….. 7

1.3 Функції та повноваження КСУ……………………………………………………… 12

2. Порядок діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справ  14

2.1 Форми звернення до Конституційного Суду………………………………….. 14

2.2 Розгляд справ Конституційним Судом України……………………………… 19

3. Аналіз практики діяльності Конституційного Суду України…………….. 26

Висновок………………………………………………………………………………………….. 29

Список використаної літератури………………………………………………………… 31

Вступ

 

Актуальність теми.Необхідність реформування судової влади постала від часу проголошення суверенності й незалежності Української держави, початку процесу реального забезпечення прав і свобод людини і громадянина, затвердження верховенства права в суспільному житті. Саме на це зорієнтована Концепція судово — правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992р. Цей процес поглиблюється і розвивається Конституцією України. Так, уже в ст. 6 Конституції України використано категорію «судова влада», яка є частиною доктрини поділу влади у правовій державі. Це веде до реального поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, а щодо останньої визнається самостійність і незалежність, неможливість для інших державних органів і посадових осіб виконувати функції й повноваження , які є компетенцією органів правосуддя. [10, ст.267]

Конституційний Суд України входить до судової влади, як її самостійний суб’єкт. [10, ст. 268]

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Це означає, що він є єдиним органом, який уповноважений Конституцією вирішувати питання щодо відповідності конституційним приписам законів та інших нормативно-правових актів, а також дій відповідних посадових осіб, тобто уповноважений здійснювати конституційний контроль. [6, ст. 290]

Дана тема є актуальною, оскільки однією з необхідних ознак правової держави є забезпечення ефективного контролю за непорушністю законів і перш за все Конституції України.

Методи дослідження. Вибір та застосування характерних методів дослідження залежали від складності та особливостей окремої досліджуваної проблеми. Зокрема при характеристиці формування повноважень Конституційного Суду використано історично-порівняльний метод. Із застосуванням логічного методу здійснювалося формування визначення понять правового статусу суддів Конституційного Суду. Характеристика рішень Конституційного Суду, як системного явища потребувала застосування системного методу пізнання. Структурно-функціональний метод при визначені місяця Конституційного Суду в конституційній юрисдикції України.

Об’єктом курсової роботи виступає Конституційний Суд України.

Предмет дослідження є характеристика Конституційного Суду, як єдиного органу Конституційної юрисдикції України.

Метою дослідження роботи полягає у комплексному досліджені Конституційного Суду України – як єдиного органу конституційної юрисдикції України.

Завдання моєї курсової роботи полягає в тому щоб:

1.  Розкрити суть порядку діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справрозгляду ним справ.

2.  Проаналізувати історію створення Конституційного Суду України.

3.  З’ясувати склад і порядок формування конституційного Суду України.

4.  Охарактеризувати Конституційний Суд – єдиний орган Конституційної юрисдикції України.

5.  З’ясувати Аналіз практики діяльності Конституційного Суду України.

Для написання роботи були використані 20 позицій, у тому числі: Конституцію України, Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року, підручники з конституційного права, під редакцією В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького, наукові статті з журналу “Право України”, а також практика Конституційного Суду України.

1. Конституційний Суд – єдиний орган конституційної юрисдикції України

1.1 Історія створення Конституційного Суду України

 

Із здобутям Україною Незалежності, 24 серпня 1991року, стало рішуче питання щодо необхідності правового захисту Конституції, яким згодом став Конституційний Суд України. [13, ст.135]

У законодавство України інститут Конституційного Суду було запроваджено Законом №2400-ХІІ від 3 червня 1992 р. «Про Конституційний Суд України». На підставі цього закону було обрано голову Конституційного Суду проф.Л.Юзькова, проте сам орган конституційної юрисдикції так і не було сформовано. [12, ст. 8]

Своєрідним етапом у розвитку органу конституційної юрисдикції в Україні є період, протягом якого діяв Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, укладений 8 червня 1995 р. Ним на рівні Основного Закону були сформульовані багато в чому нові підходи до питань організації та діяльності Конституційного Суду України. [12, ст. 9]

Вперше в Україні у Договорі закріплюється принцип верховенства права, а також положення, що всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають здійснювати свої повноваження, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини, забезпечення яких — обов’язок держави. Політична, економічна та ідеологічна багатоманітність визначалася як одна із засад подальшого суспільного життя в Україні. [12, ст. 10]

Зазнають змін, уточнень і положення про Конституційний Суд України, який входив, за Договором, до судової системи України, розцінювався як незалежний орган судової влади. Його повноваження — забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорону конституційних прав та свобод людини і громадянина. Що правда, офіційне тлумачення законів України було прерогативою Верховної Ради України, а тлумачення Конституції України взагалі не передбачалося. Отже, питання законності у його діяльності відпадали, за винятком указів Президента України: вони повинні були відповідати Конституції! Законам України. [12, ст. 10]

Елементи новизни з’явилися в питаннях призначення суддів та Голови Суду. Кандидатуру для призначення Верховною Радою України Голови Конституційного Суду України мали подавати спільно Президент України та Голова Верховної Ради України. І далі половину складу суддів мав призначати Президент України, а половину — Верховна Рада України за поданням її Голови. Заслуговує на увагу і той факт, що Президія Верховної Ради України позбавлялася права здійснення конституційного контролю, а Конституційний Суд України — права законодавчої ініціативи.

Безперечно, наведені положення Договору були прогресивними, але реалізація їх в практиці суспільних відносин, по суті, не передбачалася, оскільки нова Конституція України мала бути прийнята в строк не пізніше одного року з дня підписання Конституційного договору. Проте вони відіграли неабияку роль при підготовці та прийнятті Основного Закону держави 1996 р. [7, ст. 280]

За новою Конституцією України судово-правова реформа у сфері діяльності судів загальної юрисдикції мала бути проведена протягом п’яти років. І це, до речі, при тому, що у цих судів — величезний досвід як в організації своєї роботи, так і самої роботи. За розділом XV «Перехідні положення» Конституції України для формування Конституційного Суду України відводилося лише три місяці після набуття нею чинності. [8, ст. 734] І тут слід віддати належне як парламенту, так і тим, хто підготував проект нового Закону України «Про Конституційний Суд України» і уже в перших числах липня подав його на розгляд до Верховної Ради України, а остання його невідкладно розглянула і прийняла. Від так 18 жовтня 1996 р. у системі органів державної влади України з’явився новий, давно очікуваний від дня незалежності орган судової влади — Конституційний Суд України. [17]

В Основному Законі йому відведено окремий розділ. [11, с. 35] Крім того, на нього поширюється і ряд конституційних положень розділу «Правосуддя». Серед них слід відмітити те, що від нині судочинство в Україні здійснюється і загальними судами, і Конституційним Судом України, а його рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими на території України. Характерна їх ознака полягає в тому, що вони є остаточними і не можуть бути оскаржені, на відміну від рішень судів загальної юрисдикції.

Таким чином в Україні було створено орган конституційного контролю на який було покладено завдання які Конституційний Суд виконує шляхом вирішення питань щодо відповідності Конституції чинних Міжнародних договорів.

1.2 Склад і порядок формування Конституційного Суду України

 

КСУ складається з вісімнадцяти суддів на це вказує ст.Конституції України, а також Закон України “Про конституційний Суд України”. Чисельність спеціалізованих органів конституційного правосуддя, як правило, визначається конституцією. [13, ст. 135] Це має важливе політичне значення, бо при зміні політичного курсу це досить утруднює можливість відповідним політичним силам в своїх інтересах збільшувати кількість членів КС, оскільки для цього потрібно спершу внести зміни до Конституції.

Статус суддів Конституційного Суду України визначається Законом України «Про Конституційний суд». [3]

Суддею КСУ може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Судді КСУ не можуть належати до політичних партій і профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім планової, викладацької та творчої. [1]

Суддя КСУ призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк. [2]

КУ (ст. 148) визначає такий порядок формування КСУ: ПУ, ВРУ та з’їзд суддів України призначають по 6 суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ Президентом України — ст. 6 ЗУ “Про КСУ”.

Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України, щодо кандидатур на посади суддів КСУ.

Призначеною на посаду судді КСУ вважається особа, про призначення якої видано указ ПУ, що скріплюється підписами ПУ, Прем’єр-Міністра України та Міністра юстиції України.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ПУ, ПУ у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Порядок призначення суддів КСУ ВРУ — ст. 7 ЗУ “Про КСУ”.

ВРУ призначає суддів КСУ таємним голосування шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів КСУ вносить Голова ВРУ, а також може вносити не менш як ¼ народних депутатів України від конституційного складу ВРУ.

При цьому депутат має право поставити пропозицію про висунення лише одної кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються.

Призначеними на посади суддів КСУ вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, тобто більше половини голосів депутатів від конституційного складу ВРУ. У випадку, коли кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів — проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ВРУ, остання у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою ВРУ підписуються постанови ВРУ про призначення суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ з’їздом суддів України — ст. 8, ЗУ “Про КСУ”.

З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів КСУ для включення їх у бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді КСУ вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів КСУ, призначеними вважаються кандидати, які за умов таємного голосування, набрали більшу кількість голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався на посаду з’їздом суддів України, останній у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Рішення з’їзду суддів України про призначення суддів КСУ підписує головуючий і секретар з’їзду суддів.

Суддя КСУ вступає на посаду з дня складання присяги судді КСУ на засіданні ВРУ, яке проводиться за участю ПУ, Прем’єр-Міністра України, Голови Верховного Суду не пізніше як через місяць після призначення суддею КСУ.

Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засіданні КС зі складу суддів КСУ лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів будь-яким числом кандидатур, що запропоновані суддями КСУ.

Обраний Головою КСУ вважається кандидат за якого проголосувало більше половини складу суддів КСУ.

Два заступники Голови КСУ обираються за пропозицією останнього КСУ тільки на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Судді КСУ при здійсненні своїх повноважень, мають право на –ст.19 ЗУ “Про КСУ”:

-  здійснення попередньої підготовки питань для їх розгляду Колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ;

-  приймання участі у розгляді справ;

-  вони також мають право витребувати від ВРУ, ПУ, Прем’єр-Міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ.

-  судді КСУ мають право публічно висловлювати свою думку, з питань що стосуються провадження у КСУ лише щодо тих справ, у яких КСУ прийнято рішення чи дано висновок;

Є незалежними і підкоряються тільки КУ та керуються ЗУ “Про КСУ”, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, які є предметом розгляду КСУ.

Кожний суддя має наукового консультанта і помічника, які виконують доручення судді КСУ зі справ конституційного провадження. Науковий консультант і помічник судді КСУ є державним службовцем.

Судді КСУ, виконуючи свою діяльність на посаді судді КСУ, отримують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення.

Особа судді КСУ є недоторканою. Суддя КСУ не може бути затриманий чи заарештований без згоди на це ВРУ до винесення обвинувального вироку суду.

Що стосується відповідальності, то судді КСУ не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у КС та у його колегіях, крім відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийняття рішень, дачі висновків КСУ.

Повноваження судді КСУ припиняються у разі cт-23 ЗУ “Про КСУ”:

1.  закінчення строку повноваження;

2.  досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку;

3.  неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4.  порушення суддею вимог ЗУ “Про КСУ” про заборону політичної діяльності та виконання іншої оплачуваної роботи;

5.  порушення суддею присяги;

6.  набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7.  припинення його громадянства;

8.  визнання його безвісно відсутнім, або оголошення померлим;

9.  подання суддею заяви про відставку або про звільнення за власним бажанням.

Повноваження припиняється у разі смерті судді. [2]

Рішення про припинення повноважень судді КСУ у випадках, передбачених пунктами 1-3, 6-9, приймається на засіданні КСУ, а у випадках, передбачених пунктами 4,5 – ВРУ.


1.3 Функції та повноваження КСУ

 

Функціями Конституційного Суду України є основні напрями чи види його діяльності, які спрямовані на виконання передбачених Конституцією України і Законом “Про Конституційний Суд України” завдань як єдиного органу конституційної юрисдикції. [15, ст. 80]

Визначенню повноважень КСУ присвячені статі 150, 151 КУ та стаття 13 ЗУ “Про КСУ”

Отже, до повноважень КСУ належить прийняття рішень та дача висновків у справах щодо:

1.  конституційності законів і інших правових актів ВРУ, актів ПУ; актів Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК;

2.  відповідності КУ чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість;

3.  додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 КУ;

4.  Офіційного тлумачення КУ і Законів України.

До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, також інші питання що віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. [2]

З питань своїх повноважень КСУ приймає рішення й дає висновки. Рішення КСУ приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів Кабінету Міністрів, правових актів ВР АРК.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх некомпетентність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у встановленому законом порядку. [1].

Ст. 15 ЗУ “Про КСУ” наголошує, що підставами для прийняття КС рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в її окремих частинах є їхня невідповідність КУ, порушення встановленої КУ процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Висновки КС дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту.

Рішення приймаються, висновки даються КСУ поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КСУ. Судді КС не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями КС, які голосували за їх прийняття не пізніше семи днів після прийняття рішення. Висновки офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. [2]

Окрема думка судді КС, який підписав рішення або висновок, викладається ним у письмовій формі та додається до рішення чи висновку КСУ. Все це разом публікується у “Віснику КСУ” та в інших офіційних виданнях України.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що КСУ надано досить широкі повноваження, які стосуються захисту загальних засад конституційного ладу, основних прав і свобод людини й громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії норм КУ на всій території країни. [9, ст. 320]


2. Порядок діяльності Конституційного Суду і процедури розгляду ним справ

 

2.1 Форми звернення до Конституційного Суду

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення. [2]

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України, а також клопотання Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. [2]

Суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом у випадках перевірки конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є: Президент України; не менш сорока п’яти народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); Верховний Суд України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Верховна Рада Автономної Республіки Крим. [2]

Суб’єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом у випадках відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість є: Президент України; Кабінет Міністрів України. Щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є Верховна Рада України.

Суб’єктами щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є: Президент України; не менше сорока п’яти народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Верховний Суд України; Кабінет Міністрів України; інші органи державної влади; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.

У конституційному поданні повинно бути зазначено – ст.39 ЗУ “Про КСУ”:

— повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією України та законом;

— відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

— повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування (уразі публікації) правового акта, конституцій-ність якого (окремих його положень) оскаржується чи який потребує офіційного тлумачення;

— правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні;

— дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти конституційного подання;

— перелік матеріалів та документів, що додаються. Подання та документи і матеріали до нього подаються у трьох примірниках.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та Законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. [2]

Суб’єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом є: громадяни України; іноземці; особи без громадянства; юридичні особи. [2]

У конституційному зверненні повинно бути зазначено – ст.42 ЗУ “Про КСУ”:

— прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

— відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням,статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом;

— обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України;

— дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб’єкти конституційного звернення;

— перелік документів та матеріалів, що додаються. Звернення, документи і матеріали подаються у трьох примірниках.

Слід зазначити, що положення п. 1 ст. 150 Конституції України встановлюють вичерпний перелік суб’єктів безпосереднього звернення до Конституційного Суду з питань конституційності законів України та актів Президента України, Кабінету Міністрів України і правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Громадяни права на таке звернення не мають. Крім того, громадяни не можуть звертатися до Конституційного Суду зі скаргами на будь-яке рішення виконавчих органів або судів загальної юрисдикції.

З іншого боку, наші громадяни мають право як ініціювати розгляд окремих питань у Конституційному Суді, так і бути безпосередніми учасниками судового провадження при розгляді цих питань. Йдеться про напрями діяльності Конституційного Суду, що випливають із повноважень, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 150 Конституції України і п. 4 ст. 13 Закону про Конституційний Суд, тобто про офіційне тлумачення Конституції та законів України. [5, с. 256] Це найширші повноваження, оскільки важко визначитися за їх межами та відокремити не за формою, а за змістом конституційне подання щодо конституційності законів від конституційного звернення з питань дачі висновків щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Вказані повноваження стосуються всього масиву чинних і таких, що відповідають Конституції, законів. Тобто важко передбачити кількість звернень до Конституційного Суду, адже відповідно до ст. 43 Закону про Конституційний Суд коло суб’єктів, які мають право на таке звернення, майже не обмежене. Це і громадяни України, й іноземці, особи без громадянства та юридичні особи (вітчизняні та з-за кордону), що мають будь-який інтерес щодо застосування законів України і потребують роз’яснення щодо нюансів його застосування до відповідних правовідносин.

Конституційне подання або конституційне звернення в будь-який час до дня його розгляду на пленарному засіданні може бути відкликане за письмовою заявою суб’єкта, який його направив до Конституційного Суду. Для припинення провадження у справі за конституційним поданням, конституційним зверненням, що відкликається, на засіданні Конституційного Суду приймається процесуальна ухвала.

У відкритті конституційного провадження може бути відмовлено у разі – ст. 45 ЗУ “Про КСУ”:

— відсутності встановленого Конституцією та Законами України права на конституційне подання, конституційне звернення;

— невідповідності конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією та законами України;

— непідвідомчості Конституційному Суду питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні.

Порядок відкриття провадження у Конституційному Суді за конституційним поданням чи конституційним зверненням закріплюється в законі. Ухвалу про початок провадження приймає Колегія або Конституційний Суд на їх засіданні. Колегія у справах за конституційними поданнями більшістю голосів суддів, які входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді або про відмову в такому провадженні. У разі прийняття такої процесуальної ухвали ця справа вноситься на розгляд пленарного засідання Головою Конституційного Суду. У такому самому порядку Колегія суддів Конституційного Суду в справах за конституційними зверненнями приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову в такому провадженні.

Як Колегії, так і Конституційний Суд під час підготовки справи та в процесі провадження у справі можуть призначати експертизу і вирішувати питання щодо залучення до участі в конституційному провадженні експертів. Вони також мають право викликати посадових осіб, експертів, свідків, представників за законом та уповноважених за дорученням, громадян, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи. За ухилення без поважних причин від явки у Колегію чи в Конституційний Суд та відмову надати необхідні документи, матеріали чи інші відомості або їх умисне приховування винні несуть юридичну відповідальність відповідно до чинного законодавства. Після відкриття провадження справу розглядає Конституційний Суд на пленарному засіданні. Строк розгляду в справах за конституційним поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а у випадках, визнаних Конституційним Судом невідкладними, — одного місяця. Строк провадження у справах за конституційним зверненням не повинен перевищувати шести місяців. Обчислення строків провадження розпочинається з дня прийняття процесуальної ухвали щодо відкриття конституційного провадження у справі. Дату розгляду справи Конституційним Судом визначає його Голова. [2]


2.2 Розгляд справ Конституційним Судом України

 

Організаційно-правовими формами роботи Конституційного Суду є засідання та пленарні засідання. Засідання скликається з ініціативи Голови, його заступників, Колегії, постійних комісій чи не менше трьох суддів Конституційного Суду не пізніше як у двотижневий строк з дня ініціативи про його скликання. Про дату скликання та порядок денний засідання керівник Секретаріату доводить до відома суддів та учасників засідання не пізніше як за п’ять днів до дня скликання засідання. Порядок денний засідання визначається Головою та затверджується на засіданні Конституційного Суду. На засіданнях розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях відповідно до закону. Засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду.

Конституційний Суд на своїх засіданнях- ст. 50 ЗУ “Про КСУ”:

— затверджує Регламент, Положення про Секретаріат, архів, бібліотеку та інші самостійні структурні підрозділи Конституційного Суду, вносить зміни та доповнення до них;

— призначає, за поданням Голови, керівника Секретаріату та приймає рішення про звільнення його з посади;

— приймає рішення про утворення постійних комісій, затверджує їх персональний склад;

— розглядає пропозиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду та затверджує проект кошторису на кожний фінансовий рік;

— затверджує структуру і штатний розпис Конституційного Суду;

— заслуховує щоквартально інформацію Голови про використання бюджетних асигнувань;

— приймає рішення про дострокове звільнення з посади Голови та його заступників;

— приймає рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду у випадках, передбачених законом;

— заслуховує щоквартально звіти керівника Секретаріату та керуючого справами Конституційного Суду;

— приймає у разі необхідності рішення про невідкладність відкриття конституційного провадження за конституційним поданням у конкретній справі;

— приймає рішення щодо персонального складу делегацій Конституційного Суду та їх керівників;

— дає згоду на призначення заступників керівника Секретаріату, керівників самостійних структурних підрозділів та їх заступників, керівників інших структурних підрозділів;

— вирішує інші питання, що не є предметом розгляду пленарного засідання.

При здійсненні своїх повноважень на засіданнях Конституційний Суд приймає рішення. Таке рішення приймається, якщо за нього проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду, які брали участь у засіданні.

Крім засідань Конституційний Суд проводить і пленарні засідання. На своїх пленарних засіданнях Конституційний Суд розглядає справи, провадження в яких відкрито за конституційними поданнями та конституційними зверненнями, а також інші питання, віднесені до розгляду Конституційним Судом на його пленарних засіданнях чинним законодавством. Пленарне засідання Конституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів Конституційного Суду. [2]

Порядок проведення пленарних засідань Конституційного Суду встановлюється законами, Регламентом та іншими актами Конституційного Суду, що регламентують організацію його внутрішньої роботи. На пленарних засіданнях Конституційний Суд – ст.51 ЗУ “Про КСУ”:

— приймає рішення та дає висновки у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями;

— затверджує положення про постійні комісії;

— приймає рішення про утворення тимчасових комісій, затверджує їх персональний склад та призначає голів цих комісій.

Рішення (висновок) Конституційного Суду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду.

Пленарне засідання Конституційного Суду скликається з ініціативи Голови, його заступників, Колегії суддів та постійних комісій або не менше трьох суддів Конституційного Суду. Його скликає Голова не пізніше як у двотижневий строк з дня надходження ініціативи про його скликання. Про дату скликання та порядок денний пленарного засідання Конституційного Суду керівник Секретаріату повідомляє суддів Конституційного Суду та його учасників не пізніше як за десять днів до дня скликання засідання. Порядок денний пленарного засідання визначається Головою і затверджується на засіданні. На пленарному засіданні головує Голова Конституційного Суду, а за його відсутності — старший за віком заступник Голови. За відсутності заступників — головує старший за віком суддя Конституційного Суду. Головуючий забезпечує додержання порядку при проведенні пленарних засідань. Учасники та присутні у залі засідань попереджуються про необхідність додержання встановленого порядку. При виявленні неповаги до Конституційного Суду або перешкоджанні проведенню його пленарного засідання (чи засідання) порушника може бути притягнуто до встановленої законом відповідальності. За пропозицією головуючого Конституційний Суд виносить про це ухвалу. Порушник випроваджується із зали засідань, на це вказує ст. 53 ЗУ “Про КСУ”.

Засідання та пленарні засідання Конституційного Суду протоколюються. Пленарні засідання фіксуються технічними засобами. Протоколи засідання, пленарного засідання підписуються головуючим та суддями Конституційного Суду, які брали в них участь, і передаються протягом десяти днів з дня прийняття рішення (давання висновку) чи прийняття ухвали для ознайомлення суддям Конституційного Суду, які не брали в них участі. Забезпечує ведення протоколів засідань та пленарних засідань Секретаріат.

На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рішення та висновки. Так, Конституційний Суд за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та тлумачення Конституції і Законів України приймає рішення. Він може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі та які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку в справі, Конституційний Суд визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними. Рішення Конституційного Суду повинно мати чітко визначений законом зміст і містити – ст. 65 ЗУ “Про КСУ”:

а) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;

б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи;

в) перелік учасників судового засідання;

г) зміст конституційного подання;

д) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається;

е) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при прийнятті рішення;

є)мотивувальну частину рішення;

ж)резолютивну частину рішення;

з) обов’язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань:

а) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

б) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

в) відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до неї. [2]

У висновку Конституційного Суду зазначається – ст.66 ЗУ “Про КСУ”:

а) його найменування, дата і місце дачі, номер;

б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи;

в) перелік учасників судового засідання;

г) зміст конституційного подання, конституційного звернення;

д) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при дачі висновку;

е) мотивувальна частина висновку;

є) резолютивна частина висновку;

ж) те, що висновок Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за це на пленарному засіданні проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду. [2]

Рішення і висновки видаються державною мовою, повинні бути підписані не пізніше семи днів після прийняття чи дачі. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і разом з окремою думкою суддів публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України і рівною мірою є обов’язковими до виконання. [2]

Копії рішень і висновків надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб’єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді.

За необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні чи висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Він має право зажадати від органів, на які покладається обов’язок забезпечити виконання актів, письмового підтвердження виконання рішення, додержання його висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законами України.

У разі виявлення нових обставин по справі, що не були предметом її розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі, Конституційний Суд може відкрити нове провадження у справі.

Діяльність Конституційного Суду фінансується з Державного бюджету України. При складанні проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік Голова Конституційного Суду подає пропозиції до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України щодо обсягу фінансування Конституційного Суду і проект відповідного кошторису. [16]

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійснює його Секретаріат на чолі з керівником. Положення про Секретаріат, його структура і штати затверджуються Конституційним Судом. Керівника Секретаріату призначає Конституційний Суд за поданням його Голови з числа громадян, які мають право на обіймання посади професійного судді. Він не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої у вільний від основної роботи час. Кандидатура на цю посаду обговорюється на засіданні Конституційного Суду. У тому разі, якщо запропоновану кандидатуру відхилено, Голова Конституційного Суду пропонує іншу кандидатуру. Рішення про призначення керівника Секретаріату приймається відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні Конституційного Суду. Повноваження керівника Секретаріату визначаються Положенням про Секретаріат Конституційного Суду. Керівник та інші посадові особи Секретаріату є державними службовцями.

Матеріали діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві. Матеріали справ, щодо яких Конституційний Суд прийняв рішення або дав висновок, зберігаються в його архіві сто років. Оригінали рішень та висновків зберігаються в архіві безстроково. Інші матеріали щодо діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві на загальних підставах, визначених законодавством України. Положення про архів затверджується Конституційним Судом. Для забезпечення Конституційного Суду нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється бібліотека Конституційного Суду. Положення про бібліотеку затверджується Конституційним Судом. Друкованим органом Конституційного Суду є «Вісник Конституційного Суду України». [17]

Отже, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов’язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших органів правосуддя.

 


3. Аналіз практики діяльності Конституційного Суду України

 

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Конституційний Суд України розпочав свою діяльність 18 жовтня 1996 року, а своє перше Рішення прийняв 13 травня 1997 року. [17]

Станом на1 грудня 2008 року, Конституційний Суд України отримав та опрацював 2578 документві. У тому числі: конституційних подань 87, з яких Президента України – 34, Верховної Ради України – 1, Кабінету Міністрів України – 1, Народних депутатів – 40, Верховного Суду України – 1, Уповноваженого ВР України з прав людини – 4, Верховної Ради АР Крим – 3, Органів державної влади – 1, Органів місцевого самоврядування – 2. Конституційних звернень 225, з яких громадян – 193, юридичних осіб – 32. Інших звернень громадян інших осіб тощо 1091.

Прийнято Конституційним Судом України:

-  рішень 26;

-  висновків 2;

-  ухвал 112,

з яких про відкриття конституційного провадження у справі – 10, про відмову у відкритті конституційного провадження у справі – 32, про припинення конституційного провадження у справі – 32 і інших(про форму розгляду справи, об’єднання справ тощо — 38).

Прийнято колегіями суддів Конституційного Суду України ухвал – 84, про відкриття конституційного провадження у справі, про відмову у відкритті конституційного провадження у справі тощо. [17]

Най частіше Конституційний Суд України розглядає рішення у справах за конституційним зверненням громадян, а також про офіційне тлумачення статей Конституції України та інших кодексів країни. На приклад: Рішення Конституційного Суду України Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81, Конституції України та статей 243 підпунктів 21, 22, 25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата), який був вирішений 13 травня 1997 року. [14, ст. 68] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу четвертого статті 2, частини другої статті 6, частини першої, другої статті 10 Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (справа про молодіжні організації), яка вирішувалася 13 грудня 2001року. [20] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248 підпункту 2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи), яке розглядалось 25 листопада 1997 року. [14, ст. 70]

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "район" та "район у місті", які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п’ятій статті 140 Конституції України, і поняття "організація управління районами в містах", яке вживається в частині п’ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України "Про столицю України — місто-герой Київ", а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій). [18]

Рішення Конституційного Суду України у справi за конституцiйними поданнями Верховного Суду України щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) окремих положень статтi 65 роздiлу I, пунктiв 61, 62, 63, 66 роздiлу II, пункту 3 роздiлу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" i 101 народного депутата України щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) положень статтi 67 роздiлу I, пунктiв 1-4, 6-22, 24-100 роздiлу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" (справа щодо предмета та змiсту закону про Державний бюджет України) яке було розглянуте 22 травня 2008 року. [19]

Висновок

Написавши курсову роботу на тему “Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції України”, використавши та проаналізувавши необхідну літературу, я розкрила зміст питань роботи, пізнала багато цікавої та необхідної інформації.

Зокрема, визначилась із поняттям Конституційного Суду України його структурою, завданням, повноваженнями, сферою діяльності.

Завданням Конституційного Суду України є виконання ролі чинника стримувань і противаг між різними гілками влади, насамперед між законодавчою і виконавчою, унеможливлення протистояння між ними.

Функціям Конституційного Суду України цілком відповідає укорінена в свідомості народу формула "суд — розгляд спору". Проте якщо у цивільному і арбітражному судочинстві є позивач та відповідач, у кримінальному процесі — обвинувачений та обвинувач, то сторонами в конституційному судочинстві є заявник — орган чи особа, яка подала до Конституційного Суду України подання чи звернення, та орган чи посадова особа, що видали чи підписали правовий акт, конституційність якого оспорюється.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та законом про Конституційний Суд України.

Наведене вище не дає підстав включати Конституційний Суд України до єдиної системи судової влади. Незважаючи на те, що йому притаманні деякі ознаки судів загальної юрисдикції, він має й специфічні відмінності.

Конституційний Суд України є спеціальним органом правосуддя і водночас органом державної влади нарівні з такими конституційними органами, як Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

І ще б хотілося відзначити один практичний момент — виходячи з обов’язковості рішень Суду представницькими, виконавчими та судовими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами, громадянами та їх об’єднаннями, а також можливості перегляду актів, рішень, що ґрунтуються на положеннях законів та інших правових актів, які визнані неконституційними, або на неправильній інтерпретації відповідними органами чи посадовими особами своєї компетенції тощо, яка не відповідає офіційному тлумаченню Конституційного Суду України, є нагальна проблема у виданні збірника рішень та ухвал Суду.

Взагалі питання, які стосуються Конституційного Суду України ще далеко не вичерпані і потребують свого розгляду, але вони мають стати предметом уваги не лише Конституційного Суду України, а й вчених-правознавців.

Список використаної літератури

1.  Конституція України, від 28 червня 1996 р.//-К., 1996

2.  Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року.

3.  Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992року.

4.  Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р.

5.  Бойко В.Ф., Євдокімов В.О., Юлдашев О.Х. Право людини на правосуддя: Навч. посіб.-К:Варта,-МАУП, 2003 – 256с.

6.  Годованець В.Ф., Конституційне Право України: Навч. посіб. – К.:МАУП, 2005р.

7.  Заєць А.П., Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське від-во, 1999 р.

8.  Конституційне право України; За ред. проф. В.Ф. Погорілка – К.: Наукова думка, 1999 р.

9.  Кравченко В.В., Конституційне право України: навч. посіб. – К., 1998 р.

10.   Правознавство: Підручник; за ред. В.В. Копєйчикова — К.: Хрінком Інтер, 2006 р.

11.  Савчин М., Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України – 1992-№10 – с.35-38

12.   Скомороха В., Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України – 1999 — №9 – с.8-13

13.   Скомороха Л., Хто «сидить» у кріслі судді // Право України – 2008- №8 – с.135-143.

14.  Тодика Ю.М., Конституційне право України: Хрестоматія: навч. посіб. – К, 2003 р.

15.  Фрицький О.Ф., Конституційне право України: навіч.посіб. – К: Юрінком Інтер, 2002р.